УХВАЛА

Справа №: 22-ц/191/1557/13Головуючий суду першої інстанції:Бойко З.О.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Притуленко О. В.

"04" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

головуючого - суддіПритуленко О.В.,

суддів:Ломанової Л.О., Кустової І.В.,

при секретаріМартиненко М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Малого приватного підприємства «Діва», ОСОБА_8 (третя особа - Відділ Державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції) про визнання права власності, виключення майна з акту опису та зняття арешту, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Феодосійського міського суду АР Крим від 22 жовтня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2013 року ОСОБА_7 та ОСОБА_6 звернулися з позовом до Малого приватного підприємства «Діва» та ОСОБА_8, в якому просили визнати за ними право спільної сумісної власності на будівельні матеріали, вкладені в будівництво об'єкту нерухомого майна - 1/20 частини комплексу нежилих будівель та споруд, розташованих за адресою АДРЕСА_1, виключити вказану частину нежилих будівель з акту опису та арешту, зупинити на час розгляду справи реалізацію зазначеного майна та зняти з нього арешт, накладений ВДВС Феодосійського МУЮ АРК актом опису та арешту майна від 27 вересня 2013 року та постановою про арешт майна від 10 жовтня 2011 року.

Позов мотивований тим, що на підставі інвестиційного договору від 01 липня 2009 року, укладеного між позивачами та МПП «Діва», за належні їм гроші була здійснена реконструкція 1/20 частини вказаного комплексу нежилих будівель та споруд, належного МПП «Діва» на підставі договору купівлі-продажу від 16 червня 2005 року; і замість приміщень загальною площею 378,0 кв.м зведено приміщення площею 839,3 кв.м.

На виконання рішення Феодосійського міського суду АРК від 24.03.2011 року ВДВС Феодосійського МУЮ АРК наклало арешт на реконструйоване приміщення, яке не введено в експлуатацію.

Посилаючись на те, що діями ВДВС Феодосійського МУЮ АРК порушується їх право на реконструйоване приміщення, яке за умовами інвестиційного договору повинно було перейти у їх власність після введення в експлуатацію, просили про задоволення позову.

Одночасно позивачі звернулись із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення реалізації 1/20 частини комплексу нежилих будівель та споруд, розташованих за адресою АДРЕСА_1 .

Ухвалою Феодосійського міського суду АР Крим від 22 жовтня 2013 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погодившись із таким судовим рішенням позивачі подали на нього апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просять ухвалу суду від 22 жовтня 2013 року скасувати, заяву про забезпечення позову - задовольнити.

ВДВС Феодосійського МУЮ АРК подало заперечення на скаргу, в яких, посилаючись на неспроможність доводів апелянта, просить скаргу відхилити.

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника апелянтів, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Види забезпечення позову, передбачені ч. 1 ст. 152 ЦПК України.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для забезпечення позову, суд встановив, що в провадженні ВДВС Феодосійського МУЮ АРК знаходиться зведене виконавче провадження про стягнення з МПП «Діва» на користь ОСОБА_8 144000 грн.

На виконання рішення про стягнення вказаної суми, 27.09.2013 року державним виконавцем Івасюк Ж.І. складено акт опису та арешту 1/20 частини комплексу нежилих будівель та споруд, розташованих за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 378,0 кв.м.

Посилаючись на те, що недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили, суд відмовив в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом зупинення реалізації арештованого майна.

Апелянти вважають помилковим висновок суду про неможливість зупинення реалізації арештованого майна з посиланням на п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 22 грудня 2006 року, в якому йдеться про недопустимість забезпечення позову шляхом зупинення виконання рішення. На думку апелянтів, суд обґрунтовуючи відповідні висновки, не звернув уваги на те, що изупинення реалізації 1/20 частки спірного арештованого майна не тягне зупинення виконання рішення в цілому, оскільки рішення виконується шляхом реалізації іншого майна, зокрема автомобілів марки ГАЗ 330239 та МАЗ -53376912 КС.

Крім того, апелянти посилаються на визначені Конституцією України гарантії права власності та пріоритетність цього права, за для захисту якого вони звернулися до суду із позовом та заявою про його забезпечення.

Доводи апеляційної скарги не можна визнати підставою для скасування ухваленого у справі рішення.

Відповідно до роз'яснень, наданих у постанові Пленум Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у частині 1 статті 152 ЦПК України перелік видів забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених частиною 4 зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Зупинення виконавчого провадження, зупинення виконання за правилами Цивільного процесуального кодексу (зокрема і пункт 5 ч.1 ст.152 ЦПК) і за Законом України «Про виконавче провадження» - це різні правові інститути, які вчиняються в різних правових процедурах. При застосуванні Законом України «Про виконавче провадження» проходить тимчасове зупинення виключно сфери дії примусового виконання боржником рішення, а при застосуванні ЦПК України тимчасово втрачається правова сила того рішення, що було зупинено.

Перелік видів забезпечення позову, визначений у ст.152 ЦПК України не дає підстав вважати зупинення виконавчого провадження видом забезпечення позову.

Враховуючи, що вимоги ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про забезпечення позову фактично зводяться до зупинення виконання судового рішення, суд правомірно відмовив в задоволенні цієї заяви.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. 303, п.1 ч.2 ст.307, п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Ухвалу Феодосійського міського суду АР Крим від 22 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає.

Судді:

О.В. Притуленко Ломанова Л.О. Кустова І.В.