Справа  №  22ц\2201                                    Головуючий  в  суді   1  інст.-  Палазюк  В.М.

Категорія  34                                               Доповідач  -    Миніч  Т.І.

РІШЕННЯ Іменем  України

20   грудня   2006   року   Апеляційний   суд   Житомирської   області   у складі:

головуючого   :   Головчук  С.В. суддів:     Миніч  Т.І.,   Павицької  Т.М. при  секретарі   :   Прищепа  О.А.

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні   в  м,  .Житомирі  цивільну справу     за      позовом     ОСОБА_1     до     ОСОБА_2  про  стягнення  аліментів  на  повнолітню  дитину за  апеляційною  скаргою  ОСОБА_2 на  рішення  Андрушівського  райсуду  від  9  жовтня  2006  року,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом. Просила стягнути з відповідача на її користь аліменти в розмірі 300 грн. щомісяця на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3. При цьому зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 сину виповнилось 18 років, він продовжує навчання. Відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, хоча має таку можливість. В подальшому позивачка свої вимоги змінила і просила стягнути з відповідача аліменти  в  розмірі  1/4  частини  його  доходу.

Рішенням Андрушівського райсуду від 9 жовтня 2006 року позов задоволений. З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, на час навчання - до 1 липня 2009 року в розмірі 1/4  частини доходу щомісячно, починаючи стягнення з 9 серпня 2006 року. Цим же рішенням з ОСОБА_2 стягнуто судовий збір в сумі 51 грн. та 7грн.50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 порушує питання про скасування зазначеного рішення суду з ухваленням нового - про відмову в позові, посилаючись на те, що обставини справи встановлені неповно, судом порушені норми матеріального права. Зокрема зазначає, що не має можливості надавати матеріальну допомогу позивачці, оскільки на його утриманні знаходиться хвора мати, він не має власного житла і несе витрати на його найом в м.Житомирі. Апелянт вважає, що' розмір аліментів визначений без врахування тих обставин, що син навчається за рахунок коштів державного  бюджету,   одержує  стипендію,   проживає  в  гуртожитку.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню,   виходячи  з  наступного.

З  матеріалів   справи  вбачається,   що  сторони  перебували  в  шлюбі, від    якого    мають    сина    ОСОБА_3,     ІНФОРМАЦІЯ_1   року    народження (а.с.З).    Після   розірвання   шлюбу   між   сторонами   дитина   проживає   з матір"ю.

Відповідно до ч.1ст.199 СК, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв"язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов"язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Визначаючи розмір аліментів, суд повинен врахувати стан здоров"я та матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у платника аліментів інших утриманців, інші обставини, що  мають  істотне  значення   (ст.200  СК).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є студентом денної форми навчання Будівельного технікуму державного вищого навчального закладу „Державний агроекологічний університет" м.Житомира (а.с.17). Проживає в гуртожитку, за що повинен сплачувати щороку 400 грн.(а.с.18) . Крім вказаних витрат, дитина витрачає кошти на придбання  підручників,   проїзд  додому.

Заробітна плата позивачки, з якою'проживає дитина, порівняно із заробітком відповідача, значно менша і становить 4 59 грн.(а.с.2б).

Тому суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що повнолітній син сторін має право на утримання до закінчення навчання та потребує  такого  утримання  від  батька.

Відповідно до довідки з місця роботи відповідача, його середній  заробіток  становить   1756,41  грн.    (а.с.10).

Відповідач не надав доказів про те, що він несе витрати на утримання хворої матері, за найм житла . у м.Житомирі та про існування інших обставин, які мають в даному випадку істотне значення.

Отже, відповідач має можливість надавати позивачці матеріальну  допомогу  на  утримання  дитини,   яка  продовжує  навчатися.

Разом з тим, визначаючи розмір аліментів суд першої інстанції не врахував, що син сторін навчається на денній формі навчання за рахунок коштів державного бюджету і періодично перебуває на канікулах. Вказана обставина є підставою для зменшення розміру утримання.

За таких обставин, апеляційний суд вважає необхідним змінити рішення суду, зменшивши розмір аліментів до 1/6 частини заробітку відповідача.

На     підставі     викладеного     та     керуючись     ст.ст.199,200     СК України,   ст.ст.   209,307,309,313,314,316  ЦПК  України   ,   суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну      скаргу      ОСОБА_2      задоволити

частково.

Рішення   Андрушівського   райсуду    від    9    жовтня    2006    року    змінити,

зменшивши   розмір   аліментів,   стягнутих   на   користь   ОСОБА_1   з   ОСОБА_2   з   1/4   до   1/6   частини

його  доходу  щомісячно.                                                                                       

В  решті  рішення  залишити  без  змін.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України  протягом  двох  місяців  з  дня  його  проголошення.

Головуючий: