Справа № 22-1348                               Головуючий в 1 інстанції - Мичка І.М.

Категорія № 40                                    Доповідач - Ковалевич С.П.

УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

14 грудня 2006 року                                                        м. Рівне

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Рівненської області у складі:

головуючого   судді        Буцяка З.І.

суддів                            Ковалевича С.П., Шимківа С.С.

при секретарі                  Івановій І.С,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Здолбунівського районного суду від 25 вересня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ "Волинь-Цемент" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Здолбунівського районного суду від 25 вересня 2006 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до ВАТ "Волинь-Цемент" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Вказує, що відповідач провів його звільнення без згоди профспілкового комітету товариства та не запропонував іншої посади.

Просив скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Постановляючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про те, що у відповідача мало місце скорочення штату працівників у зв"язку із змінами у виробництві.

З такими висновками місцевого суду погоджується і колегія суддів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач працював у відповідача на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно ч. З ст. 64 Господарського кодексу України відповідач має право самостійно визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис. Право визначати виробничу структуру товариства, склад та статус підрозділів і служб, чисельність та структуру апарату управління товариства та кількість робочих місць надано дирекції п. 13.2.19 Статуту товариства.

10 листопада 2005 року наказом НОМЕР_1 ОСОБА_1 у встановленому порядку був попереджений про майбутнє вивільнення у зв"язку із скороченням чисельності та змінами в організаційній структурі товариства.

У зв"язку з відсутністю вакантних посад, на яких міг би працювати позивач з врахуванням його спеціальності, останні йому не пропонувалися. Дана обставина перевірялася апеляційним судом і протилежного встановлено не було.

Наказом НОМЕР_2 від 10 січня 2006 року він був звільнений із займаної посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв"язку із скороченням штату. В цей же день з ним проведено належний розрахунок та видано трудову книжку.

Частиною 1 ст. 43 КЗпП України встановлено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП України (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що рішення виборного органу первинної профспілкової організації про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обгрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обгрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

З протоколу НОМЕР_3 від 05 січня 2006 року засідання профспілкового комітету ВАТ "Волинь-Цемент" вбачається, що питання про надання згоди на звільнення позивача профкомом у встановленому порядку не обговорювалося та рішення по ньому не приймалося.

З яких саме підстав профспілковий комітет не дав власнику згоди на звільнення позивача із займаної посади у протоколі не зазначено.

За таких обставин, відповідач правомірно застосував норму ч. 7 ст. 43 КЗпП України при звільненні ОСОБА_1 з роботи.

Крім того, апеляційний суд бере до уваги ту обставину, що в процесі розгляду місцевим судом даної справи, 12 травня 2006 року профспілковий комітет ВАТ "Волинь-Цемент" відізвав з адміністрації своє попереднє рішення про відмову у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та 22 травня 2006 року у його присутності (протокол НОМЕР_4) надав згоду на проведення такого звільнення.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_1 проведено без порушень норм трудового законодавства, а тому суд першої інстанції правильно постановив рішення про відмову в задоволенні його позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає,  що суд першої інстанції, вирішуючи спір, правильно встановив дійсні обставини справи, з"ясував характер взаємовідносин сторін, постановив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Здолбунівського районного суду від 25 вересня 2006 р. залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена сторонами по справі безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.