Справа  №  22ц/2324     Категорія  -  18

Головуючий  у  1  інстанції:   Кочетов  Л.Г. Доповідач:   Головчук  С.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

19 грудня 2006 року Апеляційний суд Житомирської області в складі  головуючого  Головчук  С.В.

суддів  Миніч  Т.І.,   Павицької  Т.М.

при  секретарі  Прищепі  О.А.

з  участю  адвокатів  Бондарчук  Л.А.,   Денисенко  М.В.

розглянув  у  відкритому  судовому  засіданні  в  м.   Житомирі  циві­льну  справу  за  позовом  ОСОБА_1  до  ОСОБА_2  про  стягнення  боргу  за  договором  позики за  апеляційною  скаргою  ОСОБА_2 на  рішення  Корольовського  районного  суду  м.   Житомира  від  17 жовтня  200 6  року,   -

встановив   :

в липні 2005 року ОСОБА_1 звернулась з позовом про стя­гнення боргу за договором позики. Вона зазначала, що за пись­мовою розпискою від ІНФОРМАЦІЯ_1 року відповідачка зо­бов'язувалась сплатити їй борг в сумі еквівалентній 1580 дола­рів США до 31.12.2003 року. Проте у встановлений строк кошти не повернула. Просила стягнути борг в сумі 1580 доларів США, 3% річних від простроченої суми в розмірі 378 грн. та витрати по  оплаті  державного  мита.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 18 жовтня 2006 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7 97 9 грн. боргу, 378 грн. відсотків річних, 83,57 грн. витрат по оплаті судового збору. Стягнуто з ОСОБА_2 ЗО грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, 523,08 грн. витрат за проведення експертизи на  користь   експертної  установи.

В. апеляційній скарзі ОСОБА_2 порушує питання про скасування рішення суду та направлення справи на новий роз­гляд. Посилається на те, що судом дана неналежна оцінка зібра­ним доказам. Зокрема, суд відхилив її клопотання про призна­чення повторної почеркознавчої експертизи та не перевірив до­водів про те, що вона не підписувала договір позики та не отримувала  кошти  від  позивачки.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що ^чскарга задо­воленню  не  підлягає  з  таких  підстав.

З матеріалів справи видно, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до якого відповідачка зобов'язувалась до 31.12.2003 року повернути ОСОБА_1 борг в сумі еквівалентній 1580 доларів США, що підтверджується пись­мовою розпискою. Таким чином сторонами дотримано письмової форми угоди відповідно до вимог ст.375 ЦК в редакції 1963 ро­ку,   яка  регулює  спірні  правовідносини.

I

Зазначена  угода  у  встановленому  порядку  не  визнана  недій­сною,   ОСОБА_2   її   не   оспорила.   Судом  встановлено,   що  вка­заний  договір  відповідачкою  не  виконаний.

Суд правильно вважав, що предметом договору позики були гроші в сумі еквівалентній 1580 доларів США, тому на підставі ст.374 ЦК стягнено з відповідачки на користь позивачки борг в національній валюті України за курсом Національного Банку України  на  час  постановления  рішення  та  всі  судові  витрати.

Відповідно до ст.214 ЦК в редакції 1963 року суд задоволь­нив вимоги про стягнення трьох процентів річних з простроченої суми.

Згідно з ч.2 ст.376 ЦК заперечення письмового договору по­зики за безгрошевістю шляхом показань свідків не допускається, за винятком випадків кримінально карних діянь. В справі немає будь-яких доказів, що письмова розписка є наслідком криміналь­но карних дій (шахрайства, підробки документа тощо), вчинених позивачкою.

За таких обставин у суду не було підстав покладати пока­зання свідків в основу рішення 'на підтвердження безгрошевості розписки.

Доводи відповідачки про те, що вона не підписувала дого­вір, суд не призначив повторну експертизу на правильність рі­шення не впливають, оскільки ОСОБА_2 не заявлялись вимо­ги  про  визнання  недійсним  договору  позики.

Суд повно з'ясував обставини справи, перевірив доводи сто­рін та виніс законне і обґрунтоване рішення. Підстав для його скасування  немає.

Керуючись   ст.ст.209,303,307,308,313-315,317   ЦПК  України, суд  -

ухвалив   :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити. Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 18 жовт­ня  2006  року  залишити  без  змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та мо­же бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом  двох  місяців  з  дня  проголошення.

Головуючий