Справа № 1321/2113/12 Головуючий у 1 інстанції: Фарина Л.Ю.

Провадження № 22-ц/783/2425/13 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

Категорія: 47

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Приколоти Т.І.

суддів: Богонюка М.Я., Шашкіної С.А.

при секретарі: Цар М.М.

з участю: Смолинця В.І., Матвійчук Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 19 грудня 2012 року, по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої - ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 за участю третіх осіб -ТзОВ «Галичина», Сілецької сільської ради Сокальського району Львівської області, служби у справах дітей Сокальської РДА, про визнання осіб такими, що не набули права на користування житловим приміщенням та виселення; зустрічним позовом ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Сілецької сільської ради Сокальського району Львівської області, ТзОВ «Галичина» про визнання недійсним права власності на житло,-

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 19 грудня 2012 року позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої - ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 за участю третіх осіб - ТзОВ «Галичина», Сілецької сільської ради Сокальського району Львівської області, служби у справах дітей Сокальської РДА, про визнання осіб такими, що не набули права користування квартирою та виселення без надання іншого житлового приміщення задоволено.

Ухвалено не чинити перешкоди в користуванні ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 квартирою АДРЕСА_1 шляхом визнання ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 такими, що не набули права користування спірною квартирою.

Виселено із житлової квартири ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 без надання іншого житлового приміщення, як осіб які самоправно зайняли житлове приміщення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Сілецької сільської ради Сокальського району Львівської області, ТзОВ «Галичина», про визнання недійсним права власності на спірну квартиру -відмовлено.

Рішення оскаржили ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Апелянти вважають, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповно з»ясованих обставинах справи. Вказують, що 15 квітня 1988 року між колгоспом ім. Дзержинського в особі голови колгоспу - Жовнір Я.М. та ОСОБА_9 укладено договір найму житлового приміщення. 6 серпня 1997 року створено і зареєстровано ТзОВ «Галичина», засновники якого оголосили себе правонаступниками майна колишнього колгоспу ім.Дзержинського і почали вимагати виселення сім»ї ОСОБА_1 із спірної квартири. Зазначають, що будинок, у якому знаходиться ця квартира, побудований за кошти колгоспу і відповідно є власністю всіх членів колективного господарства. В період ліквідації цей будинок колективного сільськогосподарського підприємства необхідно було передати у комунальну власність місцевого органу самоврядування, що в порушення законодавства зроблено не було. Вказують, що 30 листопада 2011 року виконком Сілецької сільської ради виніс рішення №122 про передачу спірної квартири у приватну власність відповідачів - сім»ї ОСОБА_3. На підставі цього незаконного рішення за останніми було проведено державну реєстрацію права власності на спірну житлову квартиру по 1/3 частці за кожним. Просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволення первісного позову та заловольнити їх позов.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити.

Відповідно до ст.ст. 3,4,10,11,60 ЦПК України, ст. 15 ЦК України особа має конституційне право на судовий захист своїх прав і може звернутися із позовом про захист порушеного, оспореного або невизнаного права у спосіб, передбачений ЦК України. Суд розглядає справи не інакше як за заявою осіб у межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст.319 Цивільного Кодексу України позивач, як власник має право володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном на власний розсуд. Зазначені права вказані і в ст. 150 Житлового Кодексу України.

Згідно ст.391 зазначеного Кодексу власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права власності.

Встановлено, що відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 30 листопада 2011 року спірна квартира належить на праві власності ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 по 1/3 частці кожному. Своє право власності вони зареєстрували 15 грудня 2011 року.

Судом встановлено, що в спірній квартирі на даний час проживають без реєстрації ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, що підтверджується Актом обстеження житлового приміщення в АДРЕСА_1 від 14 березня 2012 року.

Сім»я ОСОБА_1 проживає у спірній квартирі без належних правових підстав.

15 квітня 1988 року головою колгоспу ім.Дзержинського та ОСОБА_9, як з особою, що перебувала у трудових відносинах з колгоспом, укладено договір найму трикімнатної службової квартири корисною площею 43,6 кв.м. в с.Сілець.

В квартирі АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали разом з ОСОБА_9 її чоловік ОСОБА_10, діти - ОСОБА_1 та ОСОБА_11.

Встановлено, що ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, її чоловік ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Після смерті ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_1 та ОСОБА_11. не набули права на проживання в даному жилому приміщенні, оскільки, не перебували у трудових відносинах з господарством і не відносяться до категорії осіб, яким може бути надано службове житлове приміщення.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 16 лютого 2010 року виселено ОСОБА_11, ОСОБА_1. з квартири АДРЕСА_1 з наданням іншого житлового приміщення- квартири АДРЕСА_2 після приведення ТзОВ «Галичина» технічного стану будинку НОМЕР_2 та його конструктивних елементів до стану фізичного зносу не більше 20 % , відновлення опалення та електропостачання та водовідведення.

Після проведення ремонту будинку барачного типу АДРЕСА_2 та приведення її в житловий стан (що стверджується актом від 27 липня 2010 року та висновком експертизи з питань охорони праці та промислової безпеки № 4460.11.46/5436 від 18 серпня 2011 року, затвердженим Начальником ДП «Західний експертно-технічний Держгірпромнагляду України» М.Р. Прокопяком) ВДВС Сокальського району 16 серпня 2011 року було проведено примусове виконання рішення суду.

Згідно Акту державного виконавця ОСОБА_1 виселився з квартири АДРЕСА_1, особисті речі забрав, від переселення буд.НОМЕР_2 відмовився.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 16 липня 2012 року визнано незаконною постанову відділу ДВС Сокальського РУЮ Львівської області про закінчення виконавчого провадження; 3 жовтня 2012 року відновлено виконавче провадження, 30 жовтня 2012 року здійснено виконавчі дії під час яких встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_2 знищений пожежею в квітні 2012 року.

Встановлено, що ОСОБА_1 виселився з спірної квартири, але переселятися в надане житло відмовився, після виселення знову самоправно зайняв спірну житлову квартиру. Окрім нього у спірну квартиру заселилися без законних на те підстав, його колишня дружина з дітьми (відповідачі за первісним позовом), які з часу народження зареєстровані у АДРЕСА_3 де і проживали до того як вселилися у спірну квартиру (те, що ОСОБА_1 не були зареєстровані у спірній квартирі стверджується також заявами ОСОБА_2 від 8 червня 2011 року на ім»я голови Сілецької сільської ради із проханням зареєструвати її та дітей у АДРЕСА_1); договору найму з власниками квартири вони не укладали, а ОСОБА_1 не мав права ні сам вселятися у цю квартиру, ні вселяти членів своєї сім»ї, так як не є наймачем цієї квартири.

В силу частини 1 статті 109 ЖК УРСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Згідно із ч.3 ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ч.З ст.116 ЖК України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після одруження зразу перейшли проживати до матері ОСОБА_2 - ОСОБА_12 в АДРЕСА_3, в спірну квартиру вони вселилися вже після смерті ОСОБА_9 (яка була наймачем службової квартири). ОСОБА_2 і неповнолітні не є членами сім»ї ОСОБА_9, тому ст.125 ЖК України до них не застосовується.

Згідно архівної довідки №1310 від 14 серпня 2007 року, виданої Сокальською райдержадміністрацією Львівської області в 1988 року колгосп ім.Дзержинського перейменовано в колгосп «Галичина», в 1992 році колгосп «Галичина» реорганізовано в СПП «Галичина» і в 1997 році СПП «Галичина» реорганізована в ТЗОВ «Галичина».

З п.3.10 Установчого договору про створення ТзОВ «Галичина» від 29 лютого 1997 року вбачається, що статутний фонд ТзОВ « Галичина» сформовано за рахунок майнових паїв засновників. Згідно Акту передачі на формування Статутного фонду на баланс ТзОВ «Галичина» передано майно загальною вартістю 17876,42 грн., що відповідає розподілу основних та оборотних засобів в пайовому фонді ТзОВ « Галичина». Спірна квартира до Статутного фонду товариства не внесена.

З п. 1.1 Статуту ТзОВ «Галичина» від 6 серпня 1997 року вбачається , що ТзОВ «Галичина» правонаступником колишньої ССП «Галичина» відповідно до рішення загальних зборів від 5 лютого 1997 року.

З інвентаризаційного опису основних засобів по ТзОВ «Галичина» станом на 1 серпня 2001 року як майно соцкульпобуту під № 1 зазначено житловий будинок вартістю 22620 ,00 грн.

З Додатку до договору про спільне володіння користування та розпорядження майном, що знаходиться в спільній частковій власності від 11 лютого 2001 року вбачається, що спірна квартира в паювання не включена.

Згідно з п. 2 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, не підлягають приватизації, проте розпорядженням Сокальської райдержадміністрації №444 від 3 жовтня 1997 року «Про зняття з квартир ССП «Галичина» статусу службових» вирішено зняти статус службових квартир в будинку АДРЕСА_1 площею 174,4кв.м., який належить ССП Галичина».

Відповідно до рішення ТзОВ «Галичина» №1 від 10 червня 2010 року «Про виділення квартири АДРЕСА_1» ОСОБА_3 виділено АДРЕСА_1 на сім»ю з трьох осіб - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та вирішено видати ордер на вказане житлове приміщення після виселення з квартири ОСОБА_1. згідно рішення суду від 16 лютого 2010 року, а також надано згоду на приватизацію даної квартири.

Згідно Акту прийому-передачі основних засобів від 2011 року та рішення Сілецької сільської зади Сокальського району Львівської області №259 від 1 грудня 2011 року на баланс Сілецької сільської ради передано дану квартиру.

Згідно пп.2 п.4.1 Закону України «Про передачу об»єктів права державної та комунальної власності» ініціатива щодо передачі об»єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об»єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність може виходити відповідно від підприємств, на балансі яких перебувають ці об»єкти.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» державний житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій та установ, за їх бажанням може передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно з вимогами цього Закону.

Судом встановлено, що 30 вересня 2011 року ОСОБА_3 видали ордер на житлове приміщення НОМЕР_3, що надає право на зайняття житлового приміщення, яке складається з трьох кімнат в АДРЕСА_1.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім»ю.

Згідно розпорядження органу приватизації та рішення Сілецької сільської ради Сокальського району Львівської області №122 від 17 листопада 2011 року «Про передачу квартир (будинків) з житлового фонду у особисту власність громадян в с.Сілець» вирішено безоплатно передати ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 71.4кв.м.; КП ЛОР «Червоноградське МБТІ» оформити право власності на житло.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім»ї з обов»язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку). Передача квартир і (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації.

Окрім того, згідно п.30 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності, ст.29 до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать повноваження щодо управління комунальною власністю, зокрема управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Суд прийшов до вірного висновку, що процедура приватизації АДРЕСА_1 була здійснена з дотриманням вимог чинного законодавства, Сілецька сільська рада діяла в межах свої компетенції, її рішення №122 від 17 листопада 2011 року не суперечить актам цивільного законодавства, а тому немає підстав визнавати його незаконним та скасовувати, у зв»язку з цим і всі правовстановлючі документи видані на підставі цього рішення є дійсними, тому у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Зміст права власності відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України становлять три складові: право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у визначений законом спосіб. Обраний позивачами за первісним позовом спосіб захисту їх порушених прав щодо володіння та користування спірною квартирою узгоджується зі ст. 16 ЦК України.

Позивачами за зустрічним позовом не доведено підставність їх вимог. Висновки суду мотивовані, ґрунтуються на досліджених ним доказах. При дослідженні матеріалів справи суд надав належну оцінку встановленим ним обставинам. Судом правильно застосовано норми матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи.

З такими висновками суду слід погодитися, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для скасування рішення Сокальського районного суду Львівської області відсутні, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313, ч.1 п.1 ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 19 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: (підпис)

Судді:(підписи)

З оригіналом згідно:

Суддя Т.І. Приколота