РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 117/3983/2012Головуючий суду першої інстанції:Смолій А.М.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Бондарев Р. В.

РІШЕННЯ

"27" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіБондарева Р.В.

СуддівМ’ясоєдової Т.М. Синельщікової О.В

При секретаріГаліч Ю.Є

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про виділ в натурі частки із нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 17 квітня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2012 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що йому на підставі рішення суду належить ? частка житлового будинку АДРЕСА_1, співвласниками даного будинку також є відповідачі по справі. Земельна ділянка, на якій розташований будинок, перебуває у спільній власності сторін. Між співвласниками вказаного будинку склався визначений порядок користування житловим будинком, оскільки належні частки будинку є відокремленими та не перебувають у спільному. Враховуючи, що відповідачі відмовилися у добровільному порядку вирішити питання про виділ його частки будинку, позивач просив виділити йому в натурі ? частку зазначеного будинку та земельної ділянки, яка перебуває у їх власності.

Рішенням Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 17 квітня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та таким, що суперечить нормам ст. ст. 361, 364 ЦК України. Зокрема зазначає, що діючим законодавством не передбачено обов'язкового досудового порядку врегулювання спору про виділ частки майна в натурі. Крім того, вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що отримання грошової компенсації за зменшення своєї частки у нерухомому майні є обов'язком, а не правом співвласника. Також посилається на те, що суд дійшов неправильного висновку про те, що між сторонами немає визначеного порядку користування будинком та земельною ділянкою.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з передчасності позову у зв'язку з відсутністю спору, а тому відсутності правових підстав для його задоволення.

Проте з такими висновками погодитися не можна, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права, при невідповідності висновків суду обставинам справи.

Згідно з вимогами ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог, зазначених та доведених ним обставин.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Зміст права власності, яка полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у ст. 317 ЦК України.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Поняття спільної часткової власності викладено в ч. 1 ст. 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому.

Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Виходячи з аналізу зазначеної правової норми слід дійти висновку, що ця норма регулює саме порядок здійснення права часткової власності, тобто порядок користування спільною частковою власністю без її поділу в натурі, наслідком якого є припинення права спільної часткової власності. Зокрема, при встановленні порядку користування будинком кожному зі співвласників передається в користування конкретна частина будинку з урахуванням його частки в праві спільної власності на будинок. Разом із тим виділені в користування приміщення можуть бути і неізольовані, і не завжди точно відповідати належним співвласникам часткам, оскільки встановлення порядку користування майном не припиняє право спільної часткової власності на це майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання (ч. 2 ст. 364 ЦК України).

Таким чином, у разі виділу співвласник отримує свою частку у майні в натурі і вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається.

Виходячи з аналізу змісту норм ст. ст. 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України слід дійти висновку, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).

У тих випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок.

Таких висновків дійшов Верховний Суд України під час перегляду ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.10.2012 р. по справі № 2ц-св-12/13 про поділ жилого будинку та визначення порядку користування земельною ділянкою, усунення перешкод у користуванні, виділ із спільної сумісної власності нерухомого майна, у зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, які відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для всіх судів України.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 на підставі чинного рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 14.05.2007 р. на праві власності належить ? частка будинку, розташованого по АДРЕСА_1, а решта ? частка будинку у рівних частках (по ?) належить ОСОБА_7, ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину від 23.03.2004 р. (а. с. 9-12).

У зв'язку з тим, що до будинку прибудоване самочинне приміщення, а саме: прибудова літ. «А1», а прибудова літ. «а1» збільшена на 5,3 кв. м., загальна площа будинку після реконструкції складає 132,4 кв. м., жила - 46,3 кв. м., кількість жилих кімнат - 4. Літня кухня літ. «Б» має розміри 5,02 х 3,13 м. Зазначена самочинна реконструкція легалізована співвласниками будинку в передбаченому законом порядку шляхом затвердження декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 06.12.2010 р., затвердженою інспекцією ДАБК в АР Крим 10.08.2012 р. (а. с. 158-160) та отриманням свідоцтва про право на нерухоме майно від 29.10.2012 р. (а. с. 84).

Також встановлено, що рішенням Сакської міської ради № 66/11 від 29.12.2011 р. передано у спільну сумісну власність ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 земельну ділянку площею 597 кв. м. для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель по АДРЕСА_1. Співвласниками будинку у березні 2012 р. отримано державний акт про право власності на землю.

За положеннями ст. 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитися у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної сумісної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Статтею 89 ЗК України встановлено, що співвласникам жилого будинку земельна ділянка належить на праві спільної сумісної власності.

За частинами 4, 5 цієї статті, співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

З аналізу зазначених норм права убачається, що за статтею 89 ЗК України презюмується право спільної сумісної власності на земельну ділянку, в якій частки співвласників є рівними.

Враховуючи, що органом місцевого самоврядування співвласникам будинку передано земельну ділянку у спільну сумісну власність, зазначене рішення не оскаржено і є чинним, правовстановлюючі документи на ділянку сторонами отримані добровільно, вважається, що частки позивача та відповідачів є рівними, а тому кожній стороні при вирішенні питання про поділ ділянки або виділ з неї частки має бути передано у власність рівні частки.

Висновок суду першої інстанції про те, що між сторонами відсутній спір з приводу порядку володіння та користування належним їм майном, а тому вони вправі поділити майно добровільно в нотаріальному порядку, ґрунтується на неправильному тлумаченні норм матеріального права, оскільки спосіб захисту свого права залежить від співвласника, який бажає виділу своєї частки в натурі і право на судовий розгляд зазначеного питання не може бути обмежений незастосуванням процедури звернення до нотаріуса в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 364 ЦК України.

Крім того, під час розгляду справи в апеляційному порядку встановлено, що між сторонами існував спір з приводу порядку користування земельною ділянкою, а запропонований експертом варіант поділу ділянки відповідно до часток у власності в будинку суперечить положенням ст. 89 ЗК України.

Відповідно до п. 7 роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» № 7 від 04.10.1991 р. у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частку будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Якщо виділ технічно можливий, суд з урахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною у зв'язку з цим ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.

За змістом п. 6 вказаної Постанови розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а за відсутності такої угоди - судом за дійсною вартістю будинку на час розгляду справи.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 1721/1722 від 31.01.2013 року виділ ? частки будинку по АДРЕСА_1 відповідно до ідеальних часток співвласників технічно неможливий. Одночасно експертом запропонований варіант виділу ? частки будинку з урахуванням фактичного порядку користування, що склався, за умови фактичного збільшення частки позивача ОСОБА_6 до 62/100 зі сплатою ним грошової компенсації іншим співвласникам у сумі 37649,50 грн.

При цьому експертом запропоновано один варіант виділу ? частки домоволодіння АДРЕСА_1, при якому співвласнику ? частки ОСОБА_6 пропонується виділити в натурі в житловому будинку літ. «А» - приміщення: № 1-2 - хол площею 21,7 кв.м., № 1-3 - житлова кімната площею 13,7 кв.м., № 1-4 - житлова кімната площею 9,2 кв.м., ганок, прибудову літ. «А1», літню кухню літ. «Б», навіс літ. «Д», 4/5 частини паркану № 1, № 2 - ворота, № 3 -ворота, № 4 - паркан. Загальна вартість будов та споруд складає 191141 грн., що на 37649,50 грн. більше ніж повинно належати на ? частку та складає 62/100 часток.

Співвласникам ? частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 запропоновано залишити наступні приміщення: в житловому будинку літ. «А» - приміщення: № 2-2 - кухня площею 21,9 кв.м., № 2-3 - житлова кімната площею 13,5 кв.м., № 2-4 - житлова кімната площею 9,9 кв.м., прибудову літ. «а1», літню кухню літ. «В», вбиральню літ. «У1», гараж літ. «Г», 1/5 частину паркану № 1. Загальна вартість будов та споруд складає 115842 грн., що на 37649,50 грн. менше ніж повинно належати на ? частку та складає 38/100 часток.

По запропонованому варіанту виділу ? частки житлового будинку, переобладнань не потребується, оскільки житловий будинок включає в себе фактично дві відокремлені квартири з окремими входами з двору будинку, кожна квартира підключена до центральних систем електропостачання, водопостачання, опалення квартир автономне.

Під час апеляційного розгляду справи була призначена додаткова судова будівельно-технічна експертиза, на вирішення якої поставлено питання щодо можливості з технічної точки зору виділити в натурі належну ОСОБА_6 1/3 частку із спільної сумісної власності земельної ділянки в АДРЕСА_1, на якій розташовано зазначений будинок, з урахуванням запропонованої експертизою № 1721/1722 від 31.01.2013 року до виділу ? частки будинку.

Згідно з висновком додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 07.11.2013 року, яка проведена Кримським науково-дослідним інститутом судових експертиз, технічно неможливо виділити в натурі належну ОСОБА_6 1/3 частку земельної ділянки площею 199 кв. м. Проте експертом запропоновано два варіанту виділу в натурі ОСОБА_6 частини земельної ділянки будинку АДРЕСА_1 з відступом від ідеальної частки.

З першого варіанту експертизи убачається, що ОСОБА_6 пропонується виділити в натурі земельну ділянку площею 294 кв. м., що на 95 кв. м. більше ніж приходиться на 1/3 частку земельної ділянки. Ринкова вартість 95 кв. м. забудованої земельної ділянки складає 20877 грн.

Відповідно до другого варіанту пропонується ОСОБА_6 виділити в натурі земельну ділянку площею 299 кв. м., що на 100 кв. м. більше ніж приходиться на 1/3 частку земельної ділянки. Ринкова вартість 100 кв. м. забудованої земельної ділянки складає 21976 грн.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку представник позивача просив виділити йому в натурі 1/3 частку ділянки площею 294 кв. м., оскільки при такому виділі у його власність перейде ділянка, якою він фактично користується. Заперечень щодо сплати грошової компенсації відповідачам за зменшення їх часток в будинку та земельній ділянці до суду апеляційної інстанції не надійшло.

ОСОБА_8 та представник ОСОБА_7 погодилися на запропонований позивачем варіант виділу частки будинку та земельної ділянки, тобто погодитися на зменшення своїх часток у спільній частковій власності.

Враховуючи, що положення частини 2 ст. 364 ЦК України з урахуванням обставин цієї справи передбачають можливість виділу частки з нерухомого майна з виплатою грошової компенсації за зменшення своєї частки лише у разі згоди співвласника, частка якого зменшується і така згода судом отримана, колегія суддів вважає, що сторонами у справі виконані всі вимоги матеріального закону для вирішення питання щодо виділу частки нерухомого майна зі спільної часткової (будинок) та сумісної (земельна ділянка) власності.

Таким чином, колегія суддів вважає за можливе виділити ОСОБА_6 частку жилого будинку за варіантом, запропонованим експертом у своєму висновку від 31.01.2013 р. та частку земельної ділянки за першим варіантом, запропонованим експертом у додатковій експертизі від 07.11.2013 р. з виплатою іншим співвласникам грошової компенсації за зменшення їх часток у будинку по 18824,75 грн. кожному (всього 37649,50 грн.) та по 10438,50 грн. кожному за зменшення їх часток на землю (всього 20877 грн.) Право на отримання грошової компенсації за зменшення часток у нерухомості належить відповідачам.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо порушення прав відповідачів через неотримання ними грошової компенсації, які були покладені в основу відмови у задоволенні позову, оскільки в оскаржуваному судовому рішення відсутні посилання на такі заперечення відповідачів і їх думка з цього приводу не з'ясовувалася.

Висновки суду першої інстанції про те, що прибудова літ. «А1» не є власністю позивача, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки після самочинної реконструкції зазначена прибудова включена до загальної площі будинку в цілому, яка збільшилась до 132,4 кв. м. і вказана у свідоцтві про право власності на нерухоме майно від 29.10.2012 р. у складі будинку літ. «А», технічному паспорті на будинок з відповідною реєстрацію органу БРТІ м. Євпаторія, декларації про готовність об'єкта до експлуатації (а. с. 158-160).

Таким чином, оскільки судом першої інстанції порушені норми матеріального і процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову. Позов ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, оскільки виділ в натурі частки земельної ділянки зі спільної сумісної власності повинен відбуватися не з його частки у будинку, а з частки, яка є рівною часткам інших співвласників ділянки.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 17 квітня 2013 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_6 про виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, задовольнити частково.

Виділити в натурі у власність ОСОБА_6 на ? частку жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 в літ. «А» - приміщення: № 1-2 - хол площею 21,7 кв.м., № 1-3 - житлова кімната площею 13,7 кв.м., № 1-4 - житлова кімната площею 9,2 кв.м., ганок, прибудову літ. «А1»; літню кухню літ. «Б»; навіс літ. «Д»; 4/5 частини паркану № 1; № 2 - ворота; № 3 - ворота; № 4 - паркан, загальною вартістю 191141 грн., що на 37649,50 грн. більше, ніж повинно належати на ? частку та складає 62/100 ідеальних часток.

Виділити в натурі у власність ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у рівних частках на ? частку будинку за адресою: АДРЕСА_1, наступні приміщення: в житловому будинку літ. «А» - приміщення: № 2-2 - кухня площею 21,9 кв.м., № 2-3 - житлова кімната площею 13,5 кв.м., № 2-4 - житлова кімната площею 9,9 кв.м., прибудову літ. «а1», літню кухню літ. «В», вбиральню літ. «У1», гараж літ. «Г», 1/5 частину паркану № 1, загальною вартістю 115842 грн., що на 37649,50 грн. менше ніж повинно належати їм на ? частку та складає 38/100 ідеальних часток.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7, ОСОБА_8 грошову компенсацію за зменшення їх часток на будинок по 18824,75 грн. кожному.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_6 і ОСОБА_7, ОСОБА_8 на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Виділити в натурі у власність ОСОБА_6 на належну йому 1/3 частку земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, земельну ділянку площею 294 кв. м., що на 95 кв. м. більше ніж приходиться на 1/3 частку, відповідно до варіанту № 1 додаткової земельно-технічної, земельно-оціночної експертизи № 1922/1923 від 07.11.2013 року, яка у додатку № 2 до висновку експертизи позначена зеленим кольором.

Виділити в натурі у власність у рівних частках ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на належні їм 2/3 частки земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, земельну ділянку площею 303 кв. м., що на 95 кв. м. менше ніж приходиться на належні їм 2/3 частки, відповідно до варіанту № 1 додаткової земельно-технічної, земельно-оціночної експертизи № 1922/1923 від 07.11.2013 року, яка у додатку № 2 до висновку експертизи позначена жовтим кольором.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7, ОСОБА_8 грошову компенсацію за зменшення їх часток земельної ділянки у розмірі по 10438,50 грн. кожному.

Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ОСОБА_8 на земельну ділянку, площею 0,0597 га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до суду касаційної інстанції на протязі двадцяті днів.

Судді: