Дата документу Справа № 0811/3960/13/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження 11-кп/778/491/13 Головуючий в 1 інстанції

ЄУ №0811/3960/13-к Васильченко В.В.

Категорія ч.3 ст. 186 КК Доповідач Бараненко Л.Я.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2013 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Бараненко Л.Я.,

суддів Шпоньки В.П.

Яцуна С.Б.,

при секретарі Бойко О.О.,

за участі прокурора Мотренко М.В.,

захисника ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі апеляційні скарги засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 на вирок Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області районного суду від 19 вересня 2013 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кам'янка-Дніпровська Запорізької обл., гр-на України, освіта середня, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживаючого: АДРЕСА_2, раніше засудженого 20.11.2007 р. Кам'янсько-Дніпровським районним судом Запорізької обл. за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років і 1 місяця позбавлення волі, звільнений 19.10.2010 р. за відбуттям покарання.

засуджено за ч. 3 ст. 186 КК України до п'яти років позбавлення волі.

Засіб запобіжного заходу стосовно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишено без змін - тримання під вартою. Зараховано до строку відбування покарання терміни тримання під вартою за періоди з 18.10.2012 р. по 14.11.2012 р. та з 21.11.2012 р. по 19.09.2013 р.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ш. Кам'янка-Дніпровська Запорізької обл., гр-на України, освіта середня, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, раніше засудженого 21.12.2009 р. Кам'янсько-Дніпровським районним судом Запорізької обл. за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі, звільнений 30.11.2010 р. за відбуттям покарання,

засуджено за ч. 3 ст. 186 КК України до чотирьох років і шести місяців позбавлення волі.

Засіб запобіжного заходу стосовно ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишено без змін - тримання під вартою. Початок строку відбування покарання рахується з 20 жовтня 2012 року.

Знято арешт з вилучених в ході досудового слідства у ОСОБА_5. грошових коштів в сумі 350 грн., які були здані на зберігання в бухгалтерію Кам'янсько-Дніпровського РВ ГУМВС України в Запорізькій області та повернуто їх ОСОБА_5

Доля речових доказів вирішена в порядку ст. 100 КПК України.

Згідно вироку суду, 18.10.2012 року ОСОБА_4 і ОСОБА_5 спільно діючи та маючи намір на викрадення чужого майна, проникли на огороджену територію домоволодіння АДРЕСА_4, де зі свердловини викрали поливний електромотор «Харків» вартістю 300 грн., що належить потерпілій ОСОБА_7 Перш ніж залишити подвір'я ОСОБА_4 і ОСОБА_5, яких потерпіла застала на місці події, не бажаючи відмовитися від доведення свого злочинного наміру до кінця, діючи відкрито, покинули місце події разом з викраденим майном.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_4 і ОСОБА_5 кваліфіковані за ч.3 ст. 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у інше сховище.

В апеляціях, засуджені ОСОБА_4 і ОСОБА_5 не погоджуючись в загальних рисах з вироком місцевого суду, просять його скасувати та ухвалити новий більш гуманний і справедливий вирок.

Захисник ОСОБА_4 - ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права просить скасувати вирок у відношенні ОСОБА_4, та закрити кримінальне провадження відносно останнього.

Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого ОСОБА_5 який підтримав свою апеляційну скаргу, доводи засудженого ОСОБА_4 і його захисника - ОСОБА_3, які підтримала свої апеляційні скаргу, висновок прокурора який прохав змінити вирок і перекваліфікувати дії засуджених з ч. 3 ст. 186 КК України на ч. 3 ст. 185 КК Ураїни та призначити ОСОБА_4 і ОСОБА_5 покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги засуджених ОСОБА_5 ОСОБА_4, та захисника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до норм процесуального закону.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Однак ці вимоги закону суд першої інстанції не виконав.

Органом досудового слідства і судом дії ОСОБА_4 і ОСОБА_5 кваліфікувалися за ч. 3 ст. 186 КК України оскільки на думку як органу досудового слідства так і суду потерпіла ОСОБА_7 застала на місці події ОСОБА_4 і ОСОБА_5 коли останні з домоволодіння АДРЕСА_4, зі свердловини викрадали поливний електромотор «Харків» вартістю 300 грн. При цьому ОСОБА_4 і ОСОБА_5, діючи відкрито, покинули місце події разом з викраденим майном.

Так, у вироку, мотивуючи наявність вини ОСОБА_4 і ОСОБА_5, суд послався як на докази, на покази потерпілої, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, які лише побічно вказують на наявність вини обвинувачених в інкримінованому їм злочині при цьому показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 суд до уваги не прийняв, як такі що не мають істотного доказового значення, оскільки вказані особи безпосередніми свідками події злочину не були.

Проте з наведеними висновками не погоджується колегія суддів.

З матеріалів справи вбачається що ОСОБА_8 та ОСОБА_9, як і ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, також не були безпосередніми свідками події злочину. Тому залишається не зрозумілим чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші.

Згідно до вимог ч.2 ст.17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчинені кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Представлені органом досудового розслідування докази, які були предметом розгляду судом першої інстанції, на думку колегії суддів не містять беззаперечних даних про винуватість ОСОБА_4 і ОСОБА_5, у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.

Так обвинувачені ОСОБА_4 і ОСОБА_5 як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції наголошували на тому, що вони не бачили і не чули потерпілу в момент коли забирали поливний мотор «Харків» з домоволодіння останньої. Ці покази судом жодним чином не спростовані.

В судовому засіданні апеляційної інстанції були прослухані покази ОСОБА_7, проаналізувавши які можна зробити висновок, що ОСОБА_4 і ОСОБА_5 викрали майно не відкритим, а таємним способом. Так ОСОБА_7 пояснювала, що після того як, почула звук мотору і подивилась у вікно побачила дві тіні. На питання прокурора з якої відстані потерпіла побачила тіні точно відповісти не змогла. Потерпіла бачила, що одна особа (як їй стало потім відомо це був ОСОБА_5) ховав мотор під курткою. Пояснила також, що в неї на вікнах двійне скло і припустила, що можливо вони не чули цього стуку. Коли вона вийшла з дому то вони (ОСОБА_4 і ОСОБА_5) вже втекли і вона не встигала щось крикнути. На питання адвоката потерпіла пояснила, що вікно, яке виходить на колодязь, у якому був мотор, затягнуто плівкою через, що вона спочатку побачила саме силуети. Стукала вона в інше вікно, (саме тоді вона роздивилась силуети, і впізнала в одному з них ОСОБА_4) і лише припускала що ОСОБА_4 і ОСОБА_5 чули цей стук.

Відповідно до ч.3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, оскільки доводи обвинувачених, що вони не бачили і не чули потерпілу в момент коли забирали поливний мотор «Харків» з домоволодіння останньої не спростовані, потерпіла ОСОБА_7 лише припускає ОСОБА_4 і ОСОБА_5 чули як вона стукала у вікно, тому при апеляційному перегляді провадження всі сумніви про доведеність вини ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та наявність в їх діях складу злочину передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, тлумачаться на їх користь.

За наведених підстав колегія суддів вважає за доцільне перекваліфікувати дії ОСОБА_4 і ОСОБА_5 з ч. 3 ст. 186 КК України на ч. 3 ст. 185 КК України.

Згідно ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті).З матеріалів провадження частково вбачається що причиною скоєного злочину слугували взаємовідносини, які склалися між ОСОБА_4 і чоловіком потерпілої ОСОБА_7 - ОСОБА_8 Беззаперечно визначити чи існували боргові зобов'язання у ОСОБА_8 перед ОСОБА_4 встановити не можливо.

Крім того обвинувачені мали дійсний намір власноруч повернути потерпілій викрадений мотор і фактично матеріального збитку потерпіла не зазнала, адже викрадене їй було повернуто працівниками міліції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції засуджені визнали свою провину у скоєнні крадіжки, у скоєному розкаювались.

Перелічені обставини колегія суддів вважає такими, що пом'якшують вину обвинувачених.

Обставиною, яка обтяжує покарання є рецидив злочинів.

У зв'язку з тим, що обставини які пом'якшують вину суттєвого превалюють над обставинами, що її обтяжують, колегія судів вважає можливе призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 1 року 1 місяця 13 днів позбавлення волі, ОСОБА_5 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 1 року 1 місяця 19 днів позбавлення волі, тобто обмежившись строком перебування останніх під вартою і звільнити їх із залу суду.

На підставі викладеного та керуючись статями 376, 404, 405, 408, 418 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області районного суду від 19 вересня 2013 року відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5, змінити.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з ч. 3 ст. 186 на ч. 3 ст. 185 КК України. та призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

ОСОБА_4 призначити покарання за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 1 року 1 місяця 13 днів позбавлення волі.

ОСОБА_5 призначити покарання за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 1 року 1 місяця 19 днів позбавлення волі.

Звільнити ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з під варти в залі суду.

Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді