УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 104/2301/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Чубабрія В.А.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Хмарук Н. С.
"05" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіХмарук Н.С.
СуддівСінані О.М., Рошка М.В.,
При секретаріУсеїновій Н.У.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі справу за скаргою ОСОБА_6 на постанову ВДВС Білогірського РУЮ АР Крим,
за апеляційною скаргою ОСОБА_6
на ухвалу Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 09 жовтня 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А :
Ухвалою Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 09 жовтня 2013 року скарга ОСОБА_6 на постанову ВДВС Білогірського РУЮ АР Крим визнано неподаною та повернута заявнику, оскільки заявник не усунув недоліки, які вказані в ухвалі від 19 вересня 2013 року.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають суттєве значення для вирішення спору, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення осіб, що з'явились у судове засідання, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Визнаючи скаргу ОСОБА_6 на постанову ВДВС Білогірського РУЮ АР Крим неподаною та повертаючи її заявнику суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_6 у встановлений строк не усунув недоліки, зазначені в ухвалі суду від 19 вересня 2013 року.
З такими висновками місцевого суду не можна погодитися, оскільки вони зроблені з порушенням норм процесуального права.
Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про державну виконавчу службу» дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.
Скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК, та містити відомості, перелічені в частині сьомій статті 82 Закону України «Про виконавче провадження».
У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб ДВС, до скарг сторін виконавчого провадження мають застосовуватися положення ЦПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, щодо кола осіб, які беруть участь у справі, їхніх прав та обов'язків; про судові виклики та повідомлення; про судовий розгляд; щодо апеляційного та касаційного оскарження рішень суду першої інстанції тощо.
Згідно з частинами 1, 2 статті 121 Цивільного процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Позов згідно ч. 1 ст. 118 ЦПК України пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється, оформляється і передається судді в порядку черговості.
Вимоги, що пред'являються до змісту позовної заяви, чітко виз-начені у статті 119 цього Кодексу.
У сенсі статтей 119, 120, 121 ЦПК України ухвала суду про залишення позовної заяви без руху повинна бути викладена дос-татньо чітко, зрозуміло і не породжувати незрозумілості відносно про-цесуальних недоліків позовної заяви, які підлягають усуненню.
У зв'язку з наведеним , залишення позовної заяви без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору, тощо), не повинно бути занадто формальним до передбачених вимог закону.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_6 звернувся до суду із скаргою на постанову ВДВС Білогірського РУЮ АР Крим від 23.06.2013 року, якою повернутий виконавчий лист № 2-2/11, виданий 26.05.2011 року Білогірським районним судом АРК про стягнення з Ароматнівської сільської ради на користь ОСОБА_6 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 23 420 грн. та грошового відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000 грн.
Ухвалою судді Білогірського районного суду від 19 вересня 2013 року скарга ОСОБА_6 на постанову ВДВС Білогірського РУЮ АР Крим залишена без руху у зв'язку з тим, що заявником не надано доказів щодо сплати судового збору; в скарзі на дії державного виконавця не зазначено реквізити виконавчого документа (назва виконавчого документа, орган, який його видав, дата видачі виконавчого документу, його номер, резолютивна частина виконавчого документа); не надані копії постанови від 23 липня 2013 року про повернення виконавчого документу та рішення Білогірського районного суду, на підставі якого виданий виконавчий документ; не зазначено державного виконавця, дії якого оскаржуються; не конкретизовано зміст вимог; не зазначено докази, що підтверджують кожну обставину чи наявність підстав для звільнення від доказування; не надано документів, які підтверджують отримання копії постанови про повернення виконавчого документа.
Заявнику було надано строк для усунення вищезазначених недоліків протягом п'яти днів з дня тримання ним ухвали.
Колегія суддів вважає, те, що ОСОБА_6 не надав суду першої інстанції виправлену скаргу з урахуванням вимог про надання доказів, які підтверджують кожну обставину по справі, не є підставою у сенсі час-тини 2 статті 121 ЦПК України для визнання її неподаною із поверненням позивачу.
Пункт 2 частини 2 статті 119 ЦПК України вимагає від позивача лише підкреслити докази у позовній заяві, що є обов'язковим, а надання цих доказів можливе у порядку визначеному статтею 131 цього Кодексу.
Не правильним є і вимагання від позивача надання додаткових до-
казів до тих, які позивач надав до заяви.
З приводу не надання заявником доказів, що підтверджують кожну обставину та наявність підстав для звільнення від доказування в пункті 7 постанови Пленуму від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» (із змінами) Верховний Суд України роз'яснив, що заява не може бути визнана неподаною та повернута за мотивами ненадання доказів.
Щодо вимог суду про надання доказу про сплату судового збору, колегія суддів вважає необхідним зазначити на наступне.
З 01 листопада 2011 року набув чинності Закон України від 08 липня 2011 року N 3674-VI "Про судовий збір", яким питання оплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС чітко не врегулювано, а статтею 5 зазначеного закону передбачені пільги щодо сплати судового збору. Відповідно до п. 1 зазначеної статті від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.
Оскільки скарга ОСОБА_6 на постанову державного виконавця, випливає із трудових відносин, суд при ухваленні судового рішення міг вирішити питання про стягнення судового збору.
Приймаючи оскаржуєму ухвалу, суд першої інстанції наведеного не врахував.
Що стосується доводів апеляційної скарги, що суддя Чубабрія В.А., який постановив ухвалу, підлягає відводу, про що було заявлено, а оскільки відвід не розглянутий це є підставою для скасування ухвали з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, то вони є неспроможними.
Відповідно до вимог цивільно-процесуального кодексу питання про відводи розглядається після відкриття провадження по справі.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала не може бути визнана законною і обґрунтованою і підлягає скасуванню, тому що питання вирішено районним судом з порушенням порядку встановленого статтею 121 ЦПК України.
Розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд: скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення (п.3 ч.1 ст. 312 ЦПК України).
З урахуванням наведеного, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 312, статтями 303, 313, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим,
УХВАЛИ Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 09 жовтня 2013 року скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді:
Н.Хмарук О.Сінані М.Рошка