Єд.Ун.№763/5580/13-к
1-кп/763/275/13
ВИРОК
іменем України
30 жовтня 2013 року м. Севастополь
Гагарінський районній суд міста ОСОБА_1 в складі:
головуючого судді Хорошева О.С.,
при секретарі Фокіної Ю.В.,
за участю прокурора Дружина К.К.,
потерпілої ОСОБА_2,
обвинуваченого ОСОБА_3,
у відкритому судовому засіданні в приміщенні Гагарінського районного суду міста ОСОБА_1 розглянув кримінальне провадження відносно,
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, росіянина, неодруженого, громадянина України, що має середню-спеціальну освіту, офіційно не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, суд,-
ВСТАНОВИВ:
08 червня 2013 року приблизно о 22:00 годині ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на асфальтованій ділянці місцевості, розташованій між будинками № 5 і № 14 по пр. Гагаріна, в м. Севастополі, умисно, безпричинно штовхнув двома руками в спину раніше йому незнайому ОСОБА_2, внаслідок чого остання не втримавшись, впала на асфальтовану ділянку місцевості. В результаті своїх необережних дій у вигляді злочинної недбалості ОСОБА_3, не передбачаючи можливого настання тяжких наслідків, а саме падіння ОСОБА_2, та отримання нею тілесних ушкоджень, заподіяв останній згідно з висновком судово-медичної експертизи №1334 мд від 19.07.2013 року тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому верхньої третини правої плечової кістки зі зміщенням, яке за ступенем тяжкості відноситься до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21-го дня, а також тупої травми грудей з забоєм лівої легені, забитої рани верхньої повіки праворуч, підшкірних крововиливів вік правого ока, саден шкіри надбрівної дуги, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3, свою провину визнав в повному обсязі та показав суду, що 08.06.2013 року о 22:00 годині він перебував в сильному алкогольному сп’янінні біля театру на вул. Гагаріна, в м. Севастополі між будинками № 5 і 14. Він шукав людей, які до цього у нього вкрали телефон. Він біг по асфальту у напрямку пляжу «Сонячний» та по дорозі він побачив перед собою потерпілу ОСОБА_2 Була темна пора доби, у зв’язку з чим він її побачив раптово для себе та не встиг зреагувати, внаслідок чого він випадково штовхнув її руками в спину, від чого жінка впала та отримала тілесні ушкодження, що перелічені в обвинувальному акті. Жінкою як він пізніше узнав виявилась ОСОБА_2 Вважає, що внаслідок його алкогольного сп’яніння він не зміг вчасно зреагувати. Шкодує про скоєне, щиросерде кається.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений та потерпіла, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
На підставі викладеного, суд вважає, що зібрані у справі докази, достовірність яких і істинність яких обвинуваченим не заперечуються, в їх сукупності дають підстави суду кваліфікувати її дії за ст.128 КК України, необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Цивільним позивачем по справі КЗ «Міська лікарня №1» до обвинуваченого ОСОБА_3 заявлено цивільний позов в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілої ОСОБА_2 в сумі 3257 гривни 54 копійки. В обґрунтування свого позову зазначено, що у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 545 від 16.07.1993р., якою встановлено Порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, фактичні витрати лікування ОСОБА_2 склали 3257 грн 54 копійки.
Потерпілою ОСОБА_2О до ОСОБА_3 заявлено позов на відшкодування матеріальної шкоди на суму 12000 гривен та моральної шкоди на суму 50000 гривен, який мотивовано тим, що нею витрачено на лікування тілесних ушкоджень, завданих злочином, більше 12000 гривень, що підтверджується квитанціями (чеками) про витрати: на придбання ліків, та їй завдано моральні страждання, пов’язані з фізичним болем. В судовому засіданні потерпіла зменшила позовні вимоги у частині відшкодування моральної шкоди та просить стягнути 30000 гривень моральної шкоди.
Обвинувачений ОСОБА_3. позовні вимоги КЗ «Міська лікарня №1» визнав в повному обсязі, а позовні вимоги потерпілої ОСОБА_2 частково: у задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди просить задовольнити в сумі 10000 гривень; в частині позовних вимог щодо стягнення матеріальних збитків позов визнає повністю.
У відповідності до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
У відповідності до ст. 1195 ЦК України фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я фізичній особі, зобов’язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров’я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
Статтею 1206 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка вчинила злочин, зобов’язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров’я на лікування потерпілого від цього злочину.
У відповідності до статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
У відповідності до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
З урахуванням вищевикладеного, на думку суду, позов КЗ «Міська лікарня №1» підлягає задоволенню у повну обсязі.
Також суд прийшов до висновку про повне задоволення позову ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди на суму 12000 гривен.
Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди то суд враховує, що шкоду завдано злочином невеликої тяжкості внаслідок необережних дій ОСОБА_3, тому, з урахуванням принципу розумності, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди на суму 10000 гривен.
Крім того, суд враховує, що обвинуваченим виплачено потерпілої матеріальну шкоду в розмірі 800 гривень, що не оспорюється потерпілої та вказана сума в рахунок матеріальних збитків, що не включені в позовні вимоги.
Обставинами, які пом'якшують покарання підсудному, згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, добровільне часткове відшкодування матеріального збитку.
Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3, згідно 67 КК України, судом визнано вчинення злочину відносно особи похилого віку та вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння.
Призначаючи міру покарання ОСОБА_3, суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який є злочином невеликої тяжкості, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується негативно, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого; враховує обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання, думку потерпілої та вважає за необхідне призначити ОСОБА_3В покарання в вигляді обмеження волі, а також про можливість перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства, в зв'язку з чим вважає за можливе застосувати ст. 75 КК України з покладанням на обвинуваченого обов'язків, що передбачені ст. 76 КК України. Таке покарання, на думку суду, буде необхідним та достатнім для перевиховання обвинуваченого і засобом запобігання вчиненню нових злочинів обвинуваченим.
Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання обраний відносно ОСОБА_3В підлягає залишенню до набрання вироком законної сили.
Речові докази суду під час судового розгляду не надавались, отже підстав для вирішення питання про їх долю відповідно до ст. 100 ч. 9 КПК України, не має.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 349, ст.ст. 368, 373-376 КПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.128 КК України та призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 (два) роки.
Застосувати ст. 75 КК України і звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов'язки відповідно до ст. 76 КК України, а саме:
- не виїжджати за межі України без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;
- своєчасно повідомляти органу кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання;
- періодично з'являтися в органи кримінально-виконавчої системи для реєстрації.
Міру запобіжного заходу в вигляді особистого зобов'язання залишити до набрання вироком законної сили.
Позов КЗ «Міська лікарня №1 » - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3В на користь КЗ «Міська лікарня №1 » - 3257 гривни 54 копійки.
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду розміром 12000 гривен, моральну шкоду на суму 10000 гривен, а всього стягнути 22000 гривень. В іншій частині цивільного позову ОСОБА_2О відмовити.
Речові докази відсутні.
Арешт на майно ОСОБА_3 не накладався.
Судових витрат судом не встановлено.
Вирок відповідно до ст. 532 КПК України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Севастополя протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляції через Гагарінський районний суд м. Севастополя.
Копію вироку вручити обвинуваченому, цивільному позивачу, потерпілій та прокурору.
Суддя Гагарінського районного
суду міста ОСОБА_1 Хорошев