Справа №22-10690 Категорія - 21
Головуючий в І інстанції-їванов В.М. Доповідач- Бабенко П.М.
РІШЕННЯ іменем України
28 листопада 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:' .
головуючого-судді Пономарьової О.М..
суддів- Бабенка П,М. ,Бондаренко Л.І.
при секретарі - Проляпі О.В.
за участю : представника відповідача Полункіної Т.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі М.Донецька на рішення Петровського районного суду м. Донецька від 05 жовтня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2006 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення на його користь на відшкодування моральної шкоди ,завданої каліцтвом на виробництві та профзахворюванням, в сумі 50 000 грн.
За рішенням Петровського районнгр від 05 жовтня 2006 року позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто на відшкодування моральної шкоди 20 000 грн.В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказане рішення суду ,ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позову , посилаючись на те ,що при .ухваленні рішення судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права.
Зазначив, що суд не врахував, що Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" не передбачено відшкодування моральної шкоди, спричиненої умовами виробництва.
Також зазначив, судом неповно встановлені обставини справи, не враховано ,що висновком МСЕК не встановлений факт спричинення позивачу моральної шкоди та що позивач не надав суду доказів спричинення йому моральної шкоди і не вказував в судовому засіданні про втрати немайнового характеру.
Суд також не врахував, що позивач не втратив здатність вести звичний образ'життя
через професійну хворобу, йому протипоказана лише тяжка праця та праця підземних,
шкідливих умовах, та що суд не надав належної юридичної оцінки доказам у справі, не навів в рішенні мотиви, відповідно до яких він прийшов до висновку про саме таку суму на
відшкодування моральної шкоди, рішення суду не відповідає вимогам розумності та
справедливості. Судом не врахованого позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду за вирішенням спору.
Також зазначив, що рішення суду першої інстанції суперечить діючому-законодавству, суд невірно застосував норми матеріального та процесуального права, не врахував, що відповідно до п.27 ст.77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006 рік дію ст..ст.2І,34 Закон)' України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримала.
Судом встановлено , що позивач з 1966 року працював на шахті „Трудовська"в шкідливих та небезпечних умовах.
28 вересня 2002 року при виконанні трудових обов'язків він отримав каліцтво, втратив зір на праве око на 80% і йому за висновком МСЕК від 13.032.03 року встановлено вперше у зв'язку з каліцтвом 20% втрати професійної працездатності.
За висновком МСЕК від 25 травня 2005 року позивачеві встановлено 50% втрати професійної працездатності за сукупністю каліцтва та професійного захворювання : з них вперше 30% через професійне захворювання - хронічну вертеброгенну радікулопатію ( впер ше) та 20 % через каліцтво, через профзахворювання встановлена 3 група інвалідності.
За висновком МСЕК від 05 квітня 2006 року позивачеві встановлено 60% втрати професійної працездатності : 40% через хронічну вертеброгенну радікулопатію , 20% -у зв'язку з каліцтвом, та третя група інвалідності безстроково.
У зв'язку із втратою працездатності позивач зносить фізичні страждання, йому також заподіяно моральні страждання , оскільки погіршується стан його здоров'я, позивач відчуває задуху, він не може нормально пересуватись через фізичний біль, піднімати важкі речі , порушені його нормальні життєві зв'язки, що унеможливлює продовження активного життя та потребує додаткових зусиль для організації свого життя.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги ,апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з таких підстав:
Ухвалюючи рішення в частковому задоволенні позовних. вимог суд першої інстанції виходив з вимог ст.ст. 1,21,28,34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодовувати застрахованим особам моральну шкоду, у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва..
Відповідно до ст..23 ЦК України, п.З Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди , якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Встановлені судом обставини про втрату професійної працездатності позивачем та спричинення йому моральної шкоди підтверджені як письмовими доказами (даними трудової книжки, актом розслідування профзахворювання та каліцтва, висновками Донецької ОКБП та МСЕК,виписками з лікарняних карток), так і поясненнями сторін.
За таких обставин суд першої інстанції правильно вважав доведеним факт заподіяння потерпілому моральної шкоди.
Але визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд не врахував в достатній мірі вимог ст..23 ЦК України та п.З Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року , та визначив розмір відшкодування, який не відповідає характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення його здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також інших обставин, які мають істотне значення , без врахування вимог розумності та справедливості.
Так ,суд не врахував , що відповідач сплатив одноразову допомогу, призначив та сплачує щомісячно страхові платежі, що частково відшкодовує і моральну шкоду . Крім того, суд не врахував, що позивач частково втратив працездатність, йому протипоказана лише тяжка фізична правя та вимушена поза.Тобто інша праця не протипоказана.
За таких обставин апеляційний суд вважає за необхідним знизити розмір відшкодування моральної шкоди до 17 000 грн., що є справедливою сатисфакцією для позивача.
Доводи представника відповідача про те ,що оскільки Законом України, «Про державний бюджет України на 2006 рік зупинено на 2006 рік дію ст..ст.21,34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності",тому судові слід було відмовити в задоволенні позову , не заслуговують на увагу, оскільки до Закону, який передбачає право потерпілого на відшкодування моральної шкоди, не внесено відповідні зміни і не скасована відповідальність відповідача перед позивачем в частині відшкодування моральної шкоди.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, тому апеляційний суд їх до уваги не приймає.
Керуючись ст. ст. 21,28,34 Закону України „іТро загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", ст..23 ЦК України, ст.303, п.2 ч.І ст.307 , п.З ст..309 , ст.313-316 ЦПК України, апеляційний суд,
ВИРІШИВ
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі м.Донецька задовольнити частково.
Рішення Петровського районного суду м.Донецька від 5 жовтня 2006 року 2006 року змінити.
Зменшити розмір стягнутої на користь ОСОБА_1 з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Петровському ра йоиі м.Донецька суми на відшкодування моральної шкоди з 20 000 до 17 000( сімнадцяти тисяч) грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України в строк два місяці з дня його проголошення.