Справа № 22-1338/2006 рік                                Головуючий суддя 1 інстанції: Юзьвяк Б.Г.

Суддя-доповідач : Гордійчук С.О.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

19 грудня 2006 року                                                                 м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді : Василевича В.С. суддів : Гордійчук C.O., Демянчук С.В. при секретарі: Колесовій Л.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дубенського міськрайонного суду від 13 жовтня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору оренди розірваним, визнання недійсною додаткової угоди, повернення орендованого приміщення та відшкодування заподіяної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів,-

встановила : Рішенням Дубенського районного суду від 13 жовтня 2006 року в задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору оренди розірваним, визнання недійсною додаткової угоди, повернення орендованого приміщення, та відшкодування заподіяної шкоди відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

В поданій на рішення апеляційній скарзі позивачка вказує на його незаконність, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону. Суд не врахував, фактичних взаємин подружжя, які передували укладенню угоди про оренду приміщення магазину, не перевірив доводів позивача, що відповідач, діючи недобросовісно, уклав угоду без її згоди, всупереч інтересам останньої та інтересам неповнолітніх дітей. Крім того, висновок суду про те, що умови договору, а саме орендна плата, не є для позивачки кабальними і що порівняно ставок орендної плати зі ставками за оренду комунального майна є не аргументованими, оскільки такі ставки не можуть застосовуватись для приватного власника, який розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги апеляційний суд вважає, що скарга підлягає до задоволення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд виходив з того, що відповідач діяв правомірно в межах наданих йому повноважень, а тому підстав для розірвання договору оренди від 1.07.2004 року та додаткової угоди від 13.07.2004 року немає.

Проте з таким висновком погодитись не можна, оскільки висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до вимог ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно доручення на керування та розпорядження майном, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 29 липня 2003 року, останній мав право укладати всі незаборонені законом договори по управлінню та розпорядженню майном від іменні ОСОБА_1 Видаючи письмове доручення позивачка вважала, що її чоловік ОСОБА_2 буде діяти добросовісно в її інтересах та інтересах сім'ї. Проте, 1 липня 2004 року ОСОБА_2 уклав договір оренди з ОСОБА_3 про оренду приміщення магазину по АДРЕСА_1 в м. Дубно площею 25 кв.м, встановивши розмір орендної плати в сумі 50 грн., що є явно заниженим.

Мінімальна сума орендного платежу визначається за методикою, встановленою Кабінетом Міністрів України, виходячи з мінімальної вартості місячної оренди 1 м.кв. загальної площі нерухомості з врахуванням місця її розташування, інших функціональних та якісних показників, що встановлюються органом місцевого самоврядування, на території якого розташована така нерухомість.

Доводи відповідача проте, що він як власник вправі був встановлювати ставки орендної плати на свій розсуд безпідставні і спростовуються вищенаведеним.

Як вбачається з довідки ЖЕК №2 від 29 червня 2005 року НОМЕР_1, яка ґрунтується на рішенні Дубенської міської ради від 19 грудня 2003 року НОМЕР_2 орендна плата в будинку АДРЕСА_1 в м. Дубно за 1 кв.м. для продовольчого магазину становить 11 грн. в місяць.

За таких обставин, сума орендної плати за один місяць повинна була становити не менше 275 грн. Враховуючи, що позивачці належить 1/2 частина у спільному майні та те, що орендар сплачував щомісячно по 50 грн. їй заподіяна матеріальна шкода в сумі 2450 грн. ( 275 : 2=137.5 грн., 137,5-50 =87,5 грн., 87,5 х 28 місяців = 2450 грн.)

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що на час укладення договору оренду і внесення до нього змін подружні стосунки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 погіршились, шлюб фактично розпався, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 діяв не в інтересах позивачки та неповнолітніх дітей, а діяв в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_3 і за домовленістю з останньою.

Згідно вимог ст.232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представник однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв'язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

Враховуючи, що шкода заподіяна спільними винними діями відповідачів то вони повинні нести відповідальність солідарно.

Керуючись ст.ст. 307,309,316 ЦПК України, ст.ст.203,232 ЦК України . колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дубенського міськрайонного суду від 13 жовтня 2006 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору оренди розірваним, визнання недійсною додаткової угоди, повернення орендованого приміщення та відшкодування заподіяної шкоди задовольнити.

Визнати розірваним договір оренди від 1 липня 2004 року приміщення магазину площею 25 кв.м. по АДРЕСА_1 в м. Дубно, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Визнати недійсною угоду від 13 липня 2004 року про зміну і доповнення до договору оренди від 1 липня 2004 року між тими ж сторонами.

Зобов'язати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 орендоване приміщення по АДРЕСА_1 м. Дубно.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2450 грн. заподіяної шкоди та 52 грн. 50 коп. судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним чинності.