Справа № 2-434 2008 рік
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 червня 2008 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
Головуючого - суді -Гончарової І.М.
При секретарі - Брижак Д.І.
З участю адвоката -ОСОБА_1
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності і встановлення порядку користування жилим будинком, -
В с т а н о в и в:
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3,ОСОБА_4, зазначивши в ньому що відповідачем ОСОБА_3 вони знаходились в фактичних шлюбних стосунках з 1998 року, проживали разом, вели спільне господарство, добудовували за спільні кошти будинок АДРЕСА_1, який належав мені на праві особистої власності. За пропозицією відповідача вони, знаходячись в фактичних шлюбних відносинах, 08.09.1999 року уклали з ним договір купівлі-продажу належного їй будинку АДРЕСА_1, так як відповідач побоювався претензій на будинок з боку її першого чоловіка. Готовність будинку на момент укладення договору купівлі-продажу становила 62% .
31.10.2000 року вона та ОСОБА_3 уклали нотаріально посвідчений шлюбний контракт , на підставі якого будинок АДРЕСА_1 визнаний ними спільною сумісною власністю і в разі поділу майна подружжя після вступу в силу контракту ділитиметься порівну.
Шлюбний контракт (договір) набрав чинності з моменту реєстрації' ними шлюбу, тобто з 24 листопада 2000 року.
13 листопада 2006 року шлюб між ними розірваний, про що відділом реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції зроблений актовий запис № 969.
На момент укладення між нею та ОСОБА_3 договору купівлі-продажу готовність будинку складала 62%. На час припинення подружніх стосунків готовність будинковолодіння становить 76%, що підтверджується висновками спеціаліста та Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 01 жовтня 2003 року.
У відповідності до рішення Апеляційного суду за відповідачкою ОСОБА_4 визнано право власності на 31% будинковолодіння.
За ОСОБА_3 та нею (ОСОБА_2) повинно бути визнано право власності згідно шлюбному контракту (договору) та у відповідності до ст.271 Кодексу про шлюб та сім'ю України в рівних долях по 22,5% будинковолодіння (виходячи із 76% - 45%:2, виходячи з 100% - 31 - доля відповідачки ОСОБА_4, у них із ОСОБА_3 - по 34,5%).
Згідно висновку № 03/3049 спеціаліста будинковолодіння № 28а по вулиці Горіхівській можливо поділити на три квартири за декілька ми варіантами.
На її думку, найбільш правильним 3-й варіант. Рішенням № 40/3 від 24 березня 2004 року виконкому Шевченківської районної ради наданий дозвіл на поділ будинковолодіння згідно представленому варіанту.
Як вбачається із висновків експерта, тільки квартира № 1 може бути після проведення будівельних робіт повністю відокремлена від інших двох квартир, а в квартирах № 2 та № 3 є цілий ряд приміщень, які можуть бути тільки в загальному користуванні двох власників
Просить встановити порядок користування будинком за варіантом, згідно якому може бути для її користування влаштована окрема квартира № 1, що складає 34,5/100 від всього будинку вартістю 18 409 грн. з окремим входом, а для користування відповідачів квартира № 2 вартістю 16.666,5 грн., що складає 31,2/100 будинковолодіння і 18.268,5 грн., що складає 34,3/100 будинковолодіння. Відповідачі за власним розсудом можуть самі визначити для себе другу або третю квартиру в будинковолодінні.
Вона вимушена просити встановити саме такий порядок користування будинковолодінням, так як частина будинковолодіння, яку вона просить виділити у користування розміром 34,5/100 на суму 18 409 грн. може бути повністю відокремленою. Між мною та відповідачами склалися вкрай ворожі стосунки і якщо буде встановлений інший порядок користування будинковолодінням, наприклад, частина будинковолодіння з приміщеннями загального користування, - це може привести до самих негативних результатів.
Просить визнати за нею право спільної часткової власності на 34,5% на суму 18409 грн. будинковолодіння, яке розташоване по вулиці Горіхівській, 28а.
Просить встановити порядок користування будинковолодінням АДРЕСА_1 між співвласниками -ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , виділивши в її користування - квартиру № 1 жилому будинку на першому поверсі - сходи вартістю 706 грн., коридор площею 5,20 квм, вартістю 1482 грн., кухню - 8,70 кв. м - вартістю 2479 грн., жилу кімнату - 16,80 кв.м - вартістю 4787 грн., сумісний санвузол - 8,30 кв.м - 2518 грн., коридор - 5,70 кв.м - 1664 грн.; в підвалі - Приміщення площею 25,60 кв.м вартістю 3878 грн., приміщення площею 4,10 кв.м. вартістю 643 грн., 1 /3 вигрібної ями, 1/3 огорожі 72 метри вартістю 180
В користування ОСОБА_3 виділити квартиру № 2 - жилому будинку: жилу кімнату площею 15,60 кв.м., комору 0,70 кв. м вартістю 5071 грн., а в підвалі - приміщення 1,40 кв. м вартістю 220 грн. приміщення 12,30 кв.м вартістю 1863 грн. приміщення площею 4,10 квм вартістю 621 грн., 1/3 вигрібної ями, 1/3 огорожі 71,5 м. вартістю 180 грн. та пташник площею 6,00 кв. м вартістю 880 грн.
В користування відповідачці ОСОБА_4 виділити квартиру № 3, яка складається з жилої кімнати площею 15,50 квм, вартістю 2474 грн.,
жилої кімнати площею 15,60 кв.м, вартістю 2489 грн., балкону вартістю 190 грн., а в підвалі - приміщення 3,70 кв. м вартістю 560 грн., приміщення 5,30 кв. м вартістю 803 грн., приміщення 4,40 кв. м вартістю 690 грн., приміщення 3,10 кв. м вартістю 470 грн.
В загальному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити в будинку - приміщення площею 4,60 кв. м вартістю 498 грн., приміщення 2,60 кв. м вартістю 379 грн. , приміщення 4,70 кв. м вартістю 669,50 грн., приміщення 4,60 кв. м вартістю 313 грн., приміщення 4,40 кв. м вартістю 684,50 грн., приміщення 1,70 кв.м вартістю 242 грн, приміщення (жила кімната) 14,90 кв. м вартістю 2260,5 грн., приміщення 7,10 квм вартістю 483 грн., а в підвалі - приміщення площею 2,40 квм вартістю 181,50 грн., приміщення 4,90 квм вартістю 371 грн., приміщення 7,10 кв. м вартістю 538 грн., приміщення 4,60 кв. м вартістю 348,5 грн. площею 6,60 кв. м вартістю 500 грн., площею 3,90 кв. м вартістю 291,5 грн.
В судовому засіданні ОСОБА_2 свої позовні вимоги підтримала в повному обсяз0і, підтвердивши обставини, які викладені в позові.
ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав і пояснив, що ОСОБА_2 не набула права власності на спірне будинковколодіння, перебувала з ним в шлюбі лише 2 тижні, ніякої участі в проведенні добудови будинку вона не приймала. Він купив в неї цей будинок до їх шлюбу, заплатив за нього гроші. Щодо встановлення порядку користування будинку, позовні вимоги також не визнав і пояснив, що будинок взагалі непридатній для житла, проживати в ньому не можливо, крім цього ОСОБА_2 не має взагалі ніяких прав на цей будинок.
Представник ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав та пояснив, що ОСОБА_4 згідно рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 4 серпня 2004 року є власником 31% незакінченого будівництвом жилого будинку АДРЕСА_1. Даний будинок був придбаний ОСОБА_3 в 1999 році, тобто під час їх перебування в шлюбі. Будинок був частково добудований після того, як вони припинили шлюбні відносини, алеОСОБА_2 участі в добудові не приймала і не має прав на цей будинок.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Згідно вимог ст.. 27-1 КПШС України особи, які беруть шлюб, мають право за власним бажанням укласти угоду щодо вирішення питань життя сім»ї (шлюбний контракт), в якій передбачити майнові права і обов»язки подружжя. Порядок укладення шлюбного контракту визначається Кабінетом міністрів України.
Судом встановлено, що дійсно 31 жовтня 2001 року ОСОБА_3. та ОСОБА_2 уклали шлюбний контракт , на умовах якого житловий будинок АДРЕСА_1, який на час укладення контракту на праві власності належить чоловікові визнається спільною сумісною власністю і в раз поділу майна подружжя після вступу в силу цього контракту ділитиметься порівну. Даний контракт був нотаріально посвідчений та набрав законної сили в день реєстрації між ними шлюбу, тобто 24 листопада 2000 року.
Пунктом 2 порядку укладення шлюбного контракту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 червня 1993 року № 457 передбачено, що умови шлюбного контракту щодо переходу права власності на нерухоме майно і інше майно, якщо законодавством передбачений спеціальний порядок набуття цього права, вважаються виконаними лише після належного оформлення.
Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може звернутись до суду з позовом про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
ОСОБА_3 не виконані належним чином умови шлюбного контракту, не дотриманий передбачений законом порядок набуття права власності ОСОБА_2 на їх спільне майно, а саме не укладено будь-якої угоди про відчуження Ѕ частини спільного майна на її користь, тобто ним оспорюється її право власності на це майно. У ОСОБА_2 відсутній будь-який правовстановлюючий документ на підтвердження її права власності на спірне будинковолодіння внаслідок невиконання ОСОБА_3 умов шлюбного контракту.
Визнання за ОСОБА_2 права власності на спірне майно є необхідною умовою захисту її права власності , а тому суд приходить до висновку, що за нею слід визнати право на Ѕ частину спільного майна з бувшим чоловіком ОСОБА_3
Згідно вимог ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 1 жовтня 2003 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 і ОСОБА_2 про визнання недійсним шлюбного контракту та визнання права власності на 38% незакінченого будівництвом жилого будинку встановлено, що незакінчений будівництвом будинок (готовністю 62%) АДРЕСА_1 був придбаний ОСОБА_3 в період шлюбу з ОСОБА_4, а саме в вересні 1999 року, в зв»язку з чим за ОСОБА_4 судом було визнано право на 31% незакінченого будівництвом жилого будинку АДРЕСА_1.
На час укладення шлюбного контракту зОСОБА_2 готовність даного будинку складала 76%, що також встановлено зазначеним судовим рішенням.
Зважаючи на те, що за ОСОБА_4 було визнано право на 31% цього будинку, то ОСОБА_3 мав у власності на час укладення шлюбного контракту лише 45% незакінченого будівництвом жилого будинку АДРЕСА_1, з яких відповідно слід визнати Ѕ частину, а саме 22,5% право власності за ОСОБА_2 відповідно до умов шлюбного контракту.
Що стосується вимогиОСОБА_2 про визнання за нею права власності на 34, 5 % будинковолодіння, яке розташоване АДРЕСА_1, суд вважає, що вони не підлягають задоволенню, так як даний будинок не завершений будівництвом, відсоток його готовності складає лише 76%, а у відповідності до вимог ст..331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно( житлові будинку, будівлі, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Крім цього суд вважає, що не підлягає задоволенню вимогаОСОБА_2 щодо встановлення порядку користування жилим будинком АДРЕСА_1.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України, на який посилається позивачка ОСОБА_2, якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку.
Пунктом 9 цієї ж постанови передбачене, що за позовом дружини, членів сім»ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд вправі провести поділ незакінченого будівництвом будинку якщо враховуючи ступінь його готовності можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.
Так як спірний будинок є незакінченим будівництвом - 76% готовності , позовні вимоги ОСОБА_2 стосуються не поділу незакінченого будівництвом будинку, а встановлення порядку користування жилим будинком, яким не є будинок АДРЕСА_1, так як не зданий в експлуатацію, суд вважає не можливим встановлення порядку користування ним.
На підставі викладеного, керуючись ст. 27-1 КпШС України, ст. 92-97 СК України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 7 від 4 жовтня 1991 року «Про застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 22,5 % незакінченого будівництвом жилого будинку АДРЕСА_1.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
СУДДЯ