УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 124/6636/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Деменок С.В.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Бондарев Р. В.

"27" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіБондарева Р.В.

СуддівМ’ясоєдової Т.М. Синельщікової О.В.

При секретаріГаліч Ю.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 14 жовтня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 17 лютого 1990 року по 10 січня 2011 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітню дитину - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розірвання шлюбу позивачка разом з дитиною продовжує проживати за зареєстрованим місцем проживання - у будинку батьків ОСОБА_7, однак у відокремленій споруді. Відповідач спілкується з донькою, але належної матеріальної допомоги не надає, у зв'язку з чим просила суд стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 600 грн. щомісячно та 100 грн. щомісячно додаткових витрат на розвиток дитини. Крім того, просила стягнути з відповідача аліменти на дитину за минулий час з 10 січня 2011 року.

У серпні 2013 року ОСОБА_7 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_6 про стягнення аліментів у розмірі 500 грн. щомісячно на неповнолітню дитину - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з ним в будинку його батьків.

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 14 жовтня 2013 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі у розмірі 600 грн. щомісяця, починаючи з 31.07.2013 року до досягнення дитиною повноліття. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_7 в дохід держави судовий збір в сумі 114,70 грн.

На зазначене рішення представник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що дитина проживає разом з обома батьками, а тому суд першої інстанції всупереч ч. 2 ст. 181 СК України стягнув з нього аліменти. Також вказує, що позивачкою не надано доказів того, що вона несе витрати на утримання доньки. Крім того, при визначенні розміру аліментів, суд першої інстанції не врахував вимоги ст. 182 СК України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.03.2006 року в частині розміру стягнутих аліментів.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_7, представник ОСОБА_6 просить її відхилити як безпідставну.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується в частині часткового задоволення позову ОСОБА_6 та відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7, в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_6 про стягнення додаткових витрат на дитину не переглядається.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач добровільно належно не забезпечує неповнолітню дитину матеріально, а тому встановивши, що відповідач має стабільний, хоча і нерегулярний доход, який позволяє утримувати доньку, врахувавши вимоги ст. 182 СК України, суд визначив аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 600 грн. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості.

Колегія судів погоджується з такими висновками на таких підставах.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 з 17 лютого 1990 року по 10 січня 2011 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітню дитину - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.

ОСОБА_6 проживає з дитиною за зареєстрованим місцем проживання - АДРЕСА_1, однак у відокремленій прибудові, яка розташована на території будинку батьків ОСОБА_7

Відповідно до акту дослідження житлово-побутових умов, складеним Службою у справах дітей, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з матір'ю та має належні умови для проживання та розвитку.

Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частин 1, 2 статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, можуть брати участь у її утриманні у грошовій і (або) натуральній формі.

Частиною 3 статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно з частиною 1 статті 183 СК України частка заробітку матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до частини 1 статті 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з принципів справедливості, добросовісності та розумності. При цьому визначаючи розмір аліментів, суд першої інстанції врахував матеріальний стан відповідача, який не має постійного доходу та стягнув з нього аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 600 грн. щомісячно.

Колегія суддів погоджується з такими висновками, оскільки вони зроблені з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що позивачка дійсно проживає в будинку, який належить батькам ОСОБА_7, однак у відокремленому приміщенні разом з дитиною, а відповідач за основним позовом проживає разом з матір'ю в іншому жилому приміщенні. Також встановлено, що сторони не проживають однією сім'єю, шлюб між ними розірвано, а відтак доводи апеляційної скарги про те, що дитина проживає разом з батьком, спростовуються матеріалами справи. Зазначені обставини були встановлені судом першої інстанції під час розгляду справи, будь-яких доказів на спростування вказаних обставин ОСОБА_7 суду апеляційної інстанції не надав. Будь-яких позовів про встановлення місця проживання дитини з ним не подавалося та відповідного рішення суду з цього приводу не ухвалювалося.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції стягнув з нього завищений розмір аліментів, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідач хоча і є інвалідом 3 групи та отримує пенсію по інвалідності у розмірі 994 грн. щомісячно, звертаючись до суду з зустрічним позовом вказував про те, що він має інший дохід від послуг, які він надає громадянам при оформленні договорів страхування автотранспортних засобів. Крім того, як пояснила позивачка, вона спільно разом з відповідачем займається підприємницькою діяльністю у майстернях за місцем проживання ОСОБА_7.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно дослідив всі обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову про стягнення на утримання дитини аліментів у розмірі 600 грн. щомісячно.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 14 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: