Справа № 101/4741/13-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2013 року Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим в складі головуючого судді Ізотенка Д.О., при секретарі Баєвій Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Алушті, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа ОСОБА_3, Комунальне підприємство «Управління міського господарства» про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 третя особа ОСОБА_3, Комунальне підприємство «Управління міського господарства» про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням. Позов вмотивований тим, що у 1977 році матері позивача ОСОБА_4 було надано житлове приміщення квартира АДРЕСА_1 на родину з двох чоловік. 1989 році позивач разом із відповідачкою ОСОБА_2 уклали шлюб, після чого в 1991 році після народження доньки, вона стала проживати разом із позивачем в вищевказаній квартирі. Мати позивача з’їхала у інше житло, залишивши квартиру, для того щоб син проживав в ній разом зі своєю родиною.
У 1991 році у позивача народилася донька ОСОБА_3, яка була зареєстрована в спірній квартирі.
У 1995 році рішенням суду шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано, однак сторони продовжували жити разом, перебуваючи фактично у шлюбних відносинах.
У 2009 році відносини між колишнім подружжям остаточно погіршилися, та в серпні 2011 року відповідачка з’їхала проживати до своєї матері в м. Красноперекопськ. З серпня 2011 року сторони зв'язок не підтримували.
Позивач вказує, що фактично на сьогоднішній день в спірній квартирі проживає позивач разом з донькою ОСОБА_3 Відповідачка у квартирі не проживає, не сплачує комунальні послуги, вивезла з квартири всі свої речі, переїхала проживати до іншого міста де облаштувала своє життя і постійно проживає.
Відповідачка не проживає в квартирі понад шість місяців, а саме два роки та один місяць, без поважних причин, тому позивач вважає, що її необхідно визнати такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Просить суд, визнати ОСОБА_2 втратившою право користування житловим приміщенням – квартирою № 61 будинку №3 по вул. Таврійській міста Алушти.
В судовому засіданні позивач та його представник в повному обсязі підтримали свої позовні вимоги, просили суд позов задовольнити. Позивач, на запитання відповідача пояснив, що на теперішній час деякі речі відповідачки зберігаються у вказаному житлі та іноді вона приїжджає до спірного житла, залишається там ночувати, проте таке буває рідко та він не вважає таке проживанням у житлі.
Відповідачка та її представник в суді з позовними вимогами ОСОБА_1 не погодились, просили суд в позові відмовити. Пояснили, що відповідачка влаштувалася на роботу в іншій місцевості, яка полягає у наданні послуг з харчування де проживає на час роботи. Проте вона систематично повертається до місця свого проживання у м. Алушту, де зберігаються її речі та проживає там певні, тривалі, проміжки часу, після чого повертається до роботи в іншу місцевість.
Допитана у якості свідка ОСОБА_5 показала, що вона проживає у тому ж самому будинку та не бачила відповідачку вже 3-4 роки, періодично спілкується із позивачем, в його квартирі буває не часто.
ОСОБА_6 показав, що є сусідом позивача, вони проживають в одному під’їзді, проживає відповідач в квартирі позивача чи ні пояснити не зміг.
ОСОБА_7 показала, що проживає в одному під’їзді із позивачем, відповідачку не бачила десь 2 роки, також показала, що та іноді приїжджає, проте дуже рідко. Вона інколи буває вдома у позивача, відповідачки чи її речей вона там не бачила.
ОСОБА_8 показав, що з дитинства дружить із позивачем, відповідачка разом із позивачем не проживає приблизно з 2011 року, періодично приходить в гості до позивача проте відповідачки чи її речей він не бачив.
ОСОБА_9 показала, що з 2011 року проживає поряд із позивачем та вигулює собаку поряд із будинком, знає відповідачку. З 2011 року бачить її десь раз на місяць, можливо рідше, зі слів відповідачки знає, що та працює у Красноперекопську на сезонній роботі, розносить їжу, почала там працювати у тому чи позатому році.
ОСОБА_10 показала, що проживає у сусідньому будинку, у грудні 2011 року сторони разом із ними святкували Новий рік. В 2012 році відповідачка зверталася до неї з проханням надати банки для консервування. Вказує що конфлікти в цій родині розпочалися з 2013 року. Показала, що відповідачка виїжджає на роботу до Красноперекопську на 1 чи 2 місяці, на час роботи проживає в своєї матері, яка має там житло.
ОСОБА_11 показала, що сторін по справі знає протягом 15 років. Показала, що відповідачка виїжджає на 1-2 місяці в зв’язку із її роботою в іншій місцевості, проте завжди поверталася додому, вони періодично спілкується із відповідачкою, в тому числі і телефоном, оскільки живуть поряд. Вказала, що конфлікт між сторонами загострився лише останнім часом.
Вислухавши сторони, свідків, дослідивши письмові матеріали справи судом встановлені наступні обставини та відповідні їм докази.
З копії рішення Алуштинського міського суду від 15 серпня 1995 року вбачається, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 13 травня 1989 року, було розірвано (а.с.8).
З копії особового рахунку № 3981 АДРЕСА_2 вбачається, що у спірному житлі проживають ОСОБА_1, його дружина ОСОБА_2 та донька ОСОБА_12 (а.с. 9).
З ухвали Алуштинського міського суду від 02 жовтня 2013 року вбачається, що ОСОБА_2 зверталась до суду з позовом до ОСОБА_1, Комунального підприємства «Управління міського господарства» про зміну договору найму житлового приміщення, зобов’язання вчинити певні дії, визначення майна яке буде знаходитися у спільному користуванні. У суді за клопотанням представника позивача, позов залишено без розгляду (а.с.31).
Відповідачка надала в суді копію заяви з якою вона зверталась до Алуштинського МВ ГУ МВС України в АР Крим від 24.09.2013 року, щодо неправомірних дій з боку позивача ОСОБА_1, які полягали в тому що він перешкоджає їй користуватися житлом (а.с.38).
Стаття 71 Житлового кодексу Української РСР встановлює, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Стаття 72 цього кодексу встановлює, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членом його сім'ї - є одним із способів захисту житлових прав фізичних осіб.
Вирішуючи дану справу, суд виходить з того, що причини відсутності не мають значення, якщо така відсутність продовжувалась до 6 місяців. У разі перебільшення цього строку суд повинен з'ясувати причини. Ст. 71 ЖК закріплює вичерпний перелік причин відсутності громадянина понад 6 місяців, що є підставою для збереження житла за відсутнім наймачем або членами його сім'ї.
Стаття 10 ЦПК України встановлює принцип змагальності сторін, та передбачає, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таке кореспондується із статтею 60 ЦПК України, згідно якої кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно до статті 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частина 2 зазначеної статті встановлює, що жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Проаналізувавши всі досліджені докази по справі, суд приходить до переконання що позивачем не надано суду належних, допустимих та переконливих доказів на підтвердження відсутності відповідача у спірному житлі в період понад 6 місяців.
Так, в судовому засіданні позивач сам пояснив, що на теперішній час речі відповідачки зберігаються у спірному житлі та іноді вона приїжджає до спірного житла, залишається там ночувати.
Такими поясненнями позивач фактично спростував підстави викладені в його ж позовній заяві, згідно якої відповідачка в квартирі не проживає, вивезла всі свої речі, переїхала до іншого міста де постійно проживає.
Крім того, суд не вбачає підстав ставити під сумнів пояснення свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, з яких вбачається, що відповідачка періодично проживає у спірному житлі, виїжджаючи на роботу до Красноперекопську на 1 чи 2 місяці. Такі свідчення суд оцінює як логічні, послідовні та такі, що узгоджуються між собою та не протиричать іншим доказам по справі.
Свідчення свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 про те, що вони протягом тривалого часу не бачили відповідачки не спростовують вищевказаних свідчень та за встановлених обставин, не можуть бути визнані судом як безумовні та достатні докази для встановлення факту відсутності відповідачки у спірному житлі понад 6 місяців поспіль.
За таких обставин позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 71,72 Житлового кодексу Української РСР, ст.ст. 3, 10, 11, 209, 212, 214 – 215, 279, 281, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Алуштинський міський суд шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Алуштинського
міського суду ОСОБА_13