УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/190/7610/13Головуючий суду першої інстанції:Чубабрія В.А.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Іващенко В. В.

"12" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіІващенко В.В.

СуддівБілоусової В.В., Дралла І.Г.

При секретаріКраснощоковій Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Відділу державної виконавчої служби Білогірського районного управління юстиції, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю виконавчої служби,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7

на рішення Білогірського районного суду АР Крим від 26 вересня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

у вересні 2013 року ОСОБА_6 в особі свого представника ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Білогірського районного управління юстиції, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди у розмірі 15 000 грн., завданої незаконними діями та бездіяльністю виконавчої служби.

Свої вимоги мотивує тим, що 28.02.2011 року вироком Білогірського районного суду АР Крим з ОСОБА_8 стягнуто на користь ОСОБА_6 грошове відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 гривень. 09.06.2011 року був виданий виконавчий лист для примусового виконання вироку в частині стягнення грошового відшкодування моральної шкоди. 30.05.2013 року головним державним виконавцем ВДВС Білогірського РУЮ винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві. 15.08.2013 року Білогірським районним судом АР Крим винесено ухвалу про визнання неправомірною та скасування постанови головного державного виконавця ВДВС Білогірського РУЮ Лєбєдева С.В., а також зобов'язано відновити виконавче провадження. Посилаючись на ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 15 000 грн., розмір якої обґрунтовує тим, що вирок суду не виконується тривалий час.

Рішенням Білогірського районного суду АР Крим від 26 вересня 2013 року позов ОСОБА_6 до Відділу державної виконавчої служби Білогірського районного управління юстиції, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю виконавчої служби - залишено без задоволення.

В апеляційній представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального, процесуального та міжнародного публічного права. Зокрема апелянт зазначає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги ч.5 ст. 124 Конституції України, ч.1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» та п.п. 23, 24 рішення від 25.04.2013 року Європейського Суду з прав людини у справі «Штабовенко проти України», а також той факт, що вирок від 28.02.2011 року не виконується з моменту відкриття виконавчого провадження понад два роки, що потягнуло за собою існування незаконного судового рішення від 26.09.2013 року. Апелянт посилається на ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477 - IV від 23.02.2006 року, та вказує, що суди застосовують при розгляді практику Суду як джерело права.

Заслухавши доповідача, дослідивши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 не є обґрунтованою і не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу відповідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Відмовляючи ОСОБА_6 у задоволенні позовних вимог, суд виходив із того, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів у підтвердження завдання йому моральної шкоди діями відповідачів у справі, наявність причинного зв'язку між протиправними діями відповідачів та завданою шкодою.

З такими висновками суду погоджується судова колегія.

Відповідно до положень ст.11 Закону України «Про державну виконавчу службу» шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

За загальними правилами шкода, заподіяна особі та майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявністю чотирьох складових: дії останньої є неправомірними, між шкодою та неправомірними діями є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Ухвалою Білогірського районного суду АР Крим від 15.08.2013 року визнана неправомірною та скасована постанова головного державного виконавця ВДВС Білогірського РУЮ Лєбєдева С.В. від 30.05.2013 року про повернення виконавчого документу стягувачеві,

а також зобов'язано відновити виконавче провадження.

Отже, рішенням суду, що набрало законної сили, встановлено наявність неправомірних дій головного державного виконавця та вина зазначеної особи.

Ці обставини в сенсі ч.3 ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи.

Проте, як правильно зазначив суд, факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру повинен бути доведений в порядку, передбаченому ЦПК.

Позивач не надав таких допустимих та належних доказів, які б свідчили про заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, які знаходяться в безпосередньому причинному зв'язку з неправомірними діями державного виконавця в зв'язку з винесенням ним постанови від 30.05.2013р., яка через три місяця була скасована ухвалою суду.

Окрім цього, судова колегія вважає, що відновлення порушеного права позивача ухвалою Білогірського районного суду АР Крим від 15.08.2013 року є достатньою сатисфакцією завданих йому страждань.

Що стосується доводів апеляційної скарги щодо наявності правових підстав для відшкодування ОСОБА_6 моральної шкоди в зв'язку з тривалістю не проведення виконавчих дій, постійної непевності та невизначеності щодо виконання судового рішення, а саме, цивільного позову у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_8, судова колегія вважає, що суд дійшов правильного висновку про недоведеність позивачем тих підстав, які є обов'язковими при розгляді справ про відшкодування шкоди.

Позивач не звертався до суду зі скаргою про визнання бездіяльності державної виконавчої служби по примусовому виконанню вироку Білогірського районного суду АР Крим від 28.02.2011 року у частині цивільного позову неправомірною, та дії державного виконавця не визнані такими.

Позивач не довів, що тривале невиконання судового рішення пов'язано саме з протиправною бездіяльністю виконавчої служби, а не з іншими об'єктивними обставинами, такими, наприклад, як майнова неспроможність боржника.

Отже, сукупністю належних та допустимих доказів не доведено вину виконавчої служби у тривалому невиконанні рішення суду.

За таких обставин колегія суддів не приймає до уваги вищезгадані доводи апеляційної скарги.

Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу згідно з ч.1 ст. 308 ЦПК України, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 304, 308 ч.1, 314, 315, 319, 323, 324, 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

УХВАЛИ Л А :

апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Білогірського районного суду АР Крим від 26 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді :