№ справи:103/3708/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Готовкіна Т.С.

№ провадження:22-ц/190/7320/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Дралло І. Г.

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Дралла І.Г.,

суддів:Білоусової В.В., Іващенко В.В.,

при секретарі:Краснощоковій Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення грошових сум, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 24 жовтня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення грошових сум.

Вимоги мотивовані тим, що рішенням Бахчисарайського районного суду АР Крим від 14 вересня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 31 жовтня 2011 року з відповідачів на користь позивачки стягнуто суму безпідставно набутого майна у розмірі 717 480 гривень, але відповідачі на час звернення до суду добровільно стягнуті за вищевказаним рішенням суду кошти на її користь не сплатили і рішення суду не виконали, у зв'язку з чим позивачка просить стягнути у солідарному порядку з відповідачів на її користь індекс інфляції та 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України нараховані на суму що стягнута за рішенням Бахчисарайського районного суду від 14.09.2011 року.

Рішенням Бахчисарайського районного суду АР Крим від 24 жовтня 2013 року позовні вимоги задоволені частково.

Стягнуто з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 солідарно на користь ОСОБА_6 збитки, завдані інфляцією грошових коштів в сумі 2132 гривень 28 копійок та 3% річних за прострочення грошового зобов'язання в сумі 35 854 гривень 54 копійки. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_7 та ОСОБА_8 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при висновках суду, які не відповідають фактичним обставинам. Зокрема апелянти посилаються на те, що у разі невиконання рішення суду правила статті 625 ЦК України не застосовуються, оскільки рішення суду не є борговим документом. Також посилаються, що правовідносини виникли не з приводу боргу, а з приводу повернення майна, що не є грошовим зобов'язанням.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_6 суд першої інстанції виходив з того, рішенням Бахчисарайського районного суду АР Крим від 14 вересня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 31 жовтня 2011 року, стягнуто з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 солідарно на користь ОСОБА_6 суму безпідставно набутого майна 717 480 гривень. 22 листопада 2011 року на примусове виконання рішення суду виданий виконавчий лист. 29 листопада 2011 року представник ОСОБА_6 звернувся до ВДВС Бахчисарайського РУЮ з заявами про відкриття виконавчого провадження. Постановами від 30 листопада 2011 року відкрито виконавче провадження. Оскільки вказане рішення суду не виконано, відповідно до правил статті 625 ЦК України на користь позивача підлягає стягненню індекс інфляції та 3% річних. За розрахунком розмір сум інфляційних втрат за період з 1 листопада 2011 року по 30 червня 2013 року становить 2152, 44 гривень, а розмір трьох відсотків річних за період з 1 листопада 2011 року по 30 червня 2013 року за розрахунком суду становить 35 854,34 гривень.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та наданим сторонами доказам в порядку правил статей 10, 11, 60 ЦПК України.

Відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставами для скасування чи зміни рішення суду.

Так, довід апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги, оскільки цей довід є необґрунтованим. Судом повно та всебічно з'ясовані фактичні обставини і ухвалено судове рішення, яке відповідає фактичним обставинам у справі, наданим сторонами доказам та нормам матеріального права. Суд першої інстанції правильно та обґрунтовано врахував всі обставини справи і дійшов вірного висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та засновані на законі, у зв'язку з чим підлягають частковому задоволенню.

Посилання апелянтів на те, що правила статті 625 ЦК України не поширюються на спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції до уваги прийняти не може.

Згідно положень статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правова позиція, що боржник не звільняється від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України у зв'язку з ухваленням рішення суду про присудження суми боргу, відкриттям на підставі цього рішення виконавчого провадження висловлена в Постановах Верховного Суду України від 24.10.2011 року у справі №6-38нс11, від 4 липня 2011 року №3-65 іс11 тощо.

Довід апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права суд апеляційної інстанції до уваги взяти не може. Судом першої інстанції правильно визначені правовідносини, які виникли між сторонами та застосовані норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, зокрема стаття 625 ЦК України.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

При цьому зазначена норма права не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Довід апелянтів про те, що між сторонами не виникло грошового зобов'язання, а спір був щодо повернення майна, є необґрунтованим, оскільки рішенням Бахчисарайського районного суду АР Крим від 14.09.2011 року з ОСОБА_8 стягнуто на користь ОСОБА_6 грошову суму 717 480 гривень, що свідчить про виникнення грошового зобов'язання щодо повернення цих коштів.

Розрахунок стягнутих судом сум зроблений судом першої інстанції у відповідності до норм матеріального права з врахуванням виникнення у відповідачів обов'язку повернути безпідставно отримані гроші з 1 листопада 2011 року, тобто з дня набрання рішенням суду першої інстанції законної сили. Зроблений судом розрахунок не спростований відповідачами належними та допустимими доказами у відповідності до правил статей 10, 11, 60 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення норм процесуального права суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги, оскільки згідно правил статті 309 ч.3 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування рішення суду якщо ці порушення призвели до неправильного вирішення справи.

У даному випадку немає підстав вважати, що справу вирішено неправильно.

Інших доводів, які б свідчили про те, що рішення суду не відповідає вимогам статті 213 ЦПК України, апеляційна скарга не містить.

Судом правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів наданих сторонами в порядку правил статті 60 ЦПК України.

Рішення суду першої інстанції постановлено у відповідності до норм матеріального і процесуального права при висновках суду, які відповідають фактичним обставинам і наданим сторонами доказам, що відповідно до положень ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відхилити.

Рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 24 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді:

Дралло І.Г. Білоусова В.В. Іващенко В.В.