ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
21 грудня 2006 р. |
№ 33/89 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
Головуючого |
Козир Т.П., |
|
суддів: |
Владимиренко С.В., |
|
|
Кота О.В. |
|
розглянув касаційну скаргу |
Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 |
|
на постанову |
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.09.2006 р. |
|
у справі |
№33/89 господарського суду Дніпропетровської області |
|
за позовом |
Товариства з обмеженою відповідальністю магазину “Ковбаси” |
|
до |
Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 |
|
про |
стягнення 515600грн., |
за участю представників:
- позивача: Омельченко Г.Г., дов. №5 від 27.09.2006р.;
- відповідача: ОСОБА_2 дов. від НОМЕР_1;
ВСТАНОВИВ:
В травні 2006 року позивач - ТОВ магазин "Ковбаси" звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 515600грн. збитків та неустойки.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2006р. (підписаним 04.07.2006р.) у справі №33/89 (суддя Разіна Т.І.) в задоволенні позову ТОВ магазин “Ковбаси” відмовлено внаслідок недоведеності позивачем вини відповідача та ненаданням позивачем доказів неможливості виконання рішення господарського суду від 23.12.2003р. у справі №31/281, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.02.2004р. у справі №31/281, яким розірвано договір оренди нежитлових приміщень №НОМЕР_2, укладений між ТОВ магазин "Ковбаси" та приватним підприємцем ОСОБА_1, та зобов'язано приватного підприємця ОСОБА_1 звільнити займані нею нежитлові приміщення загальною площею 175,8кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, повернувши їх ТОВ магазин "Ковбаси".
При цьому суд першої інстанції також послався на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2004р. у справі №18/323, яким було відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю магазин "Ковбаси" до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по орендній платі за користування не житловими приміщеннями за сім місяців (з січня по липень 2004р.) в сумі 134400грн.
Не погодившись із рішенням господарського суду Дніпропетровської області, Товариство з обмеженою відповідальністю Магазин "Ковбаси" подало апеляційну скаргу від 12.07.2006р. №42, в якій просило повністю скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2006р. у справі №33/89, постановити нове рішення у справі №33/89 про задоволення позовних вимог ТОВ магазин "Ковбаси" у повному обсязі зі стягненням з Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю магазин "Ковбаси" завданих збитків та неустойки в сумі 515600грн., витрат зі сплати держмита в сумі 5156грн., витрат зі сплати держмита за подачу апеляційної скарги в сумі 2578грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.09.2006р. (колегія суддів у складі головуючого судді Голяшкіна О.В., суддів Науменко І.М., Білецької Л.М.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю магазин "Ковбаси" задоволено частково, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2006р. у справі №33/89 скасовано, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Магазин "Ковбаси" збитки в сумі 295810грн.34коп., неустойку в сумі 74400грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 60грн.85коп., витрати по сплаті держмита в сумі 3702грн.10коп., витрати по розгляду апеляційної скарги в сумі 1851грн.05коп.
Суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю магазин "Ковбаси", послався на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2003р. у справі №31/281, яким розірваний договір оренди нежитлових приміщень №НОМЕР_2, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Магазин "Ковбаси" та приватним підприємцем ОСОБА_1, та цим рішенням зобов'язано приватного підприємця ОСОБА_1 звільнити займані нею нежитлові приміщення загальною площею 175,8кв.м, що розташовані за адресою АДРЕСА_1, повернувши їх Товариству з обмеженою відповідальністю магазин "Ковбаси", а також на протокол погодження про договірну ціну за оренду приміщень сторонами, яким узгоджено місячний розмір орендної плати на 1 квартал 2002р. в розмірі 3100грн., 25.02.2004р. на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області виданий наказ. Крім того, позивачем-Товариством з обмеженою відповідальністю магазин "Ковбаси" 25.12.2003р. укладений договір оренди нежитлових приміщень з ТОВ КВФ "Резерв", предметом якого є оренда нежитлових приміщень площею 175,8кв.м. по АДРЕСА_1, відповідно п.2.1 якого строк дії сторонами встановлений з 25.12.2003р. по 31.03.2004р. та орендна плата встановлена у сумі 28500грн. за місяць, яку орендар вносить не пізніше 5-го числа поточного місяця (п.п.3.1, 3.3 договору). Поряд з цим, відповідно до п.4.2 названого договору оренди та додаткової угоди №1 до цього договору від 05.01.2005р. (фактично дата цієї додаткової угоди 05.01.2004р.) (а.с.67) обумовлено набрання сили договором оренди та строку дії оренди з дня набрання законної сили рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2003р. у справі №31/281.
Апеляційна інстанція посилаючись на ст.85 ГПК України зазначила, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2003р. у справі №31/281 набрало законної сили 19.02.2004р. Апеляційна інстанція вчинивши запис "проте, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем -СПД ОСОБА_1 рішення господарського суду від 23 грудня 2003року у справі №31/281 в частині звільнення займаного нею спірного нежитлового приміщення та повернення його позивачу ТОВ Магазин "Ковбаси", не вказала - що саме з цього вбачається та при цьому робить висновок -у зв'язку з цим позивач не зміг передати вказані приміщення в оренду ТОВ КВФ "Резерв" на передбачених договором від 25.12.2003р. умовах та з вини відповідача не отримав орендної плати в обумовлених в договорі розмірі та строки. Із посиланням на ч.ч.1-3 ст. 22 ЦК України, ст. 224 ГК України та на те, що відповідачем-СПД ОСОБА_1 не виконано обов'язку по поверненню позивачу - ТОВ Магазин "Ковбаси" спірних нежитлових приміщень, та оскільки позивач не зміг реально одержати дохід від орендної плати за користування цими приміщеннями ТОВ КВФ "Резерв" на підставі договору від 25.12.2003р., апеляційна інстанція дійшла висновку, що позивачу-ТОВ Магазин "Ковбаси" внаслідок неправомірних дій відповідача - СПД ОСОБА_1 спричинені збитки у вигляді упущеної вигоди, які підлягають відшкодуванню відповідачем у повному обсязі. При цьому, апеляційна інстанція проводить розрахунок розміру збитків. Одночасно, апеляційною інстанцією відхилені заперечення відповідача щодо недійсності договору оренди нежитлових приміщень від 25.12.2003р., укладеного між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю магазин "Ковбаси" та ТОВ КВФ "Резерв", предметом якого є оренда нежитлових приміщень площею 175,8кв.м по АДРЕСА_1.
Апеляційна інстанція із посиланням на ч.2 ст.785 ЦК України визнала правомірним стягнення з відповідача - СПД ОСОБА_1 на користь позивача -Товариства з обмеженою відповідальністю магазин "Ковбаси" неустойки у подвійному розмірі орендної плати, застосувавши положення ст.258 ЦК України щодо спеціальної позовної давності в один рік.
Апеляційна інстанція визнала безпідставним твердження відповідача про фактичне звільнення відповідачем спірних приміщень та вказує, що відповідачем не надано доказів виселення і повернення спірних приміщень орендодавцеві -позивачу ТОВ Магазин "Ковбаси". Це, на думку суду апеляційної інстанції, свідчить про порушення відповідачем обов'язку щодо повернення майна орендодавцеві і є підставою для стягнення неустойки на підставі ч.2 ст.785 ЦК України. Суд відхилив як неспроможні посилання відповідача на виконання рішення суду про звільнення спірних приміщень шляхом передачі цих приміщень ТОВ "Анна". Апеляційною інстанцією спростований висновок господарського суду при відмові в задоволенні позову щодо недоведення позивачем вини відповідача та неподання позивачем доказів неспроможності виконання рішення господарського суду від 23.12.2003р. у справі №31/281, як такий, що не відповідає обставинам справи. Суд апеляційної інстанції вважає, що факт невиконання відповідачем - СПД ОСОБА_1 рішення господарського суду та вимог закону щодо негайного повернення орендодавцеві майна у разі припинення договору, свідчить про наявність і доведеність вини боржника.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції у даній справі, приватний підприємець ОСОБА_1звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просила її скасувати, справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду, оскільки господарським судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: Цивільного кодексу України в редакції 1963р., п.4 Заключних та перехідних положень Цивільного кодексу України в редакції 2003р., ст.129 Конституції України, ст.ст.42, 43, ст.33, ст.43, ч.1 ст.77, ч.1 ст.99 ГПК України.
ТОВ магазин "Ковбаси" проти доводів скаржника заперечує з підстав, викладених у відзиві на касаційну скаргу, просить залишити без змін постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.09.2006р. у справі №33/89, а касаційну скаргу СПД ОСОБА_1 без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції підлягають скасуванню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 17.03.2000р. між позивачем -ТОВ Магазин “Ковбаси” та відповідачем -СПД ОСОБА_1 був укладений договір оренди нежитлових приміщеньНОМЕР_2 відповідно до умов якого позивач передав відповідачу в оренду службові та складські приміщення загальною площею 175,8кв.м. за адресою АДРЕСА_1
Згідно протоколу погодження про договірну ціну за оренду приміщень сторонами узгоджено місячний розмір орендної плати на 1 квартал 2002 року в розмірі 3100грн.
Проте суд апеляційної інстанції всупереч вимог ст.ст.38, 43, 65 та 105 ГПК України неповно встановив істотні для справи обставини. Зокрема, суд не перевірив доводи відповідача про наявність одночасно двох нерозірваних договорів оренди на спірне приміщення, укладених позивачем з ТОВ фірмою "Анна" та з ТОВ КВФ "Резерв", не з'ясував, яким чином зазначене рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки зазначених юридичних осіб.
Поряд з цим, судом апеляційної інстанції передчасно зроблений висновок про завдання позивачу відповідачем збитків у вигляді неотримання реального доходу від орендної плати за користування спірними нежитловими приміщеннями ТОВ КВФ «Резерв»на підставі договору від 25.12.2003р., внаслідок невиконання відповідачем обов'язку по поверненню позивачу зазначених приміщень.
Крім того, судами не досліджені, не перевірені доводи відповідача стосовно стягнення з відповідача неустойки за 12 місяців у сумі 74400 грн. за наявності встановленого в інших судових справах факту того, що наймачем спірного приміщення є ТОВ фірма "Анна", а відтак судом апеляційної інстанції неправильно застосовані приписи ч.2 ст.785 ЦК України, якою запроваджено, що, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Апеляційною інстанцією не з'ясований строк фактичного користування відповідачем спірними приміщення (внаслідок їх не звільнення), не надана правова оцінка встановленим у справі господарського суду Дніпропетровської області №32/200 обставинам.
Поряд з цим, при розрахуванні неустойки та збитків суд апеляційної інстанції не врахував та не надав оцінки наявній в матеріалах справи постанові про закінчення виконавчого провадження №В6-213/04 від 19.10.2004р., а також не з'ясував наявності відстрочки виконання рішення господарського суду у Дніпропетровської області від 23.12.2003р. по справі №31/281.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976р. №11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Постанова суду апеляційної інстанції та рішення місцевого суду не відповідають зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Враховуючи, що вказані обставини можуть мати суттєве значення для юридично правильного вирішення спору, судові рішення визнати законними не можна, тому вони підлягають скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.
При новому розгляді господарському суду необхідно врахувати наведене, більш ретельно перевірити доводи сторін, повно встановити дійсні обставини справи і прийняти рішення відповідно до вимог закону.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, ст.1119 п.3, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.09.2006р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2006р. у справі №33/89 скасувати.
3. Справу №33/89 передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суддів.
|
Головуючий |
Т. Козир |
|
Судді: |
С. Владимиренко |
|
|
О. Кот |