Справа №:106/4759/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Кротова Л.В.

№ провадження:22-ц/190/6752/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Берзіньш В. С.

______________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Берзіньш В.С

суддів:Кірюхіної М.А. Руснак А.П.

при секретарі:Рижих М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, яка також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8, до ОСОБА_9, треті особи: Перша Євпаторійська товарна біржа, Кримське республіканське підприємство "Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м.Євпаторії " про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, відміну реєстрації права власності, повернення власності,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_7, яка також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8, на рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 вересня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

В липні 2013 року ОСОБА_6 і ОСОБА_7, яка також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8, звернулися до суду з вищезазначеним позовом та, уточнивши позовні вимоги, просили поновити пропущений за поважними причинами строк на звернення до суду, визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 04.04.2007р. між позивачами та ОСОБА_10; визнати недійсною і скасувати реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_10; повернути в їх спільну часткову власність спірну квартиру. Вимоги мотивовані тим, що правочин є недійсним (нікчемним), оскільки його оформлено на товарній біржі, таким чином, ОСОБА_10 придбав майно за недійсним правочином без достатніх правових підстав та спірна квартира підлягає поверненню позивачам.

Рішенням Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 вересня 2013 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7, яка також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8, в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 і ОСОБА_7, яка також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8, просять рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість висновків суду щодо дійсності договору купівлі-продажу спірної квартири та необгрунтованіть відмови в поновленні строку на звернення до суду, порушення прав неповнолітнього.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_7 підтримала доводи апеляційної скарги; представник ОСОБА_9 проти них заперечував, посилаючись на їх необгрунтованість.

Обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи, заперечення на них, перевіривши матеріали справи, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - зміні в частині мотивів відмови в позові з таких підстав.

Так статтею 303ч.1 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

2

Відповідно до п.п.3,4ч.1ст.309 ЦПК України підставами для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Постановлюючи рішення, суд виходив з необґрунтованості позовних вимог, зазначивши, що всі умови договору купівлі-продажу сторонами були виконані, порушень чинного законодавства не встановлено, підстав для визнання договору недійсним не має. Сам факт укладення угоди на товарній біржі, в даному випадку, підставою для визнання угоди недійсною не являється.

Такі висновки суду не в повній мірі узгоджуються з матеріалами справи, положеннями законодавства. Так по справі встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 08.11.2006 року виданого Євпаторійською міською радою, позивачам на праві приватної спільної часткової власності належала кімната АДРЕСА_1.

04.04.2007 року Першою Євпаторійською товарною біржею між позивачами, за згодою опікунської ради Євпаторійського виконкому, та ОСОБА_10, спадкоємцем майна якого є відповідач по справі, був оформлений договір купівлі-продажу даної кімнати за 51263 грн., який власноруч підписали продавці - позивачі по даній цивільній справі, та покупець ОСОБА_10.

Судом також встановлено, що після придбання спірної кімнати ОСОБА_10 11 травня 2007р. зареєстрував за собою право власності на придбане житло у Кримському республіканському підприємстві «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторії».

Частиною 2ст.15 Закону України „Про товарну біржу" передбачено, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Проте ст.656ч.4 ЦК України передбачено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах(публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продажу, якщо інше не встановлено законом.

Нормами ст.657 ЦК України, в редакції чинній до 01.01.2012р., передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

З аналізу зазначеної норми убачається, що перед державною реєстрацією укладеного договору передує його нотаріальне посвідчення. Підписаний сторонами договір нотаріально посвідчений не був.

Згідно зі ст. 220 ЦК України встановлено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. За таких обставин, підписаний сторонами договір є недійсним (нікчемним), оскільки не було дотримано вимог щодо його нотаріального посвідчення.

Суд також помилково зазначив в описовій частині рішення про обґрунтування позову укладенням правочину під впливом обману, оскільки позовна заява та уточнена позовна заява не містять такого обґрунтування (а.с.2-3,25-28); ОСОБА_7 в засіданні апеляційного суду підтвердила, що цією підставою позовні вимоги не обґрунтовувались.

Доводи апелянта про порушення прав неповнолітньої ОСОБА_8 були предметом розгляду суду першої інстанції та їм дано належну оцінку; ОСОБА_7 в засіданні апеляційного суду не заперечувала, що обов'язок по забезпеченню дитини житлом, відповідно до рішення органу опіки та піклування про надання згоди на відчуження спірної квартири, лежав на позивачах.

3

Наряду з викладеним, підставою для відмови в позові суд першої інстанції також зазначив пропуск позовної давності. З зазначеними висновками погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають матеріалами справи, положенням законодавства.

Так ст.257,частинами 4,5 ст.267 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові; порушено право підлягає захисту, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності. Згідно з ч.1ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

По справі встановлено і сторонами по справі не оспорюється, що оспорюваний договір купівлі-продажу квартири було укладено та підписано його сторонами, в тому числі і позивачами по даній справі, 04 квітня 2007 року та виконано його сторонами у тому ж 2007 році. Тобто, перебіг строку позовної давності починається з квітня 2007 року.

Проте з позовом про визнання договору недійсним позивачі звернулись до суду лише у липні 2013 року. Зазначені позивачами причини пропуску позовної давності такі, як відсутність достовірної інформації про смерть ОСОБА_10, результатів розгляду позову ОСОБА_9 про визнання права власності на майно, віддаленість місця їх проживання та причини, названі при розгляді судом справи, безпосередньо не унеможливлювали звернення до суду з позовом у визначений законом строк та не є поважними причинами пропуску строку для звернення до суду із зазначеним позовом.

Верховний Суд України в п.11 постанови Пленуму від 18 грудня 2009 року N 14 "Про судове рішення у цивільній справі" зазначив, що, установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

В запереченнях проти позову ОСОБА_9 посилається на сплив позовної давності та на відсутність поважних причин для його поновлення (а.с.49-51), що є підтвердженням того, що відповідач зробив заяву про застосування позовної давності, на що звернув увагу Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в інформаційному листі від 16.01.2013р. №10-70\0\4-13 «Про окремі питання застосування строків позовної давності».

Таким чином, сплив позовної давності є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову ОСОБА_6 та ОСОБА_7

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.303,307,308,309 Цивільного процесуального кодексу України, колегія

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7, яка також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8, задовольнити частково.

Рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 вересня 2013 року змінити в частині мотивів відмови в позові.

В іншій частині рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 вересня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції АН протязі двадцяти днів.

Судді: Берзіньш В.С. Кірюхіна М.А. Руснак А.П.

Судді