Справа № 22-1347\06                                  Головуючий в 1-й інст.- Мичка І.М.

Доповідач - Ковалевич С.П.

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

21 грудня 2006р. Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Рівненської області у складі

головуючого- судді Буцяка З.І.

суддів Ковалевича С.П., Шимківа С.С.

при секретарі Івановій І.С. розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Здолбунівського районного суду від 19 вересня 2006р. по справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Волинь-цемент» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Перевіривши докази у справі та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Здолбунівського районного суду від 19 вересня 2006р. відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до ВАТ «Волинь-цемент» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

В апеляційній скарзі на вказане рішення ОСОБА_1 посилається на його незаконність через порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що при її вивільненні профспілковий комітет не давав свою попередню згоду на таке вивільнення та їй не пропонували іншу вакантну посаду.

Просила таке рішення скасувати та постановити нове рішення, яким її вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Постановляючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про те, що у відповідача мало місце скорочення штату працівників у зв"язку із змінами у виробництві.

З таким висновком місцевого суду погоджується і колегія суддів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка працювала у відповідача на посаді бухгалтера сектору обліку.

Згідно ч. З ст. 64 Господарського кодексу України відповідач має право самостійно визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис. Право визначати виробничу структуру товариства, склад та статус підрозділів і служб, чисельність та структуру апарату управління товариства та кількість робочих місць надано дирекції п. 13.2.19 Статуту товариства.

10 листопада 2005 року наказом НОМЕР_1 ОСОБА_1 у встановленому порядку була попереджена про майбутнє вивільнення у зв"язку із скороченням чисельності та змінами в організаційній структурі товариства (а.с. 42-44).

Перед вивільненням ОСОБА_1, товариством їй пропонувалася інша вакантна посада в транспортному відділі, проте від неї ОСОБА_1 відмовилася.

Наказом НОМЕР_2 від 10 січня 2006 року вона була звільнена із займаної посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв"язку із скороченням штату.

Частиною 1 ст. 43 КЗпП України встановлено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП України (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що рішення виборного органу первинної профспілкової організації про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обгрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обгрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

З протоколу НОМЕР_3 від 05 січня 2006 року засідання профспілкового комітету ВАТ "Волинь-Цемент" вбачається, що питання про надання згоди на звільнення позивачки профкомом у встановленому порядку не обговорювалося та рішення по ньому не приймалося.

У даному протоколі акцентується загальна увага на положення колективного договору, що прийнятий у товаристві, про недопущення масових звільнень працівників.

З яких саме підстав профспілковий комітет не дає власнику згоди на звільнення позивачки із займаної посади у протоколі не зазначено.

За таких обставин, відповідач правомірно застосував норму ч. 7 ст. 43 КЗпП України при звільненні ОСОБА_1 з роботи.

Крім того, апеляційний суд бере до уваги ту обставину, що в процесі розгляду місцевим судом даної справи, 12 травня 2006 року профспілковий комітет ВАТ "Волинь-Цемент" відізвав з адміністрації своє попереднє рішення про відмову у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та 22 травня 2006 року у її присутності (протокол НОМЕР_4) надав згоду на таке звільнення.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 проведено без порушень норм трудового законодавства, а тому суд першої інстанції правильно постановив рішення про відмову в задоволенні її позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, правильно встановив дійсні обставини справи, з"ясував характер взаємовідносин сторін, постановив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Здолбунівського районного суду від 19 вересня 2006 р. залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту її проголошення і може бути

оскаржена сторонами по справі безпосередньо до Верховного Суду України протягом

двох місяців з дня її проголошення.