КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" грудня 2013 р. Справа№ 5011-65/5935-2012-49/537-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сухового В.Г.
суддів: Агрикової О.В.
Чорногуза М.Г.
при секретарі судового засідання: Петренку В.А.
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ,,Родовід Банк"
на рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2013р.
у справі № 5011-65/5935-2012-49/537-2012 (суддя Митрохіна А.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства ,,Родовід Банк"
до Приватного акціонерного товариства ,,Страхова компанія ,,ПЗУ Україна"
про стягнення 116 104,58 грн.
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство ,,Родовід Банк" (далі - позивач) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства ,,Страхова компанія ,,ПЗУ Україна" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором доручення №AGN.10.95742.1178.MD від 11.03.2010р. в розмірі 116 104,58 грн., з яких: 98 685,07 грн. - основна сума заборгованості, 13 371,75 грн. - пеня, 2 587,07 грн. - 3% річних, 1 459,69 грн. - інфляційні втрати.
Рішенням господарського суду м. Києва від 09.08.2012р. у позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2012р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ,,Родовід Банк" залишено без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 09.08.2012р. - без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 26.11.2012р. касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства ,,Родовід Банк" задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2012р. та рішення господарського суду м. Києва від 09.08.2012р. - скасовано, а справу направлено на новий розгляд.
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.09.2013р. у справі
№ 5011-65/5935-2012-49/537-2012 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства ,,Страхова компанія ,,ПЗУ Україна" на користь Публічного акціонерного товариства ,,Родовід Банк" заборгованість у розмірі 106 075,50 грн., з яких: 90 304,13 грн. - основний борг, 12 175,32 грн. - пеня, 2 356,50 грн. - 3% річних, 1 239,55 грн. - інфляційні втрати та судовий збір. В іншій частині у позові відмовлено.
Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції послався на умови договору, положення ГК України і ЦК України, і дійшов висновку про доведеність позовних вимог у даній справі та наявність підстав для їх часткового задоволення.
Не погодившись з даним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2013р. у справі № 5011-65/5935-2012-49/537-2012 змінити, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що він не погоджується з прийнятим рішенням на підставах передбачених ч. 1 ст. 104 ГПК України, а саме: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, зазначаючи, що з моменту укладення додаткової угоди відповідач мав сплачувати позивачу винагороду відповідно до умов саме додаткової угоди, від суми платежів, що перераховуються.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2013р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 10.12.2013р.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
В судовому засіданні 10.12.2013р. представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, відповідач не з'явився, хоча повідомлений про час та місце розгляду скарги своєчасно та належним чином ухвалою суду від 20.11.2013р., про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення № 0411607829098, № 0411212595381, які містяться в матеріалах справи.
Заяв про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, у зв'язку з цим колегія суддів вважає за можливе здійснювати апеляційний перегляд за наявними у ній матеріалами.
Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню у зв'язку з таким.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.03.2010р. між Приватним акціонерним товариством ,,Страхова компанія ,,ПЗУ Україна" (довіритель, відповідач) та Публічним акціонерним товариством ,,Родовід Банк" (повірений, позивач) укладено договір доручення № AGN.10.95742.1178.MD (договір) (т. 1 а.с. 8-11).
Відповідно до п. 2.1 договору повірений від імені та за рахунок довірителя зобов'язується:
- інформувати фізичних та юридичних осіб про умови страхових послуг, що надає довіритель;
- направляти потенційних страхувальників до довірителя для укладання з ним відповідних договорів страхування;
- приймати страхові платежі від страхувальників готівкою та перераховувати їх на поточний рахунок довірителя протягом 2 (двох) робочих днів з дати їх прийняття відповідно до чинного законодавства України;
- виконувати платіжні документи страхувальників на безготівкові перекази та зараховувати страхові платежі на користь довірителя.
Пунктом 3.1.4 встановлено, що довіритель зобов'язується виплачувати повіреному комісійну винагороду за виконану роботу згідно умов цього договору.
Згідно п. 5.1 договору винагорода повіреному встановлюється у відсотках від суми перерахованих на рахунок довірителя страхових платежів:
- добровільне страхування майна юридичних та фізичних осіб - 10%;
- добровільне страхування наземних транспортних засобів (крім залізничного) фізичних та юридичних осіб - 10%;
- добровільне страхування від нещасного випадку - 10%.
У відповідності до п. 5.2 договору плата за виконання цього договору сплачується довірителем повіреному в строк не пізніше ніж 3 робочих днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін акту.
За умовами п.п. 6.1, 6.2 договору повірений складає, підписує та передає довірителю акт у двох примірниках з 1 до 7 числа місяця, що йде за звітним. Під ,,звітним місяцем" сторони розуміють календарний місяць, протягом якого довіритель отримав страховий платіж від страхувальника. Довіритель повинен підписати та передати один екземпляр акту повіреному до 15 числа поточного місяця.
01.12.2010р. між ПрАТ ,,Страхова компанія ,,ПЗУ Україна" (довіритель) та ПАТ ,,Родовід Банк" (повірений) укладено додаткову угоду №1 до договору доручення №AGN.10.95742.1178.MD від 11.03.2010р., відповідно до якої сторони збільшили розмір винагороди повіреному по добровільних видах страхування, а саме:
- 20 (двадцять) відсотків від суми перерахованих на рахунок довірителя страхових платежів по добровільному страхування наземного транспорту (крім залізничного);
- 25 (двадцять п'ять) відсотків від суми перерахованих на рахунок довірителя страхових платежів по добровільному страхуванню майна (крім залізничного, наземного, повітряного, водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту), вантажів та багажу (вантажобагажу));
- 25 (двадцять п'ять) відсотків від суми перерахованих на рахунок довірителя страхових платежів по добровільному страхуванню від нещасних випадків.
Як зазначає позивач, на виконання умов договору він надав відповідачу посередницькі послуги, винагорода повіреного за якими складає загальною сумою 98 685,07 грн., що підтверджується наступними актами виконаних робіт:
- №00010 від 13.01.2011р. на суму 7 033,33 грн.,
- №00011 від 10.02.2011р. на суму 8 714,73 грн.,
- №00012 від 10.03.2011р. на суму 12 773,07 грн.,
- №00013 від 09.04.2011р. на суму 13 120,78 грн.,
- №00014 від 12.05.2011р. на суму 11 132,46 грн.,
- №00015 від 10.06.2011р. на суму 13 528,82 грн.,
- №00016 від 09.07.2011р. на суму 8 232,45 грн.,
- №00017 від 11.08.2011р. на суму 12 219,13 грн.,
- №00018 від 12.09.2011р. на суму 11 930,30 грн. (т. 1 а.с. 13 - 21).
Позивач направив на адресу відповідача акти виконаних робіт, які відповідач не повернув та не перерахував коштів за виконання умов договору.
Відповідач, в свою чергу, направляв позивачу підписані зі свого боку акти виконаних робіт (т.1 а.с. 56-64) із зазначенням попередніх розмірів винагороди, що діяли до внесення змін до договору доручення, в частині договорів страхування, укладених до 01.12.2010р., але ці акти залишились не підписаними з боку позивача.
Листом від 12.01.12р. 26.1.-11-б.б/170 позивач звернувся до відповідача з претензією на суму 98 685,07 грн. (т. 1 а.с. 22-23), яка останнім була залишена без задоволення.
Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу розміру суми винагороди повіреного за надані послуги у зв'язку з внесенням 01.12.2010р. змін до договору доручення та встановлення іншого (більшого) розміру відсотків від суми перерахованих довірителю страхових платежів. Спірним є питання щодо поширення змін до п. 5.1 договору доручення на визначення розміру винагороди повіреного з сум страхових платежів, що надійшли після зазначених змін за договорами страхування, які укладені та набрали чинності до моменту внесення змін.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, пославшись, зокрема, на умови договору та додаткової угоди до нього, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення заборгованості за надані послуги з врахуванням комісійної винагороди у розмірі 10% від сум перерахованих на рахунок довірителя страхових платежів, вказавши, що ціна за надані послуги по договору доручення має визначатися моментом набрання чинності відповідним договором страхування, а не моментом внесення змін до договору.
Колегія суддів, враховуючи встановлені у даній справі обставини та наявні у справі докази, не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Приписами ст. 1003 ЦК України встановлено, що у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.
Як вбачається з п. 2.2 договору вважається, що повірений у кожному випадку надав послугу довірителю з залучення страхувальників з моменту набрання чинності відповідного договору страхування, укладеного між довірителем і страхувальником за посередництвом повіреного.
Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України ,,Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України ,,Про страхування" договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.
Так, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до акту виконаних робіт №00010 від 13.01.2011р. позивач встановив суму винагороди по усіх договорах страхування 20%, проте, договори: №КІТ.023760, де страхувальником є Галактіонов І.В.; №КІТ.024352, де страхувальником є Акопян А.Д.; №АМ.050482, де страхувальником є Мушенок О.О.; №АМ.005927, де страхувальником є Гірченко А.П.; №АМ.006898, де страхувальником є Бурикін В.Т.; №КІТ.023760, де страхувальником є Ющенко С.В.; №КІТ.018158, де страхувальником є Білько М.В. укладені у період з 16.03.2010р. по 28.09.2010р., тобто укладені та почали діяти до внесення змін до договору.
Відповідно до акту виконаних робіт № 00011 від 10.02.2011р. позивач встановив суму винагороди по договорах страхування 20% та 25%, проте, договори: №251.109340.20083, де страхувальником є ТзОВ ,,КМ - Холдинг", №АМ.008630, де страхувальником є Мегеря В.О., №АМ.008635, де страхувальником є Почепцова О.М., №КІТ.016368, де страхувальником є Фетісова О.П., №АМ.001290, де страхувальником є Сагановська Н.В., №АМ.006703, де страхувальником є Загоренко О.С., №АМ.001607, де страхувальником є Коршак Н.В., №КІТ.016245, де страхувальником є Якубенко Т.А. укладені у період з 08.04.2010р. по 16.10.2010р., тобто укладені та почали діяти до внесення змін до договору.
Відповідно до акту виконаних робіт №00012 від 10.03.2011р. позивач встановив суму винагороди по усіх договорах страхування 20% проте, договори: №АМ.05358, де страхувальником є Грабенюк М.М., №АМ.008178, де страхувальником є Науменко І.Ю., №113.933642.3002 де страхувальником є Грищенко О.О., №АМ.009630, де страхувальником є Новікова Н.В., №АМ.003610, де страхувальником є Українець В.В., №АМ.004919, де страхувальником є Лисак К.М., №АМ.004923, де страхувальником є Капіця О.П., №АМ.007950, де страхувальником є Нєжнов С.М., №АМ.009809, де страхувальником є Волченко В.В., №КГГ.016245, де страхувальником є Якубенко Т.А., укладені у період з 08.04.2010р. по 17.11.2010р., тобто укладені та почали діяти до внесення змін до договору.
Відповідно до акту виконаних робіт №00013 від 09.04.2011р. позивач встановив суму винагороди по усіх договорах страхування 20% проте, договори: №АМ.0504829, де страхувальником є Мушенок О.О., №АМ.003285, де страхувальником є Гомля І.В., №АМ.004124, де страхувальником є Погребний С.М., №АМ.005927, де страхувальником є Гірчено А.П., №АМ.001290, де страхувальником є Сагановська Н.В., №АМ.003228, де страхувальником є Олійниченко О.П., №АМ.006898, де страхувальником є Бурикін В.Т., №АМ.006703, де страхувальником є Загоренко О.С., №КІТ.018158, де страхувальником є Білько М.В. укладені у період з 01.06.2010р. по 28.09.2010р., тобто укладені та почали діяти до внесення змін до договору.
Відповідно до акту виконаних робіт №00014 від 12.05.2011р. позивач встановив суму винагороди по усіх договорах страхування 20% проте, договори: №АМ.008630, де страхувальником є Мегера В.О., №АМ.008635, де страхувальником є Почепцова О.М., №АМ.008178, де страхувальником є Науменко І.Ю., №АМ.001607, де страхувальником є Коршак Н.В., №АМ.010005, де страхувальником є Поліщук М.М., №АМ.008432, де страхувальником є Матях С.М., укладені у період з 23.09.2010р. по 02.11.2010р., тобто укладені та почали діяти до внесення змін до договору.
Відповідно до акту виконаних робіт №00015 від 10.06.2011р. позивач встановив суму винагороди по усіх договорах страхування 20% та 25% проте, договори: №АМ.08118, де страхувальником є Гейдаров А.Б., №АМ.009809, де страхувальником є Волченко В.В., №АМ.004919, де страхувальником є Лисак К.М., №АМ.004124, де страхувальником є Погребник С.М., №АМ.0096330, де страхувальником є Новікова Н.В. укладені у період з 10.08.2010р. по 17.11.2010р., тобто укладені та почали діяти до внесення змін до договору.
Відповідно до акту виконаних робіт №00016 від 09.07.2011р. позивач встановив суму винагороди по усіх договорах страхування 20% та 25% проте, договори: №АМ.005927, де страхувальником є Гірченко А.П., №АМ.006703, де страхувальником є Загоренко О.С. укладені у період з 08.09.2010р. по 10.09.2010р., тобто укладені та почали діяти до внесення змін до договору.
Відповідно до акту виконаних робіт №00017 від 11.08.2011р. позивач встановив суму винагороди по усіх договорах страхування 20% проте, договори: №АМ.008630, де страхувальником є Мегеря В.О., №АМ.008635, де страхувальником є Почепцова О.М., №АМ.008118, де страхувальником є Гейдаров А.Б., №АМ.001607, де страхувальником є Коршак Н.В. укладені у період з 23.09.2010р. по 16.10.2010р., тобто укладені та почали діяти до внесення змін до договору.
Відповідно до акту виконаних робіт №00018 від 12.09.2011р. позивач встановив суму винагороди по усіх договорах страхування 20% проте, договори: №АМ.008178, де страхувальником є Науменко І.Ю., №АМ.009809, де страхувальником є Волченко В.В., №АМ.009630, де страхувальником є Новікова Н.В. укладені у період з 28.10.2010р. по 17.11.2010р., тобто укладені та почали діяти до внесення змін до договору.
З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов висновку, що вищевказані страхові договори за актами були укладені та почали діяти до моменту внесення змін до договору, а саме до 01.12.2010р., тому враховуючи п. 5.1 договору до них повинна бути встановлена винагорода у розмірі 10% від сум перерахованих на рахунок довірителя страхових платежів, а не 20%, оскільки ціна за надані послуги по договору доручення має визначатися моментом набрання чинності відповідним договором страхування, що в свою чергу пов'язується з днем набрання чинності внесених змін до договору доручення.
Мотивуючи доводи апеляційної скарги, позивач зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінки тим обставинам, що з моменту укладення додаткової угоди відповідач мав сплачувати позивачу винагороду від суми перерахованих платежів відповідно до умов п. 5.1 договору, викладеного в новій редакції додатковою угодою.
Як зазначалось вище, укладеною додатковою угодою №1 до договору доручення №AGN.10.95742.1178.MD від 11.03.2010р., сторони збільшили розмір винагороди повіреному по добровільних видах страхування. У відповідності до умов договору, а саме п.п. 6.1, 6.2 договору, якими визначено порядок розрахунків, повірений складає, підписує та передає довірителю акт у двох примірниках з 1 до 7 числа місяця, що йде за звітним. Під ,,звітним місяцем" сторони розуміють календарний місяць, протягом якого довіритель отримав страховий платіж від страхувальника. Довіритель повинен підписати та передати один екземпляр акту повіреному до 15 числа поточного місяця.
Зі змісту додаткової угоди № 1 вбачається, що сторони виклали п. 5.1 договору в іншій редакції, збільшивши винагороду повіреному у відсотковому виразі. Проте, і в попередній редакції п. 5.1, і в новій відсоток обраховується від суми перерахованих довірителю страхових платежів за договорами, які укладені за посередництва повіреного.
Згідно з положеннями п. 6.1 договору, розрахунок платежів здійснюється в акті за ,,звітний місяць", тобто за місяць, протягом якого довіритель отримає страховий платіж від страхувальника.
Тобто, хоча згідно з п. 2.2 договору й вважається, що послугу надано ,,з моменту набрання чинності відповідного договору страхування", проте, оплата такої послуги здійснюється у відсотках від фактично одержаних довірителем сум страхових платежів у кожному конкретному (звітному) місяці незалежно від часу укладання договору страхування.
Згідно з ч. 3 ст. 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Додаткова угода № 1 та договір не містять положень, які б визначали, що зміна ціни договору (розміру винагороди повіреного) не поширюється на договори страхування, які укладені за посередництва повіреного та на час внесення змін набрали чинності.
У даному випадку обов'язок довірителя сплатити повіреному винагороду і відповідно право повіреного вимагати оплату виникає після одержання довірителем сум страхових платежів у звітному місяці. Оскільки зміна розміру винагороди відбулася 01.12.2010р., то ці умови поширюються на зобов'язання за договором, які виникли починаючи з грудня 2010р.
Отже, зобов'язання по сплаті спірних сум винагороди повіреному за грудень 2010р. - серпень 2011р. виникли після внесення змін додатковою угодою № 1 від 01.12.2010р., тому на ці зобов'язання поширюються зазначені зміни.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем обґрунтовано та правомірно в акти виконаних робіт за період грудень 2010р. - серпень 2011р. включено комісійну винагороду, розраховану за відсотками згідно з додатковою угодою № 1 від 01.12.2010р.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, після укладення додаткової угоди відповідач відмовився сплачувати суми комісійних винагород у відповідності до умов додаткової угоди, та в порушення умов пунктів 6.2 та 5.2 договору не повернув позивачу підписані акти та не перерахував суми коштів за виконання умов договору.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оскільки факт невиконання відповідачем зобов'язання щодо виплати позивачу винагороди належним чином доведений, документально обґрунтований, тому вимоги позивача про стягнення суми основного боргу в розмірі 98 685,07 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 13 371,75 грн. пені, 2 587,07 грн. - 3% річних, 1 459,69 грн. - інфляційних втрат. Суд першої інстанції частково задовольнив вказані вимоги, відповідно перерахувавши пеню, 3% річних та інфляційні втрати від частково задоволеної суми основного боргу та стягнув з відповідача 12 175,32 грн. пені, 2 356,50 грн. - 3% річних, 1 239,55 грн. - інфляційних втрат.
Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду з огляду на задоволення суми основного боргу в повному обсязі та враховуючи таке.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки.
У відповідності до ст. 230 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до п. 8.3 договору, у випадку не здійснення довірителем виплати комісійної винагороди повіреному у повному обсязі у строки, зазначені у цьому договорі, довіритель повинен сплатити повіреному пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення від суми заборгованості.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів зазначає, що у даній справі судом встановлено, що відповідач свій обов'язок по сплаті за надані послуги за договором не виконав належним чином, у зв'язку з цим нарахування позивачем пені в розмірі 13 371,75 грн., 3% річних в розмірі 2 587,07 грн. та інфляційних втрат в розмірі 1 459,69 грн. є правомірним, розрахунок позивача є правильним та вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі, з огляду на те, що основна сума заборгованості в розмірі 98 685,07 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав невірну оцінку положенням договору доручення та неправильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин, що призвело до прийняття в цій частині неправильного рішення, тому відповідно до приписів ст. 104 ГПК України, рішення господарського суду м. Києва від 16.09.2013р. у справі № 5011-65/5935-2012-49/537-2012 підлягає зміні шляхом викладення його в редакції даної постанови.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ,,Родовід Банк" - задовольнити.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 16.09.2013 р. у справі
№ 5011-65/5935-2012-49/537-2012 змінити.
Резолютивну частину рішення викласти в такій редакції:
,,1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства ,,Страхова компанія ,,ПЗУ Україна" (код 20782312) на користь Публічного акціонерного товариства ,,Родовід Банк" (код 14349442) заборгованість у розмірі 116 104,58 грн., з яких: 98 685,07 грн. - основна сума заборгованості, 13 371,75 грн. - пеня, 2 587,07 грн. - 3% річних, 1 459,69 грн. - інфляційні втрати та 2 322,09 грн. судових витрат по сплаті судового збору за подання позову."
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства ,,Страхова компанія ,,ПЗУ Україна" (код 20782312) на користь Публічного акціонерного товариства ,,Родовід Банк" (код 14349442) 860,25 грн. судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Доручити господарському суду м. Києва видати наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя В.Г. Суховий
Судді О.В. Агрикова
М.Г. Чорногуз
Повний текст складено та підписано 13.12.2013р.