ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2006 р.
| № 12/498 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого | Козир Т.П., |
суддів: | Кота О.В., |
Владимиренко С.В. |
розглянув касаційну скаргу | Закритого акціонерного товариства “Тепловоденергія” |
на постанову | Житомирського апеляційного господарського суду від 29.08.2006 р. |
та рішення | господарського суду Хмельницької області від 15.03.2006 р. |
у справі | № 12/498 |
за позовом | Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” |
до | Закритого акціонерного товариства “Тепловоденергія” |
про | стягнення 2874 440,70грн. |
за участю представників:
- позивача: Бойко Д.Д. –представник, діючий за довіреністю №277/10 від 18.09.2006р.
- відповідача: Антощук О.А. –представник, діючий за довіреністю №4194 від 24.10.2006р.
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2006 року позивач - ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” звернувся до господарського суду з позовом до відповідача –ЗАТ “Тепловоденергія” про стягнення з останнього 1635727,97грн. - основного боргу, 341412,96грн. - пені, 619506,37грн. - різниці від встановленого індексу інфляції, 163292,44грн. - 3% річних, 114500,96грн. –штрафу, внаслідок неналежне виконання відповідачем умов договору від 24.01.2003р. №06/03-748-ТЕ-34 на постачання природного газу для виробництва теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій в частині своєчасної оплати поставленого позивачем відповідачу на протязі січня-грудня 2003р. природного газу.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 15.03.2006р. у справі №12/498 (суддя Шпак В.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства “Тепловоденергія” на користь ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” 1635727,97грн. –основного боргу, 169469,63грн. - пені, 619506,37грн. –різниці від встановленого індексу інфляції, 163292,44грн. - 3% річних, 25500грн. державного мита, 106,24грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції визнав, а суд апеляційної інстанції погодився з доведеністю факту несвоєчасного виконання відповідачем зобов’язань щодо сплати боргу та настанням відповідальності за порушення цих умов.
Відмова суду першої інстанції в задоволенні позову в частині стягнення штрафу в розмірі 7% у сумі 114500,96грн. мотивована тим, що зазначені позовні вимоги не відповідають вимогам Прикінцевих положень Господарського кодексу України. В частині стягнення пені за період з 31.01.2005р. по 09.08.2005р. на суму 171943,33грн. суд першої інстанції керувався ч.6 ст.232 ГК України.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 29.08.2006р. у справі № 12/498 (колегія суддів у складі головуючого судді: Щепанської Г.А., суддів Веденяпіна О.А., Черпака Ю.К.) рішення господарського суду Хмельницької області від 15.03.2006р. залишено без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Тепловоденергія” без задоволення.
У касаційній скарзі ЗАТ “Тепловоденергія”, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 15.03.2006р. та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 29.08.2006р. в частині стягнення пені, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені.
Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин справи, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що спірні правовідносини виникли за договором №06/03-748-ТЕ-34 від 24.01.2003р. на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, відповідно до умов якого позивач зобов’язувався продати Підприємству “Кам’янець-Подільськтеплокомуненерго”, правонаступником якого згідно статуту є ЗАТ “Тепловоденергія”, в 2003 році природний газ, а останній зобов’язувався прийняти та оплатити його на умовах даного договору.
За цим договором позивачем в 2003 році поставлено Підприємству “Кам’янець-Подільськтеплокомуненерго”, правонаступником якого згідно статуту є ЗАТ “Тепловоденергія”, природний газ в обсязі 54530,068тис.куб.м. на загальну суму 8588485,72грн., що підтверджується узгодженими актами передачі-приймання природного газу (а.с.20-32).
Пунктом 6.1 договору визначено, що оплата за газ та послуги з його транспортування здійснюється відповідачем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на рахунок позивача протягом місяця поставки 100% вартості фактично спожитих обсягів газу та послуг з його транспортування. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу та послуги з його транспортування здійснюється на підставі акту приймання-передачі до 6 числа, наступного за звітним місяцем.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач свої договірні зобов'язання виконав належним чином, але відповідач розрахувався за природний газ та його транспортування у сумі 6952757,75грн., тобто не в повному обсязі.
Заборгованість відповідача за цим договором складає 1635727,97грн.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу, втрат від інфляції та 3% річних, судові рішення відповідачем не оскаржуються, а відтак не перевіряються судом касаційної інстанції.
Поряд з цим, суди першої та апеляційної інстанцій, керуючись ч.6 ст.232 ГК України, стягнули з відповідача на користь позивача пеню за період з 10.08.2005р. по 06.02.2006р. на суму 169469,63грн. по п.7.2 договору від 24.01.2003р. №06/03-748-ТЕ-34 на постачання природного газу для виробництва теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій. Цим пунктом договору встановлено, що в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п. 6.1 даного Договору, покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується з наступного дня після закінчення строку остаточного розрахунку за звітний місяць.
Однак колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з судами першої та апеляційної інстанцій щодо нарахування пені за шість місяців до пред’явлення позову, з наступних підстав.
Згідно Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України до господарських та цивільних відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями цих кодексів, зазначені положення застосовуються до тих прав і обов’язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Згідно ст.216, ч.1 ст.218 ГК України підставою для виникнення господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).
Частиною 4 ст.231 ЦК України запроваджено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті рішень про стягнення з відповідача на користь позивача пені за період з 10.08.2005р. по 06.02.2006 р. на суму 169469,63грн. не визначено строк, коли зобов'язання за договором від 24.01.2003р. №06/03-748-ТЕ-34 на постачання природного газу для виробництва теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій мало бути виконано ЗАТ "Тепловоденергія" (з якого підлягає нарахуванню пеня) та відповідно неправильно застосовані зазначені приписи законів.
Не визначено судами попередніх інстанцій й початок перебігу та закінчення строку позовної давності для нарахування пені за несвоєчасно виконані відповідачем зобов’язання, обумовлені зазначеним договором.
Виходячи з наведеного, враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в частині стягнення пені за період з 10.08.2005р. по 06.02.2006р. на суму 169469,63грн. підлягають скасуванню, з направленням справи в частині стягнення пені на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду першої інстанції належить врахувати вищевикладене, визначити початок перебігу та закінчення строку позовної давності для нарахування пені, та постановити законне й обґрунтоване рішення в частині її стягнення.
Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 1115 , 1117, 1119 п.3, 11110 –11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Тепловоденергія” задовольнити частково.
2. Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 29.08.2006р. та рішення господарського суду Хмельницької області від 15.03.2006р. у справі №12/498 в частині стягнення пені за період з 10.08.2005р. по 06.02.2006р. на суму 169469,63грн. – скасувати.
3. Справу №12/498 в частині стягнення пені передати на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.
4. В решті постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 29.08.2006р. та рішення господарського суду Хмельницької області від 15.03.2006р. у справі №12/498 залишити без змін.
Головуючий | Т. Козир |
Судді: | О. Кот |
С. Владимиренко |