УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 121/677/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Чорна О.В.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Бондарев Р. В.

"04" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіБондарева Р.В.

СуддівМ’ясоєдової Т.М. Чистякової Т.І.

При секретаріГаліч Ю.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом заступника прокурора м. Ялта до Фороської селищної ради, ОСОБА_6 про визнання недійсним рішення та державного акту на право власності на земельну ділянку, за апеляційною скаргою заступника прокурора м. Ялта на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 28 березня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2013 року заступник прокурора м. Ялта АРК в інтересах держави звернувся до суду із позовом до Фороської селищної ради АРК, ОСОБА_6 про визнання недійсними рішення та держаного акту на право власності на земельну ділянку та зобов'язання ОСОБА_6 повернути земельну ділянку Фороській селищній раді АР Крим. Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення 27-ї сесії 6-го скликання Фороської селищної ради від 05 квітня 2012 року № 14, яким було затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,15 га з передачею її безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 на землях Фороської селищної ради, прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки земельна ділянка відповідно до Генерального плану Великої Ялти розташована у функціональній зоні зелених насаджень загального користування, де не передбачене житлове будівництво, що підтверджується висновком судово-будівельного дослідження від 28 серпня 2012 року та постановою про порушення кримінальної справи відносно начальника головного управління містобудування, архітектури та регіонального розвитку Ялтинської міської ради за ч. 2 ст. 364 КК України. За таких обставин вважав, що оскаржуване рішення є незаконним і підлягає визнанню недійсним. Оскільки рішення Фороської селищної ради, на підставі якого відповідачу у власність передана земельна ділянка, є незаконним, виданий на його підставі державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_6, також підлягає визнанню недійсним.

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 28 березня 2013 року у задоволенні позову заступника прокурора м. Ялта відмовлено.

Ухвалою цього суду від 21.06.2013 року позовні вимоги заступника прокурора м. Ялта в частині зобов'язання ОСОБА_6 повернути земельну ділянку Фороській селищній раді АР Крим залишені без розгляду.

На зазначене рішення суду заступник прокурора м. Ялта подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на те, що рішення ухвалено незаконно і необґрунтовано. Зокрема зазначає, що схема генерального плану кварталу садибної забудови, на яку послався суд у своєму рішенні, є лише попередньою землевпорядною документацією, яка визначає лише місце розташування та конфігурацію земельних ділянок, передбачених до відведення громадянам та не відноситься до містобудівної документації. Також апелянтом зазначено, що посилання суду на встановлені постановою Верховною Радою АР Крим №654-6/11 від 21.12.2011 року межі населених пунктів Фороської селищної ради, зокрема с. Олива, є помилковими у зв'язку із тим, що з сенсу п. 9 ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вбачається, що зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися не частіше, ніж один раз на п'ять років і такі зміни вносяться органом місцевого самоврядування, який затверджував генеральний план населеного пункту, питання про дострокове внесення змін до генерального плану населеного пункту може порушуватися перед відповідною сільською, селищною, міською радою відповідною місцевою державною адміністрацією. Між тим, жодні зміни до Генерального плану Великої Ялти Радою Міністрів АР Крим стосовно категорії земельних ділянок кварталу садибної забудови «Іфігенія» у с. Олива не вносилися. Також апелянт вважає, що суд безпідставно послався на постанову про закриття кримінальної справи відносно начальника Головного управління містобудування, архітектури та регіонального розвитку Ялтинської міської ради ОСОБА_8 як на доказ того, що на час винесення спірного рішення вже існувала розроблена та затверджена у встановленому законом порядку містобудівна документація с. Олива, де спірній земельній ділянці надано статус «землі житлової та громадської забудови». Судом не враховано, що кримінальну справу відносно ОСОБА_8 закрито у зв'язку з недоведеністю вчинення саме ним зазначеного злочину, одночасно було порушено кримінальну справу за фактом незаконного узгодження та виділення 19 земельних ділянок у кварталі садибної забудови «Іфігенія», розташованих у функціональній зоні зелених насаджень загального користування, що заподіяло тяжких наслідків державі, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на час винесення оскаржуваного рішення від 05.04.2012 року вже існувала розроблена та затверджена у встановленому законом порядку містобудівна документація с. Олива, де розташована спірна земельна ділянка та їй надано статус «землі житлової та громадської забудови», а не землі функціональної зони зелених насаджень загального користування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками, оскільки вони зроблені з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб , які беруть участь у справі.

Згідно з п. п. 34, 42 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються питання: регулювання земельних відносин; затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Відповідно до вимог п. 42 ст. 26 Закону України «Про органи місцевого самоврядування» вирішення питань у сфері містобудування та земельних відносин є виключною компетенцією міських рад, які можуть делегувати відповідні функції виконавчим органам.

Статтею ст. 26 Закону України «Про основи містобудування» спори з питань містобудування вирішуються радами у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 22 цього Закону забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об'єктів містобудування, перебудову або знесення будинків та споруд.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про планування та забудову територій», статтей 8-12 ЗК України вирішення питань щодо розпорядження землями відповідних територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування та упорядкування територій віднесено до компетенції відповідної (сільської, селищної, міської) рад.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Фороської селищної ради 27-ї сесії 6 скликання від 05.04.2012 року № 14 ОСОБА_6 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,15 га з передачі її безоплатно у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 на землях Фороської селищної та передано відповідачу у власність зазначену земельну ділянку.

Відповідно до вимог ст. ст. 116, 118 ЗК України на підставі зазначеного рішення 09.04.2012 року ОСОБА_6 отримав державний акт серії ЯЛ № 869676 на право власності на земельну ділянку площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_1, зареєстрований за № 011194971001481 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

Також встановлено, що рішенням Фороської селищної ради № 2 від 23 вересня 2011 року затверджено схему генплану с. Олива по встановленню меж селища, розроблену ТОВ "Кримський інститут екології та проектування" на підставі рішення сесії Фороської селищної ради № 14 від 10 серпня 2011 року. Надано дозвіл комунальному підприємству "Управління селищного господарства" Фороської селищної ради на розробку проекту землеустрою по встановленню меж с. Олива на території площею 439 га, а кварталу встановлено категорію земель - «землі житлової та громадської забудови» (а. с. 89).

Рішенням Фороської селищної ради № 3 від 25 листопада 2011 року затверджено схему генерального плану кварталу забудови «Іфігенія», встановлено ділянці категорію земель житлової та громадської забудови (а. с. 248).

Постановою Верховної Ради АР Крим № 654-6/11 від 21.12.2011 року встановлені відповідно з наданими проектами землеустрою межі населених пунктів Фороської селищної ради, зокрема с. Олива - 439 га (а. с. 117).

Проекти землеустрою меж населених пунктів Фороської селищної ради розроблені на підставі містобудівної документації. Схема рекомендованого планування розвитку селища Олива передбачає розташування на місці спірної земельної ділянки земель громадської та житлової забудови (а. с. 118).

Рішенням Фороської селищної ради № 17 від 20.01.2012 року під час надання ОСОБА_6 згоди на складання проекту відведення земельної ділянки для передачі у безоплатну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, встановлена категорія земельної ділянки, що відводиться - «землі житлової та громадської забудови» (а. с. 78).

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про основи містобудування» державне регулювання у сфері містобудування здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою та Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, а також спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.

На підставі частини 1 статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Частиною 2 цієї статті в редакції, чинній на час передачі ділянки у власність відповідача, зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

За положеннями частини 5 статті види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

За змістом частини 2 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Статтею 181 ЗК України визначено, що землеустрій - це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюється під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Одним із основних завдань землеустрою відповідно до п. «в» статті 183 ЗК України є встановлення на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, територій з особливим природоохоронним, рекреаційним і заповідними режимами, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.

Згідно з п. «б» ч. 1 ст. 186 ЗК України проекти створення нових землеволодінь і земле користувань після погодження їх у встановленому порядку розглядаються і затверджуються відповідними органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

За положеннями п. «в» цієї частини ст. 186 ЗК України в редакції, чинної на час передачі у власність ОСОБА_6 земельної ділянки, проекти відведення земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності затверджуються органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які надають і вилучають земельні ділянки.

З матеріалів справи убачається, що проекти землеустрою меж населених пунктів Фороської селищної ради розроблені на підставі містобудівної документації, погоджені відповідною комісією відповідно до приписів ст. 186-1 ЗК України. Будь-яких доказів про те, що зазначений проект землеустрою не відповідає вимогам закону прокурор або інші сторони процесу відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України суду першої та апеляційної інстанції не надали.

Статтею 19 ЗК України визначені категорії земель України, які за основним цільовим призначенням поділяються на землі сільськогосподарського призначення, житлової та громадської забудови, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного призначення тощо.

Звертаючись до суду з зазначеним позовом, вимоги прокурора зводяться до того, що Фороська селищна рада незаконно змінила цільове призначення спірної ділянки. Разом з тим, доказів про віднесення земель зелених насаджень до будь-якої категорії відповідно до ст. 19 ЗК України судам не надано.

Крім того, рішення про затвердження проекту землеустрою з передачею ділянки у власність ОСОБА_6, яке прийнято відповідно до ст. ст. 116, 118 ЗК України і оскаржується прокурором, є похідним від рішення ради № 33 від 25.11.2011 р., яким спірній ділянці надано категорію земель житлової та громадської забудови згідно з п. «б» ч. 1 ст. 19 ЗК України.

Висновок суду першої інстанції про те, що на момент прийняття оскаржуваного рішення у Фороської селищної ради не було підстав вважати спірну земельну ділянку такою, що належить до земель функціональної зони зелених насаджень загального користування, відповідає вимога закону та підтверджено матеріалами справи, оскільки рішення селищної ради про затвердження схеми генплану с. Олива, генплану кварталу садибної забудови, про встановлення категорії земель житлової та громадської забудови є чинними та у встановленому порядку не скасовані, що не позбавляє права прокурора або інших уповноважених на це органів оскаржити їх у передбаченому законом порядку.

Такої думки дійшла колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалах від 30.10.2013 р. в аналогічних справах № 6-35724св13, № 6-34182св13 (а. с. 232-241).

Доводи апеляційної скарги про те, що за фактом незаконного узгодження проекту та передачі у власність 19 земельних ділянок, порушено кримінальну справу, не свідчить про неправильне вирішення судом першої інстанції спору, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України лише вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок з питань, чи мало місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Враховуючи зазначені обставини справи у сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до вимог матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора м. Ялта в інтересах держави відхилити.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 28 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції

Судді: