№ справи:123/6134/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Гуріна О.В.

№ провадження:22-ц/190/6994/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Харченко І. О.

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Харченко І.О.

суддів:Любобратцевої Н.І. Філатової Є.В.

при секретарі:Почотовій Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - Садівниче товариство «Аграрник», про визнання правочину купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку недійсним, стягнення грошової суми,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 та його представників - адвокатів ОСОБА_8, ОСОБА_9, діючих на підставі договору, на заочне рішення Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 25 вересня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

21 лютого 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_7, третя особа - Садівниче товариство «Аграрник», про визнання правочину купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку недійсним, стягнення грошової суми. 28.05.2013 року позовні вимоги позивачем були уточнені (аркуш справи 38). Вимоги мотивовані тим, що 18 травня 2010 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки НОМЕР_1, розташованої у СТ «Аграрник» у місті Сімферополі АР Крим та житлового будинку, що знаходиться на вказаній земельній ділянці. Даний правочин було укладено в формі розписки, відповідно до умов якої ОСОБА_6 передав ОСОБА_7 грошові кошти у розмірі 16000 доларів США, що на той момент за курсом НБУ дорівнювало 126 000 грн. 00 коп. Укладаючи дану угоду, позивач вважав, що із вказаним придбанням він отримує право власності на земельну ділянку та на житловий будинок, які будуть за ним зареєстровані у відповідних державних реєструючи органах. Однак, звернувшись до таких органів у 2012 році він дізнався, що насправді зареєструвати право власності на житловий будинок та на земельну ділянку на підставі укладеної розписки він не має права, оскільки для цього потрібен нотаріально засвідчений договір купівлі-продажу. Проте, укласти такий договір було неможливо, оскільки відповідач ОСОБА_7 ніколи не був власником зазначеної земельної ділянки та житлового будинку й взагалі не мав право їх продавати. Він був лише членом СТ «Аграрник», через що у нього існувало право користування спірною земельною ділянкою. Просив стягнути з ОСОБА_7 на свою користь 126 000 грн. 00 коп. та судовий збір в сумі 1 300 грн. 00 коп.

Заочним рішенням Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 25 вересня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - Садівниче товариство «Аграрник», про визнання правочину купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку недійсним, стягнення грошової суми відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням суду, з апеляційною скаргою звернулися ОСОБА_6 та його представники - адвокати ОСОБА_8, ОСОБА_9, які діють на підставі договору, в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов по суті вимог. Зокрема, апелянт зазначив, що рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Від представника ОСОБА_7 - ОСОБА_11, до апеляційного суду надійшли письмові заперечення, в яких вона просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Частиною 2 статті 305 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Враховуюче вищенаведене колегія суддів вважає за можливе розгляд справи за відсутності не з'явившихся сторін та/або їх представників, оскільки про місце та час слухання справи вони повідомлені належним чином, що підтверджено матеріалами справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_7 - ОСОБА_11, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах вимог статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла до наступного.

Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 213 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно і законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставі своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_6, суд першої інстанції зазначив, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів укладення між сторонами договору купівлі-продажу нерухомого майна (житлового будинку та земельної ділянки), який посвідчений в нотаріальному порядку та пройшов відповідну державну реєстрацію, то оспорюваний договір не є вчиненим, а тому не може бути визнаний недійсним.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і визнає їх обґрунтованими та законними, оскільки вони не суперечать фактичним обставинам справи, наявним у матеріалах справи доказам та відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 30.04.2010 року відповідач ОСОБА_7 був виключений із членів СТ «Аграрник» № 4, а позивач ОСОБА_6 прийнятий у члени товариства, що підтверджується протоколом засідання правління (аркуш справи 11). 18 травня 2010 року ОСОБА_7 склав розписку про отримання від ОСОБА_6 16 000 доларів США за квартиру, розташовану в СТ «Аграрник», ділянка НОМЕР_1 (аркуш справи 6). В обґрунтування своїх позовних вимог позивач ОСОБА_6 посилається на укладання між сторонами договору купівлі-продажу земельної ділянки НОМЕР_1, яка розташована в СТ «Аграрник» та недобудованого будинку, який знаходиться на цій земельній ділянці. Проте, ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду позивачем ОСОБА_6 не надано нотаріально засвідченого договору купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна з відповідною державною реєстрацією, що передбачено приписами статті 657 Цивільного кодексу України та пунктом 5 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 671 від 26.05.2004 року, що діяв до 01.01.2013 року.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_7- ОСОБА_11, пояснила, що зазначена в розписці сума дійсна була отримана ОСОБА_7 від ОСОБА_6, але не за купівлю-продаж земельної ділянки та житлового будинку, а за недобудований двоповерховий будинок (по вартості будівельних матеріалів), бак 3х3, вигрібну яму з каналізацією, свердловину, які знаходилися на земельній ділянці НОМЕР_1 СТ «Аграрник» та їх наявність підтверджена відповідним актом комісії.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що оскільки між сторонами відсутній договір купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку, який укладений відповідно до вимог закону, то й вимоги позивача про визнання неукладеного договору купівлі-продажу недійсним з підстав статей 203, 215-216 Цивільного кодексу України, є такими, що не підлягають задоволенню.

В уточнених позовних вимогах позивач просив визнати недійсним (нікчемним) договір (аркуш справи 38), проте відповідно до приписів статті частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо правочин є нікчемним, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до приписів статей 10, 11, 60 Цивільного кодексу України, суд розглядає справу виключно в межах заявлених позивачем вимог та на підставі наданих сторонами доказів в їх обґрунтування або заперечень щодо них.

Але, інших вимог позивачем ОСОБА_6 суду не заявлялося та не обґрунтовувалося.

Зважаючи на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім наявним в справі доказам згідно зі статтею 212 Цивільного процесуального кодексу України і ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Що стосується інших доводів апеляційної скарги щодо порушенням судом норм матеріального та процессуального права, то колегія суддів вважає, що вони є необґрунтованими, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права, висновків суду не спростовують, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Згідно зі статтею 308 Цивільного процесуального кодексу України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 303-305, 307, 308, 313-314, 319, 324-325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 та його представників - адвокатів ОСОБА_8, ОСОБА_9, діючих на підставі договору, - відхилити.

Заочне рішення Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 25 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяті днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді:

І.О.Харченко Н.І.Любобратцева Є.В.Філатова