АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2006 року. м. Київ.
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого
М.Г.
суддів Ігнатюка О.В., Орла А.І.
з участю: прокурора Єлфімова І.П.
засудженої ОСОБА_1
потерпілої ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_1на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2006 року,
встановила:
Вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від ЗО жовтня 2006 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1народження, уродженку АДРЕСА_1, громадянку України, із середньою-спеціальною освітою, не працюючу, інваліда 3-ї групи, яка має на утриманні неповнолітню дитину та дочку інваліда 2-ї групи, яка мешкає в АДРЕСА_2, раніше не судиму
засуджено за ч.І ст. 122 КК України до 1-го року і б-ти місяців обмеження волі;
на підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання звільнено із випробуванням, встановленням іспитового строку тривалістю в 1 рік і 6 місяців та покладенням на неї обов'язків у вигляді: заборони виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомлення органів кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодичної явки до органів кримінально-виконавчої системи для реєстрації ;
стягнуто із ОСОБА_1на користь потерпілого ОСОБА_22000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Зазначеним вироком ОСОБА_1 визнана винною та засуджена за те, що вона 28 вересня 2005 року близько 15-ї години 30-ти хвилин, знаходячись в коридорі АДРЕСА_2, на грунті особистих неприязнених стосунків, умисно нанесла два удари правою рукою у грудну клітину потерпілої ОСОБА_2, завдавши їй тілесних ушкоджень середньої тяжкості у вигляді переломів 4-6 ребер зліва, лівосторонньої посттравматичної пневмонії.
В апеляції засудженої вказано на незаконність вироку та необхідність його скасування. В обгрунтування апеляції засуджена посилалась на те, що її вина у вчиненні злочину не доведена, вирок суду грунтується на недостовірних та неналежних доказах. Суд, без належної на те оцінки, прийняв до уваги одні докази і відкинув інші. Просила
Справа № 11-1218 /2006 Головуючий в 1-й інстанції Лопатинська CM.
Категорія: ч.І cm. 122 КК України Доповідач Ігнатюк О.В.
вирок щодо неї скасувати, а кримінальну справу про її обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України закрити.
В запереченнях на апеляцію, потерпіла ОСОБА_2 послалася на те, , що викладені в апеляції доводи не відповідають дійсності, вважала, що вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину доведена, а підстави для скасування вироку відсутні, в зв'язку із чим просила вирок залишити без змін.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженої, яка свою апеляцію підтримала, вважала, що її вина у вчиненні злочину не доведена, просила апеляцію задовольнити, вирок скасувати, а справу щодо неї закрити, пояснення потерпілої, яка апеляцію вважала не обгрунтованою, просила залишити її без задоволення, а вирок - без змін, пояснення прокурора, який вважав, що вирок є законним та обгрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляцію без задоволення, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція засудженої підлягає до часткового задоволення.
У відповідності до вимог п.1 та п.2 ч.І ст.367 КПК України підставами для скасування вироку є однобічність та неповнота досудового чи судового слідства, а також невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи.
Колегія суддів вважає, що по даній справі під час досудового та судового слідства була допущена його неповнота, а вирок суду не відповідає фактичним обставинам справи.
Так, як на докази вини засудженої у вчиненні інкримінованого їй злочину суд першої інстанції, серед інших, послався на такі докази: показання потерпілої, які дані під час судового слідства, показання свідка ОСОБА_3, які дані під час судового слідства, показання свідка ОСОБА_4 які були дані під час досудового слідства, висновок судово-медичної експертизи, протокол відтворення обстановки та обставин події із участю потерпілої, карту виїзду швидкої медичної допомоги. Однак поза увагою суду залишилось те, що будучи допитаною під час досудового і судового слідства потерпіла щоразу давала інші показання щодо механізму нанесення їй ударів. Так, під час допиту 10 лютого 2006 року в якості потерпілої (а.с.31-32) ОСОБА_2 показала, що ОСОБА_1 нанесла їй удар в область грудної клітини двома руками. Із змісту даних показань вбачається, що потерпілій був нанесений один удар. Під час відтворення обстановки та обставин події потерпіла показала, що їй було нанесено 2 удари за таких обставин: ОСОБА_1 взяла її лівою рукою за праве плече, а правою рукою вдарила в грудну клітину в область серця, після цього другий раз вдарила правою рукою в грудну клітину в область серця (а.с.43-44). Будучи допитана під час судового слідства потерпіла показала, що ОСОБА_1 підбігла до неї і відразу нанесла два удари в грудну клітину в область серця. Не дивлячись на те, що показання потерпілої під час судового слідства істотно відрізнялись від тих показань, які вона ж давала під час досудового слідства, суд, в порушення вимог ст.ЗОб КПК України, її показань, даних на досудовому слідстві, не оголосив, причину зміни потерпілою своїх показань не з"ясував, а поклавши у основу вироку показання, які потерпіла дала під час судового слідства - не навів докладних мотивів із яких він взяв до уваги дані показання потерпілої і відхилив інші.
Такі ж порушення суд допустив і щодо показань свідка ОСОБА_3, який під час досудового слідства показав, що він бачив як засуджена нанесла потерпілій один удар (а.с. 28-29), а в суді пояснив, що засуджена підбігла до потерпілої і нанесла їй два удари.
Пославшись, як на доказ вини ОСОБА_1, на показання свідка ОСОБА_4 що були дані ним під час досудового слідства, суд не звернув уваги на те, що в протоколі допиту даного свідка від 17 березня 2006 року (а.с.48-49) маються не оговорені виправлення прізвища особи на яку замахувалась ОСОБА_1 та ініціалів особи, яку свідок просив не бити. Питання про вчинення даних виправлень та про те, чи вказував свідок ОСОБА_4 на вказані обставини, судом не з'ясовувались. Окрім того, суд, в порушення вимог ст. 306 КПК України, показання свідка ОСОБА_4 які він дав під час досудового слідства, у судовому засіданні не оголосив, а пославшись на вказані показання у вироці, суд порушив вимоги ч.2 ст.323 КПК України.
Пославшись у вироці, як на доказ вини засудженої у вчиненні інкримінованого їй злочину, на „карту" виїзду швидкої медичної допомоги, суд у вироці не навів мотивів, за яких він визнав вказаний документ доказом по справі та не вказав, які обставини вчинення злочину підтверджує даний документ. Окрім того, із протоколу судового засідання вбачається, що зазначена „карта" судом під час судового слідства не досліджувалась, а тому посилання на неї у вироці, як на доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, суперечить вимогам ч.2 ст. 323 КПК України.
Визнавши те, що протиріччя між показаннями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є наслідком різної кваліфікації даних свідків, як лікарів рентгенологів, суд у вироці не навів мотивів із яких він дійшов до даного висновку.
Судом під час розгляду справи залишилися недослідженими обставини, з"ясування яких могло мати істотне значення для правильного вирішення справи. Так, не були допитані працівники швидкої медичної допомоги, які 28.09.2005 року виїжджали на місце події до потерпілої, із питань того, чи скаржилась їм потерпіла на болі в області грудної клітини, чи оглядали лікарі дане місце, чи були на той час дані, які вказували на наявність у потерпілої переломів ребер, якщо були, то чи призначалось потерпілій відповідне лікування.
Із тих же самих питань не допитані судом і лікарі, які проводили стаціонарне лікування потерпілої в період із 12.10.2005 року по 20.10.2005 року.
Залишилось не з"ясованим і питання про те, чому рентгенограми лівої половини грудної клітини потерпілої направлялись на консультацію до рентгенолога саме Київського обласного бюро судово-медичних експертиз, а також;, чи повідомляли працівники медичних закладів правоохоронні органи про виявлені у потерпілої тілесні ушкодження. Рентгенолог Київського ОБСМЕ, який дав висновок щодо наявності у потерпілої переломів ребер судом також; не був допитаний.
За наявності зазначеної вище неповноти проведеного досудового і судового слідства, яка є істотною та невідповідності висновків суду, викладених у вироці, фактичним обставинам справи, яка могла вплинути на вирішення питання про винуватість засудженої, вирок Броварського міськрайонного суду Київської області щодо ОСОБА_1 не може визнаватись законним та обгрунтованим, атому він підлягає скасуванню.
В зв'язку із тим, що неповнота досудового слідства може бути усунута в судовому засіданні, то вказана справа підлягає поверненню на новий судовий розгляд, в процесі якого, із урахуванням наведеного, необхідно дослідити зібрані по справі докази, вжити заходів для усунення неповноти досудового слідства, встановленим обставинам дати належну юридичну оцінку, прийняти щодо ОСОБА_1 законне та обгрунтоване рішення.
Керуючись ст. 365, 366 КПК України колегія суддів,
ухвалила:
Апеляцію засудженої ОСОБА_1задовольнити частково.
Вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від ЗО жовтня 2006 року щодо ОСОБА_1скасувати.
Справу про обвинувачення ОСОБА_1у вчиненні злочину, передбаченого ч.І ст. 122 КК України направити на новий судовий розгляд до Броварського міськрайонного суду Київської області, іншим суддею.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_1залишити без змін - підписку про невиїзд.
СУДДІ:
Авраменко М.Г. Ігнатюк О.В. Орел А.І.