УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/1462/13Головуючий суду першої інстанції:Тощева О.О.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Редько Г. В.

"09" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіРедько Г.В.,

СуддівМоісеєнко Т.І., Романової Л.В.,

При секретаріКувшиновій А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, судових витрат, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на заочне рішення Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 12 вересня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 із зазначеним позовом 05 червня 2013 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що 23 жовтня 2006 року між позивачем та відповідачкою було укладено кредитний договір № 010-11059-231006, відповідно до якого відповідачці банком надано кредит у сумі 1 020 гривень на придбання певного майна (послуг), та відповідно до умов якого відповідачка зобов'язана була повернути кредит та плату за його користування (відсотками) не пізніше ніж 22 жовтня 2007 року. Однак, у порушення умов зазначеного договору ОСОБА_6 неналежно виконувала взяті на себе зобов'язання, тому станом на 26 червня 2013 року у неї утворилася заборгованість на загальну суму 1 062 гривні 36 копійок, а саме, заборгованість за сумою кредиту у розмірі 761 гривня 13 копійок, заборгованість за відсотками у розмірі 13 гривень 05 копійок, заборгованість за комісіями у розмірі 288 гривень 18 копійок. У зв'язку з чим просить стягнути на користь банку заборгованість у визначеному розмірі та сплачені судові витрати по справі у сумі 229 гривень 40 копійок.

Заочним рішенням Совєтського районного суду АРК від 12 вересня 2013 року у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, судових витрат - відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Публічне акціонерне товариство «Дельта банк» подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Апелянт посилається на те, що судом першої інстанції помилково було застосовано строк позовної давності, оскільки договір не припинився по причині його невиконання відповідачем.

Також апелянт посилається на п. 10.1 Кредитного договору №010-11059-231006 від 23.10.2006, укладеного між ТОВ «Комерційний банк «Дельта» та ОСОБА_6, яким встановлено, що строк дії Договору встановлюється з дня його підписання і до повного виконання Позичальником зобов'язань за цим Договором.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Банку суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами був укладений договір споживчого кредиту, а відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. Оскільки споживчий кредит між сторонами був укладений 23 жовтня 2006 року та його виконання встановлено конкретною датою 22 жовтня 2007 року, тобто кредитодавець про свої порушені права дізнався цієї дати, а з позовом про стягнення заборгованості за кредитом звернувся лише у червні 2013 року, строк позовної давності у 3 роки, який передбачений ст. 257 ЦК України, минув, що є підставою для відмови у позові. Так як строк позовної давності до основної вимоги минув, то з аналізу положень статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» випливає, що строк позовної давності до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо) також вважається таким, що минув.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом першої інстанції встановлено, та це вбачається з матеріалів справи, що між ТОВ «Комерційний банк « Дельта», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» та ОСОБА_6 23 жовтня 2006 року був укладений кредитний договір на споживчі цілі на суму 1020 грн., зі сплатою 5 % на рік та плати в розмірі 2,99 % в місяць. (а.с. 5-6)

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що відповідачем зобов'язання виконувались належним чином, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором.

Згідно з розрахунками позивача заборгованість за зазначеним кредитним договором станом на 23 січня 2013 року становить 1062,36 грн., яка складається з: суми заборгованості за кредитом - 761,13 грн., суми заборгованості по процентах за користування кредитом - 13,05 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом 288,18 грн.(а.с.15-14).

Розглядая справу суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Банком пропущений строк позовної давності для звернення з вимогами про поновлення порушеного права.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права щодо застосування загального строку позовної давності у три роки до спірних правовідносин та не враховано, що належного виконання договору відповідач не здійснив, а відтак правовідносини між сторонами тривають до повного погашення клієнтом кредиту.

З доводами апелянта не можна погодитись з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що кредитний договір був укладений 23 жовтня 2006 року з встановленням конкретної дати його виконання 22 жовтня 2007 року

Тобто, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що з 22 жовтня 2007 року позивач дізнався, або повинен був дізнатися, про порушення своїх прав, оскільки на час спливу строку дії кредитного договору ( 22.10.2007 р.) боржник не погасив заборгованість, не виконав свої зобов'язання перед Банком.

Згідно п. 7 ч. 11 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 31 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що враховуючи положення п. 7 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги ( стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

З огляду на вищенаведене колегія суддів не може погодитися із доводами апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права при застосування строку позовної давності у три роки до спірних правовідносин, оскільки з аналізу статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» випливає, що суд застосовує строк позовної давності до вимог споживчого кредиту у три роки незалежно від наявності клопотання боржника про застосування такого строку.

У даному випадку посилання апелянта на невірне застосування строку позовної давності є безпідставними, оскільки предметом даної справи є правовідносини по споживчому кредиту, тому у першу чергу застосуються норми спеціалізованого нормативно - правового акту - Закону України «Про захист прав споживачів».

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або неправильне застосування норм процесуального права.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, статтею 308, статтею 313, п. 1 частиною 1 статті 314 та статтею 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» - відхилити.

Заочне рішення Совєтського районного суду АРК від 12 вересня 2013 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

Г.В.Редько Т.І.Моісеєнко Л.В.Романова