УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 121/4879/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Веденмеєр М.В.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Бондарев Р. В.

"04" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіБондарева Р.В.

СуддівМ’ясоєдової Т.М. Курської А.Г.

При секретаріГаліч Ю.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 29 серпня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2013 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що знаходиться у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 03 березня 1995 року. Зазначає, що сторони впродовж півроку не живуть разом, не ведуть спільного господарства, відповідач влаштовує сварки, застосовує фізичну силу. Оскільки відповідач заперечує розірвати шлюб в органах реєстрації актів цивільного стану, тому позивачка була вимушена звернутися до суду із позовом про розірвання шлюбу. Позовні вимоги в частині поділу спільного майна подружжя мотивовані тим, що у сторін є спільно набуте майно: грошові кошти на депозитному рахунку Кредитної спілки «Едельвейс» у розмірі 400000 грн. та автомобіль «Mitsubishi Outlаnder 2.4 Sport AT». Враховуючи наведене ОСОБА_6 просила суд визнати за нею право власності на грошовий внесок в розмірі 200000 грн., що знаходиться на депозитному рахунку Кредитної спілки, виділивши їй грошові кошти в натурі; визнати за відповідачем право власності на транспортний засіб «Mitsubishi Outlаnder 2.4 Sport AT» і грошовий вклад в сумі 200000 гривень, що знаходиться на депозитному рахунку Кредитної спілки «Едельвейс», виділивши грошові кошти в натурі ОСОБА_7

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 29 серпня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково. Розірвано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, зареєстрований 03.03.1995 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану виконкому Ялтинської міської ради народних депутатів, актовий запис № 101. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

На вказане рішення представник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить його в частині відмови у задоволенні позовних вимог про поділ спільного майна подружжя скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що рішення ухвалено незаконно і необґрунтовано, з порушенням норм процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Зокрема зазначає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір щодо поділу майна, не встановив обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, не з'ясував джерело і час придбання спірного майна. Також вважає, що суд необґрунтовано не прийняв до уваги докази, якими підтверджувалось існування грошових коштів на депозитному рахунку кредитної спілки «Едельвейс» та той факт, що відповідач розпорядився ними за своєю ініціативою без відома позивачки.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Враховуючи, що рішення оскаржується в частині відмови у задоволенні позову про поділ майна подружжя, в решті не переглядається.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про поділ спільного майна подружжя, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та безпідставності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції встанволено, що сторони з 03 березня 1995 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було зареєстровано у Відділі РАЦС виконкому Ялтинської міської Ради народних депутатів, про що був зроблений актовий запис № 101 (а.с.12).

Під час шлюбу ОСОБА_7 був придбаний автомобіль марки «Mitsubishi Outlаnder 2.4 Sport AT», вартістю 161 600 грн., про що свідчить договір купівлі - продажу № 297/09/2007 від 20.09.2007 року (а.с.24-26).

17 липня 2008 року між ОСОБА_7 і Кредитною спілкою «Едельвейс» була укладена угода № 17/07-154 про внесення пайового внеску на суму 120000 грн. строком до 17 жовтня 2008 року.

23 серпня 2008 року між ОСОБА_7 і Кредитною спілкою «Едельвейс» була укладена угода № 23/08-154-дп про внесення пайового внеску на суму 70000 грн.

21 серпня 2009 року між ОСОБА_7 і Кредитною спілкою «Едельвейс» була укладена угода № 21/08-24 про внесення пайового внеску на суму 23000 грн. строком до 21 лютого 2010 року.

11 листопада 2009 року між ОСОБА_7 і Кредитною спілкою «Едельвейс» був укладений додатковий договір № 1 до угоди № 21/08 від 21.08.2009 року, в якому вказано, що з 11.11.2009 року сума вкладу складає 31935 грн.

06 липня 2010 року між ОСОБА_7 і Кредитною спілкою «Едельвейс» був укладений договір № 06/07-30 про внесення пайового внеску на суму 10273 грн. дією до 06 жовтня 2010 року.

З довідки кредитної спілки «Едельвейс» від 28.08.2013 р. убачається, що станом на цю дату відкритих діючих рахунків у ОСОБА_7 в нього немає, а останній договір припинив свою дію 07.04.2013 р. (а. с. 86).

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а згідно з частиною 1 ст. 11 цього Кодексу суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб.

Відповідно до частини 1 статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно з частиною 1 статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ним або шлюбним договором.

Статтею 71 СК України передбачено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.

Пункт 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» містить роз'яснення, відповідно до якого при вирішенні спорів між подружжям про майно необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерела і час його придбання.

Судом першої інстанції встановлено, що під час шлюбу відповідач дійсно укладав угоди про пайові внески з кредитною спілкою «Едельвейс», однак на час вирішення зазначеного спору про поділ майна подружжя і до розірвання шлюбу ці угоди припинили свою дію внаслідок спливу строку, доказів про наявність будь-яких рахунків в КС «Едельвейс» у ОСОБА_7 не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. За частиною 2 цієї статті при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого подружжя.

У суді апеляційної інстанції позивачка пояснила, що однією сім'єю вона з відповідачем фактично проживала до травня 2013 р., після цього остаточно припинили спільне проживання. До травня 2013 р. вони також розлучалися з січня цього року.

Враховуючи, що грошові внески вносилися відповідачем до Кредитної Спілки під час шлюбу і були отримані від Спілки також в цей час, вважається, що ОСОБА_7 діяв за згодою з позивачкою, а тому вважати їх тим майном, яке підлягає поділу, за відсутності будь-яких рахунків у кредитній установі на час розгляду справи судом, немає. Заяв про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в кредитних установах позивачка при зверненні до суду з цим позовом не робила.

Судом першої інстанції також встановлено, що спірний автомобіль був придбаний ОСОБА_7 під час шлюбу з позивачкою, а тому він є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Зазначений автомобіль відповідно до положень частини 2 ст. 183 ЦК України є неподільною річчю.

Згідно з п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжям (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Враховуючи, що позивачка сама розпоряджається своїми процесуальними правами, самостійно визначає способи захисту своїх цивільних прав і будь-яких вимог про стягнення грошової компенсації за ? частку спірного автомашини не ставила, не просила визнати за нею право власності на автомашину в цілому з виплатою грошової компенсації або на ? ідеальну частку автомашини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості її позову, оскільки право власності на автомашину і так зареєстровано за ОСОБА_7 В свою чергу позивачка не позбавлена права заявити такі вимоги шляхом звернення до суду з окремим позовом.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 29 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двадцяті днів.

Судді: