АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Справа № 11кп/797/124/13 Головуючий в суді 1-ї інстанції

Категорія: ч. 2 ст. 121 КК України Буцмак Ю.Є.

Доповідач: Лесь В.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Севастополя у складі:

головуючого - судді Леся В.І.,

суддів Коваленка О.Ю., Нікітіна Г.В.,

при секретареві Сидорук М.А.,

з участю прокурора відділу прокуратури міста Севастополя Алтаєвої О.Б., обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засідання в приміщенні апеляційного суду міста Севастополя апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 на вироку Гагарінського районного суду міста Севастополя від 13 вересня 2013 року, яким

ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року у місті Севастополі, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, що проживає у в АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до 7 років позбавлення волі.

Вироком суду постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати, пов'язані із залучення експерта у розмірі 392 грн.

ОСОБА_4 визнано винним в умисному заподіянні тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого за наступних, вказаних у вироку, обставин.

7 січня 2013 року приблизно о 23 годині ОСОБА_4, знаходячись у квартирі АДРЕСА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, умисно, без наміру спричинити смерть потерпілого, на ґрунті неприязних стосунків, які раптово виникли, що склалися через вживання потерпілим з матір'ю підозрюваного - ОСОБА_6 алкогольних напоїв у вказаній квартирі, завдав потерпілому ОСОБА_7 ногами чисельні удари по тілу, заподіявши закриту черепно-мозкову травму у вигляді саден, синців і крововиливів м'яких тканини голови, крововиливів під м'які мозкові оболонки медіальної поверхні правого та лівого півкуль головного мозку, оболонки мозочка, у речовину лівої півкулі мозочка; крововиливів у м'які тканини грудної клітини по передній та задній поверхні, численні переломи ребер зліва і справа; крововиливу в правий купол діафрагми, підкапсульний надрив та крововилив капсули печінки, тобто тяжкі тілесні ушкодження. ІНФОРМАЦІЯ_2 року о 4 години 16 хвилин ОСОБА_7 від заподіяних тілесних ушкоджень помер у відділенні реанімації КЗ "Міська лікарня №1 імені М.І. Пирогова". Смерть ОСОБА_7 настала від сочетаної тупої травми тіла, яка призвела до жирової емболії, набряку головного мозку, легень.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_4, не оспорюючи обставин вчинення кримінального правопорушення і кваліфікації дій, ставить питання про зміну вироку суду першої інстанції та призначення йому більш м'якого покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

На думку апелянта, суд першої інстанції при призначенні йому такого суворого покарання не прийняв до уваги те, що він раніше не судимий, скоїв злочин вперше, щиро розкаявся в скоєному, не становить суспільної небезпеки. Крім того, суд не врахував, що він особисто визвав карету швидкої допомоги та надав першу допомогу потерпілому.

Обвинувачений також вважає, що суд першої інстанції не врахував, що на його утриманні знаходяться бабуся і дядько, стан їх здоров'я, у зв'язку з чим вони потребують постійного догляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту оскарженого судового рішення та доводів, викладених в апеляційній скарзі, висловлення доводів обвинуваченого ОСОБА_4, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги, думку прокурора, який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без зміни, дослідивши матеріали справи та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне у задоволенні апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_4 відмовити, з наступних підстав.

Висновок суду про винність ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення при зазначених у вироку обставинах, не заперечується в апеляційній скарзі і підтверджується сукупністю зібраних у ході досудового розслідування і досліджених при судовому розгляді доказів, яким суд першої інстанції дав належну оцінку у вироку.

Дії ОСОБА_4 судом першої інстанції правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Призначаючи покарання ОСОБА_4 суд першої інстанції керувався вимогами ст. 65 КК України, у зв'язку з чим обґрунтовано врахував ступінь суспільної небезпеки та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких, наслідки, що настали від дій обвинуваченого у виді смерті потерпілого, а також особу винного, який раніше не був судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря нарколога не перебуває. Обставинами, що пом'якшують покарання суд визнав щире каяття, вчинення злочину вперше, а обставиною, що обтяжує покарання - вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

З урахуванням цих даних суд першої інстанції визнав за можливе призначити ОСОБА_4 мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 121 КК України і не знайшов підстав для застосування положень ст. 69 КК України.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 8. постанови від 24 жовтня 2003 № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" (із змінами, внесеними згідно з постановою від 10.12.2004 р. № 18), призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин (ст. 69 КК), може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Згідно з вироком, обставинами, що пом'якшують покарання суд визнав щире каяття та вчинення злочину вперше. З наведеного видно, що суд, призначаючи ОСОБА_4 покарання, послався лише на одну обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття, інші дані лише характеризують особу засудженого.

Водночас зазначені у апеляційній скарзі ОСОБА_4 обставини, на підставі яких, на його думку, суд може застосувати ст. 69 КК України - перебування на його утриманні хворих бабусі і дядька, які потребують постійного догляду, не свідчать про їх винятковість, тому вони не можуть визнаватись обставинами, що пом'якшують покарання.

З врахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що при призначенні покарання судом виконані всі вимоги кримінального закону, а тому підстав для зміни вироку і призначення ОСОБА_4 більш м'якого покарання, про що ставиться питання в апеляційній скарзі, не має. Призначене ОСОБА_4 покарання є достатнім і необхідним для його виправлення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України 2012 року, колегія суддів апеляційного суду

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Гагарінського районного суду міста Севастополя від 13 вересня 2013 року відносно ОСОБА_4 - без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Дійсна за належними підписами.

З дійсною згідно:

Суддя апеляційного суду

міста Севастополя В.І. Лесь

11.12.2013