Справа №:116/4079/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Пакула М.Р.

№ провадження:22-ц/190/6492/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Харченко І. О.

______________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Харченко І.О.

суддів:Любобратцевої Н.І. Філатової Є.В.

при секретарі:Почотовій Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, Добрівської сільської ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим, третя особа - Сімферопольська районна державна нотаріальна контора Автономної Республіки Крим, про визначення частки земельної ділянки в праві спільної сумісної власності,

за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 13 вересня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

09 липня 2013 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_8, Добрівської сільської ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим, третя особа - Сімферопольська районна державна нотаріальна контора Автономної Республіки Крим, про визначення частки земельної ділянки в праві спільної сумісної власності. Вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_9, після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді 1/3 частки житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною часткою господарських та побутових споруд та земельної ділянки, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. За життя померлий заповіту не залишив. Позивачі у встановлений законом строк звернулися до нотаріальної контори та отримали свідоцтво про право власності на 1/3 частку жилого будинку АДРЕСА_1 з відповідною часткою господарських та побутових споруд. 16 лютого 2011 року Домбровською сільською радою Сімферопольського району було прийнято рішення про передачу у безоплатну спільну власність ОСОБА_9 та ОСОБА_8 земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку загальною площею 0,2053 га по АДРЕСА_1. Державний акт на зазначену земельну ділянку був виданий ОСОБА_8 Частки співвласників земельної ділянки не були встановлені. При зверненні позивачів до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва на право власності за законом на частку земельної ділянки, вони отримали постанову про відмову у видачі такого свідоцтва, у зв'язку з тим, що не визначена частка у спільній сумісній власності, яка належала померлому. Просили визначити частку ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, на праві власності на земельну ділянку площею 0,2053 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі ? частки.

Рішенням Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 13 вересня 2013 року позов ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, Добрівської сільської ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим, третя особа - Сімферопольська районна державна нотаріальна контора Автономної Республіки Крим, про визначення частки земельної ділянки в праві спільної сумісної власності задоволено.

Визначена, що частка померлого ОСОБА_9 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,2053 га по АДРЕСА_1, кадастровий номер 0124781300:07:001:0191, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, становила ? частку.

Не погодившись із таким рішенням суду, з апеляційною скаргою звернулася ОСОБА_8, в якій просить зазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким визначити частку ОСОБА_9 у праві власності на земельну ділянку площею 0,2053 га по АДРЕСА_1 в розмірі 1/3 частки, відповідно до належної йому 1/3 частки житлового будинку. Зокрема, апелянт зазначив, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення порушив норми матеріального і процесуального права, не з'ясувавши обставини, маючих значення для справи.

Частиною 2 статті 305 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Враховуюче вищенаведене колегія суддів вважає за можливе розгляд справи за відсутності не з'явившихся сторін та/або їх представників, оскільки про місце та час слухання справи вони повідомлені належним чином, що підтверджено матеріалами справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_6, яка одночасно є представником ОСОБА_7, її представника ОСОБА_10, представника ОСОБА_8 - ОСОБА_11, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах вимог статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла до наступного.

Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно частини 3 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно зі статтею 3, 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до частини 1 статті 10, частини 1 статті 11 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 213 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги Цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов ОСОБА_6 та ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив з того, що частки співвласників ОСОБА_8 та померлого ОСОБА_9 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку є рівними, а тому можливо в судовому порядку визначити, що частка померлого ОСОБА_9 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,2053 га по АДРЕСА_1 кадастровий номер 0124781300:07:001:0191, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд, становила ? (одну другу) частку .

Проте, колегія суддів апеляційного суду не може повною мірою погодитися з таким вирішенням спору, вважає, що суд першої інстанції припустився суттєвих порушень норм процесуального права, неповно і неправильно встановив дійсні обставини справи, дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, що тягне за собою скасування судового рішення з ухваленням нового відповідно до частини 1 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України.

При апеляційному перегляді встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_9 був власником 1/3 частини будинку АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, а ОСОБА_8 власником 2/3 часток цього ж будинку на підставі ухвали суду від 19.10.2004 року (аркуш справи 21).

На підставі рішення позачергової 28 сесії 5 скликання від 12.05.2010 року Добрівської сільської ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим припинено право користування ОСОБА_12 земельною ділянкою площею 0,15 га в АДРЕСА_1, у зв'язку з переходом права власності на частку домоволодіння (аркуш справи 16).

Рішенням Добрівської сільської ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим 4 сесії 6 скликання від 16 лютого 2011 року передано безоплатно для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель у спільну сумісну власність громадян ОСОБА_9 та ОСОБА_8 земельну ділянку загальною площею 0,2053 га за адресою: АДРЕСА_1

На підставі зазначеного рішення сільської ради на ім'я ОСОБА_8 виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ЯЛ № 396402, без зазначення ідеальних часток кожного із співвласників житлового будинку (аркуші справи 14-15).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_9 помер (аркуш справи 12).

Після смерті ОСОБА_9, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 29 листопада 2012 року його дружина ОСОБА_6 отримала 1/3 (одну третю) частку спадкового майна, а його син - на 2/3 (дві треті) частки спадкового майна, яке складається з права власності на 1/3 (одну третю) частку житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною часткою господарських та побутових будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (аркуш справи 13).

Постановою № 2957/02-31 від 10.01.2013 року Державного нотаріуса Сімферопольської районної державної нотаріальної контори АР Крим Мущеровим В.Є., позивачам було відмовлено в оформленні права на спадщину за законом на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, оскільки у державному акті на право власності на земельну ділянку не визначено ідеальної частки земельної ділянки, яка належала спадкодавцю ОСОБА_9 (аркуші справи 22).

Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 статті 1225 Цивільного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах (частина 1 статті 1226 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 224 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за № 283/8882, (чинної на час виникнення спірних правовідносин) нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після виділення (визначення) частки померлого у спільному майні.

Пунктом 3.4. Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13, судам роз'яснено, що у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.

Зі змісту статті 357 Цивільного кодексу України вбачається, що під терміном "визначення часток" законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимога позивача про визначення частки співвласника майна з метою подальшого оформлення спадщини є правомірною, оскільки частка земельної ділянки, належна померлому ОСОБА_9 на праві спільної сумісної власності, визначена не була.

Проте, визначаючи частку померлого ОСОБА_9 у спільній сумісній власності на земельну ділянки суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що така частка дорівнює ? частки земельної ділянки, оскільки при спільній частковій власності на будівлю чи споруду до кожного з її співвласників переходить така сама доля у спільній власності на земельну ділянку, яку співвласник має у спільній власності на будівлю чи споруду.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає правильним визначити, що частка померлого ОСОБА_9 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,2053 га по АДРЕСА_1, кадастровий номер 0124781300:07:001:0191, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд, становила 1/3 частку, оскільки померлому на праві власності належала саме така частка житлового будинку, що розташований на вищенаведеній земельній ділянці.

Посилання позивачів в тексті позовної заяви та суду першої інстанції в рішенні на ухвалу Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 жовтня 2004 року про припинення провадження по справі у зв'язку із затвердженням мирової угоди є помилковим, оскільки викладені в ній умови стосувалися земельної ділянки площею 0,15 га, на яку в подальшому на підставі рішення позачергової 28 сесії 5 скликання від 12.05.2010 року Добрівської сільської ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим було припинено право користування ОСОБА_12 у зв'язку з переходом права власності на частку домоволодіння (аркуш справи 16).

В той же час, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, була виділена 16 лютого 2011 року у спільну сумісну власність співвласників ОСОБА_9 та ОСОБА_8 відповідно до приписів статей 118, 121 Земельного кодексу України та загальною площею 0,2053 га, тобто з інших правових підстав та в іншому розмірі, а тому умови мирової угоди від 19 жовтня 2004 року не були обов'язковими для її нових співвласників ОСОБА_9 та ОСОБА_8

Матеріали справи не містять та апеляційному суду не надано доказів визначення між ОСОБА_9 (за життя) та ОСОБА_8 порядку користування зазначеною спірною ділянкою з визначенням ідеальних часток по ? частці, тобто з відступленням від частки в майні, для обслуговування якого ця земельна ділянка й потрібна.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги позивачів підлягають частковому задоволенню з визначенням, що частка померлого ОСОБА_9 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,2053 га по АДРЕСА_1, кадастровий номер 0124781300:07:001:0191, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд, становила 1/3 частку. В решті позову слід відмовити у зв'язку з безпідставністю.

Крім того, колегія суддів вважає за можливе зазначити, що відповідно до статті 1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Частини 2 та 3 зазначеної норми закону визначають юридичну долю земельної ділянки, на якій розташований успадкований житловий будинок, інші будівлі та споруди. Цивільний кодекс України виходить з принципу, що земля слідує долі розташованій на ній будівлі. В силу цього принципу до спадкоємців житлового будинку, інших будівель і споруд переходить одночасно право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розташовані, а також право власності або право користування тією частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інше не передбачено заповітом.

Таким чином, в силу наведених норм закону, до позивачів з отриманням права власності у порядку спадкування на 1/3 частку жилого будинку переходить й право власності на 1/3 частку спірної земельної ділянки, що відповідає їх частці у жилому будинку, розташованому на ній.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" роз'яснено, що апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення за наявності підстав, передбачених статтею 309 Цивільного процесуального кодексу України. Зазначеними підставами є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процессуального права.

Зважаючи на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що місцевий суд неповно з'ясував обставини справи та дав неналежну оцінку всім наявним в справі доказам і ухвалив рішення з порушенням вимог матеріального права, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог позивачів.

Відповідно до пунктів 2, 3 та 4 частини 1 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 303-305, 307, 309, 314, 316, 319, 324-325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 - задовольнити.

Рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 13 вересня 2013 року скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, Добрівської сільської ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим, третя особа - Сімферопольська районна державна нотаріальна контора Автономної Республіки Крим, про визначення частки земельної ділянки в праві спільної сумісної власності - задовольнити частково.

Визначити, що частка померлого ОСОБА_9 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,2053 га по АДРЕСА_1, кадастровий номер 0124781300:07:001:0191, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд, становила 1/3 частку.

В решті позову відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене протягом двадцяті днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді