АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2006 року. м. Київ.
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого Авраменка М.Г.
суддів Ігнатюка О.В., Орла А.І.
з участю: прокурора Чупринської Є.М.
засудженої ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_2на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2006 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженку сел. Бистрик Ружинського району Житомирської області, українку, громадянку України, із повною загальною середньою освітою, не працюючу, яка мешкає в АДРЕСА_1, раніше не судиму
засуджено за ч. 1 ст. 296 КК України до 2-х років обмеження волі;
стягнуто із ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_3 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди та на користь НДЕКЦ ГУ МВС України в Київській області 139 грн. 49 коп. судових витрат;
вирішене питання про речові докази,
встановила:
Зазначеним вироком ОСОБА_1 визнана винною та засуджена за те, що вона 29 березня 2006 року близько 14 год. ЗО хв., перебуваючи на території ВРХ СК агрофірма „Матюші", розташованої в сел. Матюші Білоцерківського району Київської області, з хуліганських спонукань, виражаючи явну неповагу до суспільства та оточуючих, нехтуючи правилами соціальної моралі та відкрито протиставляючи свою поведінку громадському порядку, підійшла до громадянки ОСОБА_3 та, висловлюючись ненормативною лексикою, грубо порушуючи громадський порядок, почала наносити останній удари руками та ногами по обличчю і тулубу, тягати її за волосся, чим завдала їй фізичного болю. Продовжуючи свої хуліганські дії, які супроводжувались особливою зухвалістю, засуджена вилила на голову ОСОБА_3 рідину із різким запахом та погрожувала її підпалити, а після того, як ОСОБА_3 втекла до приміщення „Будинку тваринників", розташованого на території агрофірми, наздогнала її та в приміщенні службового кабінету, грубо порушуючи громадський порядок, демонструючи свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки, нанесла ОСОБА_3 декілька ударів по обличчю, примусила стати її на коліна, принизивши її честь та гідність та спричинивши їй фізичного болю та моральних страждань.
В апеляції захисника засудженої - адвоката ОСОБА_2 вказано на незаконність вироку та необхідність його скасування в зв"язку із невідповідністю висновків суду, викладених у вироці, фактичним обставинам справи. В обгрунтування апеляції захисник посилався на те, що вина засудженої у вчиненні інкримінованого їй злочину не доведена. Суд не дав належної оцінки показанням свідків, які є зацікавленими по справі особами, а
Справа № 11-1141 /2006 Головуючий в 1-й інстанції Закаблук. О.В.
Категорія: ч.1 ст.29б КК України Доповідач Ігнатюк О.В.
сам вирок грунтується на недостовірних доказах та на припущеннях. Посилався і на те, що судом безпідставно прийняте рішення про задоволення цивільного позову про відшкодування моральної шкоди, оскільки суду не було надано доказів завдання такої шкоди. Просив вирок щодо ОСОБА_1 скасувати, а кримінальну справу щодо неї закрити.
В запереченнях на апеляцію захисника прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції посилався на те, що вина засудженої у вчиненому злочині доведена зібраними по справі доказами, які були досліджені судом і яким суд у вироці дав належну оцінку. Кваліфікація дій засудженої є правильною. Доводи апеляції захисника є надуманими, в зв'язку із чим просив апеляцію залишити без задоволення.
В запереченнях на апеляцію захисника потерпіла ОСОБА_3 посилалась на те, що вина засудженої у вчиненому злочині доведена, а доводи апеляції захисника є надуманими. Вважала, що суд обгрунтовано стягнув на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн. Просила апеляцію залишити без задоволення, а вирок - без змін.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженої, яка апеляцію захисника підтримала, просила її задовольнити, вирок скасувати, а кримінальну справу щодо неї закрити, пояснення прокурора, який вважав вирок законним та обгрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляцію - без задоволення, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія: суддів приходить до висновку, що апеляція захисника підлягає до часткового задоволення.
Висновки суду про доведеність винність засудженої у вчиненні інкримінованого їй злочину за обставин, викладених у вироці, стверджуються зібраними по справі доказами, а саме:
показаннями потерпілої ОСОБА_3 із яких вбачається, що дійсно 29 березня 2006 року в другій половині дня вона прибула до будинку тваринників сільськогосподарського підприємства „Матюші", де її зустріла ОСОБА_1, яка її ображала нецензурною лайкою в присутності інших осіб, облила бензином, погрожувала підпалом, валила на землю, била, змушувала ставати на коліна, ці дії відбувались в присутності її колег;
показаннями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у відповідності до яких вони бачили, як 29 березня 2006 року поблизу будинку тваринників ОСОБА_1облила ОСОБА_3 бензином, кричала, погрожувала її спалити, била потерпілу, тягала її за волосся, висловлювалась нецензурною лайкою;
показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 із яких вбачається, що їм відомо про конфлікт, який стався між: потерпілою та засудженою, при зустрічах із потерпілої вони відчували від не різкий запах бензину;
іншим доказами.
Дослідивши вказані докази та давши їм належну оцінку суд першої інстанції обгрунтовано дійшов до висновку про доведеність вини засудженої у вчиненні інкримінованого їй злочину.
Цивільний позов судом розв"язаний правильно. Із врахуванням обставин вчинення злочину, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов до висновку, що потерпілій, діями засудженої було завдано моральної шкоди. Розмір грошової суми, яка підлягає стягненню на користь . потерпілої в рахунок відшкодування завданої їй моральної шкоди, судом визначений правильно. Колегія суддів вважає, що розмір відшкодування, який визначений судом першої інстанції, відповідає ступеню моральних страждань потерпілої і є розумним відшкодуванням завданої потерпілій моральної шкоди.
Доводи апеляції захисника щодо неналежної оцінки доказів, обгрунтування висновків про доведеність вини засудженої неналежними доказами та недоведеності вини засудженої у вчиненому злочині є не обгрунтованими і спростовуються матеріалами справи. Так, судом дана належна оцінка зібраними по справ доказам та вказано чому суд прийняв ті або інші докази. Посилання в апеляції на те, що свідки давали неправдиві докази і вони зацікавлені в розгляді справи, не грунтуються на матеріалах справи, оскільки показання свідків є логічними, послідовними і стверджуються іншими доказами. Стосовно незначних розбіжностей у показаннях свідків, то. судом дана оцінка цим розбіжностям і обгрунтовано визнано те, що вони не впливають на кваліфікацію дій засудженої. Колегія суддів вважає, що по справі зібрана достатня кількість достовірних, належних та допустимих доказів, які вказують на доведеність вини засудженої у вчиненні інкримінованого їй злочину.
Кваліфікація дій засудженої за ч.І ст.296 КК України, як умисне, грубе порушення громадського порядку, вчинене із мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю є правильною. Так, зазначені дії засудженою були вчинені в присутності громадян, в громадському місці із використанням надуманого приводу, який для засудженої на той час був припущенням, що вказує на те, що засудженою для вчинення цих дій був використаний нікчемний привід. При вчиненні цих дій засуджена проявила зневажливе ставлення до громадського порядку та проігнорувала загальновизнані, елементарні правила поведінки та моральності. її дії супроводжувались нахабною поведінкою, були поєднані із насильством та знущанням на потерпілою, порушенням нормальної роботи підприємства. Вказане вказує на те, що дії засудженої були вчинені із мотивів явної неповаги до суспільства, дійсно супроводжувались особливою зухвалістю, а тому вони вірно були кваліфіковані за ч. 1 ст. 296 КК України.
Разом із тим, колегія суддів вважає, що при призначенні засудженій покарання суд припустився помилки. У відповідності до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання враховується ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного, обставини, що пом"якшують та обтяжують покарання. Зважаючи на зазначену норму закону, врахуванням судом при призначенні засудженій покарання того, що вона не розкаялась у вчиненому та висновки про те, що особа засудженої становить підвищену суспільну небезпеку, не можливо визнати законними та обгрунтованими.
Із урахуванням даних про особу засудженої, зокрема: позитивних характеристик та того, що вона вперше притягається до кримінальної відповідальності, колегія суддів вважає, що виправлення засудженої можливе без відбування призначеного їй покарання, а тому її, у відповідності до вимог ст. 75 КК України необхідно звільнити від відбування покарання із випробуванням, встановити їй іспитовий строк та покласти на неї певні обов"язки, передбачені ст. 76 КК України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляція захисника підлягає до часткового задоволення, вирок щодо ОСОБА_1, в частині призначеного їй покарання, підлягає зміні.
Підстав для зміни або скасування цього вироку в іншій частині колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 365, 366 КПК України колегія суддів,
ухвалила:
Апеляцію захисника - адвоката ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2006 року щодо ОСОБА_1змінити.
Пом"якшити призначене ОСОБА_1покарання. Застосувати щодо ОСОБА_1ст. 75 КК України, звільнивши її від відбування призначеного покарання із випробуванням та встановивши їй іспитовий строк тривалістю в 1 рік.
На підставі ст.7б КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи.
В іншій частині вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2006 року щодо ОСОБА_1залишити без змін.
СУДДІ:
Авраменко М.Г. Ігнатюк О.В. Орел А.І.