Справа №:101/2046/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Хотянова В.В.

№ провадження:22-ц/190/6982/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Берзіньш В. С.

______________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Берзіньш В.С.

суддів:Кірюхіної М.А. Руснак А.П.

при секретарі:Рижих М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сімферополі цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Управління впорядкування міста і капітального будівництва» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, законним представником якого є ОСОБА_7, треті особи: служба у справах дітей, виконавчий комітет Алуштинської міської ради АРК, Алуштинська міська ради АРК, Алуштинський міський відділ Головного управління Державної міграційної служби України в АРК, за участю прокурора м.Алушти, про визнання ордеру на приміщення недійсним та його скасування, виселення без надання іншого жилого приміщення та зняття з реєстрації,

за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Управління впорядкування міста і капітального будівництва» на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 04 жовтня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2013 року Комунальне підприємство «Управління впорядкування міста і капітального будівництва» звернулось до суду із вищезазначеним позовом та просило на підставі ст.ст.59,117 ЖК України, ст.29 ЦК України визнати недійсним та скасувати ордер №1 від 07 травня 2010 року, виданий ОСОБА_6, який працював в КП «Управління впорядкування міста і капітального будівництва», на право зайняття відокремлено з сім'єю із трьох осіб жилої площі в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, жилою площею 48,7кв.м.; виселити відповідачів і зняти з реєстрації в зазначеному приміщенні.

Вимоги мотивовані тим, що рішенням 57-ї сесії 5-го скликання Алуштинської міської ради на баланс КП «Управління впорядкування міста і капітального будівництва» було передано приміщення цокольного поверху другої черги житлового будинку за вищезазначеною адресою для розміщення гуртожитку, проте приміщення так і не набуло статусу гуртожитку, оскільки розміщення гуртожитків в підвалах і цокольних приміщеннях, а також використання під гуртожитки приміщень у житлових будинках, призначених для постійного проживання громадян, не допускається. Із зазначених підстав, положень ст.59 ЖК України, ст.29 ЦК України є недійсним ордер та реєстрація відповідачів за вищевказаною адресою.

Рішенням Алуштинського міського суду АРК від 04 жовтня 2013 року Комунальному підприємству «Управління впорядкування міста і капітального будівництва» у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Комунальне підприємство ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про задоволення позову, посилаючись на ухвалення рішення по неповно з'ясованим обставинам, що мають значення для справи; порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства, зокрема ст.ст.59,117 ЖК України, ст.29 ЦК України, Постанови від 03.06.1986р. №208 «Про затвердження Примірного положення про гуртожиток», п.73 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов. Зазначає, що судом необґрунтовано не враховано жодного із доводів позивача та немає будь-якого посилання на норму закону, на відношення до заперечень та позицій позивача; суд не

2

взяв до уваги, що на баланс комунальному підприємству було передано цокольний поверх жилого будинку, призначеного для постійного проживання громадян, в якому не допускається розміщення гуртожитків, та до теперішнього часу спірне приміщення не має статусу гуртожитку; відповідачі навмисно погіршили свої житлові умови.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_7, ОСОБА_6 і прокурор проти доводів апеляційної скарги заперечували. Інші особи, які беруть участь у справі, в засідання апеляційного суду не з'явились, повідомлені належним чином, що стверджується поштовими повідомленнями про вручення поштових відправлень, клопотаннями, телефонограмами (а.с.105-113,115-118,123-125,131).

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Так ст.ст.303,309ч.1пунктами 3,4 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Статтями 10,11ч.1,2; 31ч.2 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожні сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд; до початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову.

Постановлюючи рішення, суд виходив з того, що спірні приміщення є жилими та їм було надано статус гуртожитку рішенням 57-ї сесії 5-го скликання Алуштинської міської ради від 21.04.2010р.; відповідачі вселились в гуртожиток на підставі ордеру, який їм видано відповідно до вимог ст.129 ЖК України; підстав для визнання ордеру недійсним немає; спірні правовідносини врегульовані іншими нормами житлового законодавства, на які позивач не посилається, що є окремою підставою для відмови в позові.

З такими висновками суду не погоджується колегія суддів, оскільки вони не узгоджуються з матеріалами справи та їх зроблено з порушенням норм законодавства.

Так, відповідно до положень ст.127 ЖК України для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Статтею 332 ЦК України регулюється питання набуття права власності на перероблену річ. Об'єкт, на який набувається право власності в результаті переробки, визнається новою річчю.

Виникнення права власності на нову річ (новостворене нерухоме майно) урегульовано частиною другої статті 331 ЦК України, в якій зазначено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будівлі, споруди) виникає у момент завершення будівництва даного об'єкту. У разі якщо законом або договором передбачено, що право власності на нерухоме майно виникає з моменту прийняття його до експлуатації або державної реєстрації, то право власності на дане майно виникає з моменту прийняття до експлуатації або державної реєстрації.

Пленум Верховного Суду України в п.22 постанови від 25.05.98 р. N 15 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» вказав, що вирішуючи спори про виселення з гуртожитків, судам слід з'ясовувати, чи є гуртожитком приміщення, яке займає відповідач. Для цього, зокрема, необхідно витребувати дані про те, чи

3

перебуває будинок, в якому розміщено таке приміщення, у віданні позивача; чи побудований він як гуртожиток або спеціально для нього переобладнаний; чи є дозвіл санепідстанції на його заселення як гуртожитку; чи зареєстрований він як гуртожиток у виконкомі районної, міської, районної в місті Ради; чи видавався відповідно до Положення про гуртожиток ордер на зайняття жилої площі в гуртожитку; чи укомплектований будинок (жиле приміщення) меблями, спеціальним устаткуванням, інвентарем, культурно-побутовими предметами, необхідними для проживання, занять і відпочинку громадян, чи є штати для обслуговування гуртожитку, як оплачується проживання і т.п. Судам слід враховувати, що гуртожитками є також спеціально побудовані підприємствами, установами, організаціями жилі будинки для малосімейних, щодо яких адміністрацією, органом громадської організації і профспілковим комітетом до початку будівництва прийнято рішення про їх використання як сімейних гуртожитків і вони зареєстровані у виконкомі як гуртожитки.

Із матеріалів справи слідує, що рішенням 57-ї сесії 5-го скликання Алуштинської міської ради №57\7 від 21.04.2010р. «Про передачу приміщень цокольного поверху, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на баланс комунального підприємства «Управління впорядкування міста і капітального будівництва» на баланс позивача по справі КП «Управління впорядкування міста і капітального будівництва» було передано приміщення цокольного поверху другої черги житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 для розміщення гуртожитку (а.с.8).

Із пояснень в засіданні апеляційного суду відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 також слідує, що на час надання їм спірних приміщень ці приміщення були без штукатурки та мали вигляд підвалу; відповідачі самі розробили кошторис та зробили капітальний ремонт, зокрема, вставили вікна і двері, підключились до мереж водопостачання, електрозебезпечення, внаслідок чого вважають, що приміщення стали жилими.

Між тим, зазначені приміщення внесені до реєстру об'єктів комунального майна як «цокольний поверх житлового будинку другої черги», балансоутримувачем яких є комунальне підприємство «Управління впорядкування міста і капітального будівництва» (а.с.11).

Пунктом 3 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР №208 від 03.06.1986р., також передбачено, що під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Не допускається розміщення гуртожитків у підвалах і цокольних поверхах, а також використання під гуртожитки приміщень у жилих будинках, призначених для постійного проживання громадян.

Таким чином, спірні приміщення не побудовані як гуртожиток та спеціально для цього в установленому порядку переобладнані не були; дозвіл санепідстанції на заселення спірних приміщень як гуртожитку відсутній та ці приміщення не зареєстровані як гуртожиток у виконкомі Алуштинської міської ради; після переобладнання в експлуатацію не здавались; спірні приміщення не можуть використовуватись як гуртожиток, оскільки розміщені в цокольному поверсі та знаходяться у жилому будинку, призначеному для постійного проживання громадян.

Рішення 57-ї сесії 5-го скликання Алуштинської міської ради №57\7 від 21.04.2010р. «Про передачу приміщень цокольного поверху, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на баланс комунального підприємства «Управління впорядкування міста і капітального будівництва» саме по собі не є рішенням про зміну статусу спірних приміщень.

Із суті ч.2ст.128, ст.129 ЖК України, ч.1 п.10 Примірного положення про гуртожитки слідує, що спільне рішення адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету приймається щодо питання надання жилої площі в гуртожитку та спеціальний ордер адміністрація підприємства, установи, організації видає також на право зайняття жилої площі в гуртожитку.

4

Глава 1 розділу III ЖК України регулює питання щодо надання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду та до цих приміщень відносяться і жилі приміщення гуртожитку (ст.ст.4,6 ЖК), тому спеціальний ордер може бути визнаний недійсним з підстав і в порядку, передбаченому статтею 59 Житлового кодексу, зокрема, у разі порушення порядку і умов надання жилих приміщень.

Враховуючи викладене, видачу оспорюваного ордера на приміщення, які не є гуртожитком та не є жилими, колегія вважає, що рішення суду першої інстанції, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, підлягає скасуванню в повному обсязі та підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання недійсним ордеру №1 від 07 травня 2010 року, виданого ОСОБА_6 на право зайняття відокремлено з сім'єю із трьох осіб жилої площі в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, жилою площею 48,7кв.м. У задоволенні позову про скасування ордеру необхідно відмовити, оскільки його визнано недійсним.

Відповідно до положень ч.1ст.29 ЦК України, якою обґрунтовано позовні вимоги, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Статтями 6 та 7 Закону України «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання» передбачено проведення реєстрації місця проживання особи та зняття з реєстрації. Відповідно до п.1.3. Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів реєстрація / зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється управліннями, відділами (секторами) Державної міграційної служби України (далі - ДМС України) в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (далі - територіальний підрозділ ДМС України) у день подання особою документів. Однією з підстав зняття з реєстрації є рішення суду.

Виходячи з наведеного, реєстрація місця проживання відповідачів у спірних приміщеннях підлягає скасуванню, до чого фактично зводяться позовні вимоги в цій частині, як проведена на підставі ордера, який визнано недійсним, та в приміщенні, яке не є жилим. Зняття з реєстрації проводиться відповідними органами.

Позовна заява КП «Управління впорядкування міста і капітального будівництва» не містить обґрунтування позову в частині вимог про виселення відповідачів та мається лише посилання на ст.117 ЖК України.

Між тим, згідно із пунктом 40 листа Верховного Суду України від 26 травня 2001 року «Правові позиції щодо розгляду судами окремих категорій судових справ (Житлове право)» правила статті 129 ЖК про те, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на цю площу, не означають, що на зазначені правовідносини поширюються положення статті 117 ЖК про наслідки визнання ордера недійсним. Глава 2 ЖК про користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду, яка включає статтю 117, і глава 4 ЖК про користування гуртожитками регулюють не аналогічні правовідносини, і в останній немає посилання на те, що на правовідносини, які нею регулюються, поширюється дія глави 2 ЖК. Підстав для висновку про її поширення також немає.

Окрім того, спірне приміщення є нежилим та правовідносини щодо користування ним регулюються нормами ЦК України, зокрема, ст.391 ЦК України. Проте таких вимог позивач не заявляв.

Верховний Суд України в постанові від 12.04.1985р. №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» також роз'яснив, що на підставі норм, що регулюють договір майнового найму, а не житлового законодавства, вирішуються вимоги про виселення з приміщень, що не входять до складу житлового фонду (виробничих і

5

інших нежилих приміщень, вагончиків, збірно-розбірних, пересувних, контейнерних та інших підсобних споруд).

Враховуючи викладене, положення ст.ст.10,11,31,ч.1ст.303 ЦПК України, характер обраного позивачем в цьому випадку способу захисту прав колегія вважає, що відсутні підстави для виселення відповідачів із займаних ними приміщень в межах заявлених позивачем позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.303,307,309 Цивільного процесуального кодексу України, колегія

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Управління впорядкування міста і капітального будівництва» задовольнити частково.

Рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 04 жовтня 2013 року - скасувати.

Позов Комунального підприємства «Управління впорядкування міста і капітального будівництва» задовольнити частково.

Визнати недійсним ордер №1 від 07 травня 2010 року, виданий ОСОБА_6 на право зайняття відокремлено з сім'єю із трьох осіб жилої площі в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, жилою площею 48,7кв.м.

Скасувати реєстрацію місця проживання ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1.

В задоволенні решти позовних вимог Комунального підприємства «Управління впорядкування міста і капітального будівництва» відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів.

Судді: Берзіньш В.С. Кірюхіна М.А. Руснак А.П.

Судді