Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 грудня 2013 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області у складі:
Головуючого судді Василевича В.С.
Суддів: Буцяка З.І., Боймиструка С.В.
при секретарі Пиляй І.С.
з участю правонаступників позивачки ОСОБА_1
ОСОБА_2 та ОСОБА_3,
представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4, від-
повідача ОСОБА_1 та його представника адвоката
ОСОБА_5, прокурора Данилюка О.С. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Рівненського міського суду від 02 липня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1, правонаступниками якої є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до ОСОБА_6, управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання шлюбу, свідоцтва про право власності на житло недійсними, визнання втратившим право на житло,
в с т а н о в и л а :
В червні 2009 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_6 і управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання шлюбу та свідоцтва про право власності на житло недійсними та про визнання ОСОБА_6 втратившим право на житло.
Вказувала, що з 23 квітня 1966 року перебувала у шлюбі з відповідачем.
Проте на час реєстрації з ним шлюбу він перебував з 1961 року у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7, від якого мають доньку.
Оскільки по діючому законодавству не допускається укладення шлюбу між особами, із яких хоча б одна перебуває вже в іншому шлюбі, то укладений з відповідачем у 1966 році шлюб є недійсним з моменту його укладення.
___________________________________________________________________Провадження № 22-ц-787/1234/2013 рік Головуючий суддя 1 інстанції: Дужич С.П.
Суддя-доповідач : Василевич В.С.
Під час шлюбу з відповідачем ними була приватизована квартира АДРЕСА_1 з отриманням свідоцтва про право власності.
На протязі останніх років вони спільно не проживають спільного господарства не ведуть, подружніх відносин не підтримують.
Покликаючись на те, що приховавши від неї перебування у шлюбі з іншою жінкою, відповідач порушив її майнові права просила про задоволення заявлених вимог.
Рішенням Рівненського міського суду від 02 липня 2009 року позов задоволено.
Визнано недійсним шлюб, зареєстрований 23 квітня 1966 року у відділі ЗАГС м. Рівне актовий запис № 245 між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 з часу його укладення.
Визнано недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане 04 травня 1998 року Технічним вузлом міжміського зв»язку і телебачення.
Визнано ОСОБА_6 втратившим право на житло по АДРЕСА_1.
Визнано частково недійсним наказ № 65 Технічного вузла міжміського зв'язку і телебачення № 9 від 04 травня 1998 року в частині передачі в приватну власність квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_6.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 доводить про незаконність рішення через порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Зазначає, що при реєстрації справи у суді першої інстанції були допущені порушення правил діловодства.
При поданні позовної заяви позивачка зумисно вказала інше місце проживання відповідача з метою розгляду справи без його участі.
Він постійно, безперервно проживав по АДРЕСА_1. За зазначеною ж позивачкою адресою АДРЕСА_2 проживала його сестра. Крім того, наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення не містить будь-яких службових відміток, печатка відділення поштового зв'язку розмита, підписи на розписках не належать відповідачу.
Задовольняючи позов, суд необгрунтовано послався на те, що укладаючи з позивачкою шлюб, він, відповідач перебував у шлюбі з іншою жінкою - ОСОБА_7 Підстав для визнання шлюбу недійсним не існувало, оскільки є рішення Рівненського народного суду від 05.06. 1965 року про розірвання шлюбу між ним та ОСОБА_7, про що 17 липня 1965 року було вчинено актовий запис № 136 про розірвання шлюбу. Тобто, станом на 23 квітня 1966 року (момент укладення шлюбу з позивачкою) він в іншому шлюбі не перебував.
Судом також не враховано, що законодавство, яким врегульовано порядок приватизації житлового фонду, не пов'язує право особи на участь у
приватизації житла з фактом наявності чи відсутності шлюбу, укладеного між особами, які проживають в житлі, що приватизується.
Суд дійшов неправильного висновку про те, що він, відповідач є тимчасовим мешканцем у спірній квартирі, оскільки отримав її у власність у визначеному законом порядку, в квартирі постійно проживав з позивачкою однією сім»єю, оплата комунальних послуг здійснювалась на двох осіб, його та позивачки, з урахуванням наявних у нього, відповідача пільг.
Також вказує на порушення судом положень ст. 224 ЦПК України щодо заочного розгляду справи.
По наведених підставах просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у позові.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з"явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.
Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для визнання шлюбу недійсним, наслідком чого є припинення для сторін їхніх майнових прав і обов'язків, а відтак відповідач за своїм статусом є наймачем житла, який згідно з правилами ст.71 ЖК України втратив право на спірну квартиру.
Однак з таким висновком не можна погодитись.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.
Законним є рішення, якщо суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив спір згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 знаходились у зареєстрованому шлюбі з 23 квітня 1966 року, що стверджено свідоцтвом про одруження (а.с.-5).
Проживали вони в квартирі АДРЕСА_1, за цією ж адресою значились з 20 квітня 1976 року зареєстрованими (а.с.-12).
4 травня 1998 року Технічним вузлом міжміського зв»язку і телебачення №9 їм видано свідоцтво про право власності на вказану квартиру, в якому зазначено, що квартира їм належить на праві спільної сумісної власності (а.с.-6).
До укладення шлюбу з ОСОБА_1 відповідач з 21 квітня 1961 року перебував у шлюбі з ОСОБА_7 (а.с.22-23).
За повідомленням відділу реєстрації актів цивільного стану Гощанського районного управління юстиції від 24 червня 2009 року актовий запис про розірвання шлюбу відсутній (а.с.- 21). З таких відомостей і виходив суд, ухвалюючи рішення.
А між тим, достовірність таких відомостей в повному обсязі судом не перевірена. Справа розглядалась за відсутності відповідача ОСОБА_6 Рекомендоване повідомлення йому направлялось в с.Підліски Гощанського району, хоча зареєстрований він у спірній квартирі.
Із витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб від 21 травня 2013 року відділу держаної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Гощанського районного управління юстиції у Рівненській області вбачається, що шлюб між ОСОБА_6 і ОСОБА_7 розірвано на підставі рішення Рівненського міського суду від 5 липня 1965 року, актовий запис №136 від 17 липня 1965 року (а.с- 52 зв.). Підтвердженням цього є також і сам запис акта про припинення одруження №136 від 17 липня 1965 року, надісланий апеляційному суду відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції.
За таких обставин, відсутні підстави для визнання шлюбу недійсним, а відтак і для задоволення вимог про недійсність свідоцтва про право власності на спірну квартиру.
Являючись співвласником житла, відповідач не може бути позбавлений права на нього, оскільки набув це право у встановленому законом порядку згідно із Законом України від 19 червня 1992 року № 2482-Х11 «Про приватизацію державного житлового фонду».
Посилання суду першої інстанції на ст.ст.71, 72 ЖК України є неправильним, оскільки зазначені норми матеріального права не регулюють спірних правовідносин. Відповідач не являється наймачем, а є співвласником спірної квартири, право власності на частку в якій ним набуто за час проживання з ОСОБА_1
Враховуючи, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у позові.
Керуючись п.2 ч.1 ст.307,ст.309, ст.316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Рішення Рівненського міського суду від 02 липня 2009 року скасувати.
В позові ОСОБА_1, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, правонаступниками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_6, управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання шлюбу та свідоцтва про право власності на житло недійсними, визнання ОСОБА_6 таким, що втратив право на житло відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.
Головуючий Василевич В.С.
Судді Буцяк З.І.
Боймиструк С.В.