Судове рішення #341813
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД

ЗАКАРПАТСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

Справа № 22-866/2006 р.                        Головуючий у І інстанції: Довжанин М.М.

                            Доповідач: Павліченко С.В.

УХВАЛА

Іменем України

8 грудня  2006 року                                                                                                  м. Ужгород

колегія суддів палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області  в складі:

головуючого ; Павліченка С.В. суддів;Панька В.Ф., Собослоя Г.Г.

при секретарі; Довбака Т.О. з участю

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Нанкінської сільської ради про скасування рішення сільради від 20 грудня 2005 року яким передано у власність ОСОБА_2 будинок АДРЕСА_1.

Ухвалою Хустського районного суду від 3 листопада 2006 року провадження в справі закрите з підстав зазначених у п.1 ч.1 ст. 157 КАС України.

В апеляційній скарзі позивачки ОСОБА_1 ставиться питання про скасування ухвали, як такої, що не відповідає вимогам закону, зазначається, що даний спір, відповідно до ст. 17 КАС повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до загальної процесуальної норми, ч. 1 ст. 17 КАС України Компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Однак спеціальна процесуальна норма, яка регулює особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів, ст. 171 КАС України, зокрема ч.2 передбачає, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

В даному випадку, позивачка оскаржила нормативно-правовий акт індивідуальної дії, який  застосовано щодо ОСОБА_2, а не щодо неї, ОСОБА_1.

Зважаючи на вимоги ч.2 ст. 171 КАС України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку,   що відповідно до змісту п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод

 

людини та ст. 1 Протоколу N 1 до Конвенції та національного законодавства, що регулює право власності, втручання у право власності з ціллю її позбавлення чи обмеження за судовим

рішення можливе тільки за залученням громадянина, власність якого обмежується, у якості відповідача по справі.

В іншому випадку, в т. ч. і при залучення громадянина в якості третьої особи відповідно до ст. 53 КАС України, постановления судового рішення, яке обмежує права власності фізичної особи не можна вважати таким, що відповідає вимогам гл. 23, 29 ЦК України.

Оскільки дана справа фактично є спором громадян про право власності, ОСОБА_2, із за обмежень кола відповідачів в адміністративному судочинстві ч.4 ст. 50 КАС України не може бути відповідачем по справі, то спір відповідно до ст. 393 ЦК України, ч.1 ст. 15 Ц ПК України повинен розглядатися за нормами цивільного судочинства.

Наведеш обставини є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 196,199,200,206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Хустського районного суду від 3 листопада 2006 року без змін.

Роз'яснити ОСОБА_1 про наявність у неї права на звернення з позовом до загального суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала проголошена, набирає законної сили з моменту її проголошення і відповідно до ст. 212,213 КАС України може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом місяця з дня складення постанови в повному обсязі.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація