Головуючий суду 1 інстанції - Женеску Е. В.
Доповідач - Медведєв А. М.
Справа № 2-719/13
Провадження № 22ц/782/5002/13
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2013 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого - Медведєва А. М.,
суддів: Заіки В. В., Лозко Ю. П.,
при секретарі - Івасенко І. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 13 серпня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
в с т а н о в и л а:
У липні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ВАТ «Страхове товариство «Іллічівське», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що 03 березня 2011 року о 19 год. 00 хв. відповідач ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Фольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул. Оборонній м. Луганська в порушення п. 12.1 Правил дорожнього руху України перевищив дозволену швидкість руху, не впорався з керуванням автомобілю, в результаті чого здійснив зіткнення з належним йому на праві власності автомобілем марки «HOWER LUXURY», державний реєстраційний номер НОМЕР_2. В результаті дорожньо-транспортної пригоди його автомобіль отримав механічні пошкодження, чим йому була заподіяна матеріальна шкода, яка відповідно до звіту автотранспортного експерта № 10/06/11 від 04 березня 2011 року складає 34 208 грн. 01 коп. З урахуванням того, що відповідач ВАТ «Страхове товариство «Іллічівське» виплатило йому страхове відшкодування в розмірі 24 990 грн., після уточнення позовних вимог позивач просив суд стягнути з ВАТ «Страхове товариство «Іллічівське» на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 2 550 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду, заподіяну пошкодженням транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 9 218 грн. 01 коп., франшизу в розмірі 510 грн., витрати на проведення автотоварознавчих досліджень в розмірі 500 грн. та 550 грн. та витрати на евакуатор в розмірі 600 грн.; стягнути з відповідачів у солідарному порядку на його користь витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 147 грн. 78 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.
Оскаржуваним рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 13 серпня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 були задоволені частково. Суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 11 378 грн. 01 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 147 грн. 78 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. В іншій частині позовних вимог відмовив.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 з рішенням суду не згоден, просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що оскаржуване рішення було ухвалено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідача, осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 частково, суд виходив з того, що розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу на суму 34 208 грн. 01 коп., був підтверджений звітом автотранспортного експерта № 10/06/11 від 04 березня 2011 року з урахуванням сплаченого ВАТ «Страхове товариство «Іллічівське» страхового відшкодування в розмірі 24 990 грн., а тому дійшов висновку, що різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою складає 9 218 грн. 01 коп. і відповідно до ст. 1194 ЦК України підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача. Крім цього, суд враховував, що з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягають стягненню також франшиза в розмірі 510 грн., витрати на проведення автотоварознавчих досліджень в розмірі 500 грн. та 550 грн. та витрати на евакуатор в розмірі 600 грн., що складає 11 378 грн. 01 коп. Однак, судом не було враховано, що розмір стягнутої з відповідача матеріальної шкоди в сумі 11 378 грн. 01 коп. з урахуванням сплаченої ВАТ «Страхове товариство «Іллічівське» страхової виплати в розмірі 24 990 грн. складає 34 718 грн. 01 коп., що перевищує на 510 грн. розмір завданої позивачу матеріальної шкоди, визначеної звітом експерта № 10/06/11 від 04 березня 2011 року в сумі 34 208 грн. 01 коп.
Крім цього, судом не було враховано, що відповідно до ст. 53 ЦПК України та роз'яснень, викладених у п. п. 17, 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» від 30 травня 1997 року, до участі у справі як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу», має ліцензію на здійснення судово-експертної діяльності і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів. Однак, матеріали справи не містять відомостей, що спеціаліст ОСОБА_4 як експерт відповідає вимогам, встановленим ст. 10 Закону України «Про судову експертизу» та ч. 2 ст. 53 ЦПК України.
Згідно з п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» № 5 від 12 червня 2009 року висновок експертизи може бути доказом у справі лише у тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами.
З урахуванням того, що ОСОБА_4 у своєму звіті не було зазначено коефіцієнт фізичного зносу автомобіля позивача, який знаходився в експлуатації шість років, а також того, що у цей же день ОСОБА_4 було проведено ще одне дослідження цього ж автомобіля № 16/03/11, за висновком якого вартість матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля позивача, складала не 34 718 грн. 01 коп., а 32 168 грн. 53 коп. (а. с. 49-64), звіт № 10/06/11 від 04 березня 2011 року викликав сумнів в його достовірності у відповідача ОСОБА_2, а тому він розцінив його як неналежний доказ, який підлягає виключенню з числа доказів.
За клопотанням відповідача ОСОБА_2 12 квітня 2013 року була призначена судова автотоварознавча експертиза, проведення якої було доручено Луганському відділенню Донецького НДІСЕ (а. с. 127).
З відповіді експерта ОСОБА_5 Луганського відділення Донецького НДІСЕ № 2040 від 07 листопада 2012 року (а. с. 132) вбачається, що надати висновок є неможливим, у зв'язку з ненаданням для огляду транспортного засобу марки «GWM» моделі «HOWER LUXURY», державний реєстраційний номер НОМЕР_3.
З повідомлення представника позивача від 24 вересня 2012 року (а. с. 177) вбачається, що вищевказаний автомобіль не був наданий позивачем для проведення експертизи у невидозміненому стані, оскільки він вже був відремонтований.
З урахуванням цього судова колегія вважає, що при ухваленні рішення суд повинен був враховувати, що звіт експерта не є висновком судової автотоварознавчої експертизи; неможливість її проведення у зв'язку з видозміненням об'єкту дослідження, тобто ремонтом автомобіля позивачем, а також враховувати, яка сума коштів фактично була витрачена позивачем на ремонт свого автомобіля і якими доказами підтверджується розмір цих витрачених коштів.
Враховуючи те, що звіт експерта ОСОБА_4 № 10/06/11 від 04 березня 2011 року не є доказом фактично понесених позивачем витрат на ремонт свого автомобіля, а доказів понесення цих витрат позивачем до суду надано не було, судова колегія вважає, що рішення суду в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_3 матеріальної шкоди в розмірі 9 218 грн. 01 коп. підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог. З цих підстав не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача і понесені ним витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 500 грн.
Також не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним витрати в розмірі 550 грн. (а. с. 26), сплачені ФЛ-П «ОСОБА_5» за проведення експертного дослідження його транспортного засобу, оскільки матеріали справи не містять відомостей, що таке дослідження ФЛ-П «ОСОБА_5» взагалі проводилось.
З урахуванням того, що позивачем ОСОБА_3 не було надано до суду доказів, що розмір фактично понесених ним витрат перевищує розмір страхового відшкодування, а також того, що відповідачем ВАТ «Страхове товариство «Іллічівське» у відшкодування матеріальної шкоди було сплачено позивачу 24 990 грн., а відповідачем ОСОБА_2 позивачу не були сплачені франшиза у розмірі 510 грн. та витрати на евакуатор, розмір яких підтверджений розрахунковою квитанцією від 05 березня 2013 року (а. с. 25) і не спростований доводами апелянта, судова колегія вважає, що з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_3 у відшкодування матеріальної шкоди підлягають стягненню франшиза в розмірі 510 грн. та витрати на евакуатор у розмірі 600 грн., а всього 1 110 грн.
Крім цього, у відповідності до ст. 88 ЦПК України судові витрати по сплаті державного мита підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог і складають 14 грн. 42 коп.
Враховуючи те, що висновки суду не в повній мірі відповідають матеріалам справи, вимогам закону і частково спростовуються доводами апеляційної скарги, тому судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні зі зменшенням розміру стягнутої з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з 11 378 грн. 01 коп. до 1 110 грн. та розміру стягнутих судових витрат по сплаті державного мита з 147 грн. 78 коп. до 14 грн. 42 коп. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, судова колегія, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 13 серпня 2013 року змінити.
Зменшити розмір стягнутої з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з 11 378 грн. 01 коп. до 1 110 грн.
Зменшити розмір стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судових витрат по сплаті державного мита з 147 грн. 78 коп. до 14 грн. 42 коп.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги протягом 20-ти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: