Справа  №  22ц/2071                                        Головуючий  у  1  інстанції:   Бучик  А.Ю.

Категорія  -  33                                                                            Доповідач:   Головчук  СВ.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

19  грудня  200 6  року  Апеляційний  суд  Житомирської  області  в складі:

головуючого  Головчук  С.В. суддів  Миніч  Т.І.,   Павицької  Т.М. при  секретарі  Прищепі  О.А.

розглянув  у  відкритому  судовому  засіданні  в  м.   Житомирі  циві­льну  справу  за  позовом  ОСОБА_1  до  ОСОБА_2,   Малинської  міьскої  ради   (третя  особа  Ма-линське  міське  комунальне  підприємство  „Земельно-кадастрове бюро"  про  визнання  частково  недійсним  державного  акта  на  право власності  на  земельну  ділянку,   усунення  перешкод  в  користуван­ні  земельною  ділянкою  та  відшкодування  моральної  шкоди за  апеляційною  скаргою  ОСОБА_1 на  рішення  Малинського  районного  суду  від  15  вересня  2006  року

встановив:

в січні 2006 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про визнання частково недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку. Вона зазначала, що є вла­сником будинку АДРЕСА_1 в м. Малині, влас­ником сусіднього будинку АДРЕСА_2 є відповідачка. ОСОБА_2 приватизувала земельну ділянку розміром 1000 кв.м, в тому чис­лі ділянку, на якій розташовано її гараж та ділянку розміром 7,25  кв.м  на  50  м.

В липні 2006 року ОСОБА_1 доповнила вимоги до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди, співвідповідачем зазначила Малинську міську раду. Позивачка вказувала, що внаслідок неза­конної приватизації ОСОБА_2 користується земельною діля­нкою, яка належить позивачці. Неправомірними діями їй завдані моральні страждання, які вона оцінила у 10000 грн. Просила зо­бов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земе­льною ділянкою розміром 7,25x50 м вздовж її городу та під га­ражем  шляхом  заборони  використовувати  цю  земельну  ділянку.

Рішенням Малинського районного суду від . 15 вересня 2006 року  в  позові  відмовлено  за  безпідставністю  вимог..

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасу­вання рішення суду та ухвалення нового рішення про  задоволенні позову. Посилається на те, що суд безпідставно відмовив їй в позові, не дав оцінки доказам в справі. Зокрема, суд не враху­вав, що її право на використання земельної ділянки розміром 1457 кв.м підтверджується Генеральним планом, дозволу на вилу­чення у неї земельної ділянки вона не давала. Акт погодження межових знаків не означає, що вона погодилась на передачу ді­лянки  у   власність   відповідачки.   З   рішенням  Малинської   міської

2 ради   про   передачу  у   власність   ОСОБА_2   ділянки  розміром   1000 кв.м  згідна.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що скарга не підлягає  задоволенню  з  таких  підстав.

З матеріалів справи видно, що сторони по справі є власни­ками сусідніх будинківАДРЕСА_1 таАДРЕСА_2 в м. Малині. На межі земельних ділянок знаходиться гараж, який на­лежить  на  праві  власності  ОСОБА_1

Судом встановлено, що під час приватизації земельної діля­нки власницею будинку АДРЕСА_2ОСОБА_2, ділянку, на якій розташовано гараж позивачки, включено до Державного акту від­повідачки про право власності на земельну ділянку від ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.8). Встановивши порушення прав позивачки, рішенням Малинської міської ради.від 12.01.2005 року внесено зміни у зазначений Державний акт та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 року видано інший Державний акт про право власності на земель­ну  ділянку  розміром  0,095  га.

Таким чином відповідачами право позивачки на користування гаражем та земельною ділянкою для його обслуговування поновле­но  у  встановленому  законом  порядку  добровільно.

Що стосується вимог про незаконність передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки розміром 7,25x50 кв.м вздовж ділянки позивачки, то обґрунтованість таких вимог ОСОБА_1 не довела. Позивачкою не надано жодного доказу на підтверджен­ня передачі їй зазначеної земельної ділянки у встановленому порядку, визначення меж земельної ділянки в натурі та про те, що  ці  межі  порушені  відповідачкою  ОСОБА_2

Крім того, ОСОБА_1 не оспорює Державний акт про право власності  на  землю  ОСОБА_2   від  ІНФОРМАЦІЯ_2  року.

За таких обставин суд правильно відмовив в задоволенні по­зову  і  в  цій  частині.

Вимоги про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 пов'язувала з неправомірними діями ОСОБА_2, вчиненими під час приватизації земельної ділянки. Судом встановлено, що між власниками суміжних земельних ділянок було узгоджено межі землекористування ОСОБА_2, в тому числі з позивачкою, про що свідчить акт від ІНФОРМАЦІЯ_3 року, підписаний нею без будь-яких  застережень   (а.с.55).

Враховуючи, що судом не встановлено неправомірних дій, які б завдали моральних страждань позивачці, суд правильно відмо­вив в позові до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шко­ди.

Рішення суду відповідає обставинам справи та вимогам зако­ну,   підстав  для  його  скасування  немає.

Керуючись ст.ст.209, 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК Укра­їни,   суд  -

ухвалив  :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рі­шення Малинського районного суду від 15 вересня .2006 року за­лишити  без  змін.

Ухвала  набирає  законної  сили  з  моменту  її  проголошення  та може  бути  оскаржена  безпосередньо  до  Верховного  Суду  України протягом  двох  місяців  з  дня  проголошення.

Головуючий Судді      ,1