Справа  №  22ц/2075                                                                     Головуючий  у  1  інстанції:   Седун  Ф.В.

Категорія  -  11                                                                                                               Доповідач:   Головчук  СВ.

УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

12   грудня   2006   року  Апеляційний   суд.Житомирської   області   в складі   :

головуючого  Головчук  С В.

суддів  Невмержицької  Т.І.,   Павицької  Т.М.

при  секретарі  Прищепі  О.А.

розглянув  у  відкритому  судовому  засіданні   в  м.   Житомирі   цивільну

справу    за    позовом    прокурора    Брусилівського    району    в    інтересах

неповнолітніх   дітей   ОСОБА_1,    ОСОБА_2      до        ОСОБА_3,        Акціонерного

комерційного                інноваційного                  банку              „Укрсиббанк"                 (далі

„Укрсиббанк"),      Житомирської    .філії      акціонерного      комерційного

інноваційного   банку   „Укрсиббанк"   про   визнання  недійсним  договору

застави

за  апеляційною  скаргою  прокурора  Брусилівського  району

на   рішення   Брусилівського   районного   суду   Житомирської    області

від  7   вересня  2006  року,   -

встановив:

в травні 2006 року прокурор Брусилівського району звернувся з позовом в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 до відповідачів про визнання недійсним договору застави від 30.09.2003 року, посилаючись на те, що 30.09.2003 року між банком „Укрсиббанк" в, особі Житомирської філії банку та ОСОБА_3. було укладено кредитний договір НОМЕР_1 про надання їй поновлюваної кредитної лінії з лімітом кредитної лінії 5000 доларів США. В забезпечення виконання умов даного договору тими ж сторонами укладено договір застави житлового будинку НОМЕР_2 та земельної ділянки по АДРЕСА_1. Прокурор вважав договір застави недійсним, так як при його укладенні в порушення вимог ч.2 ст.4 Закону України „Про заставу" та ст.17 Закону України „Про охорону дитинства", не отримано дозвіл органу опіки і піклування Внаслідок передачі житлового будинку в заставу без погодження з органом опіки і піклування порушені права неповнолітніх дітей на житло.

Рішенням   Брусилівського   районного   суду   від   7.09.2006   року позов  залишено  без  задоволення.

В апеляційній скарзі прокурор порушує питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову. Зазначає, що судом не враховані норми ст.ст.78,144 КпШС України, який діяв на час укладення угоди та ст.17 Закону „Про охорону дитинства", оскільки договір застави укладено без погодження з органом  опіки  та  піклування.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що скарга задоволенню  не  підлягає  з  таких  підстав.

З матеріалів справи видно, що для забезпечення виконання умов кредитного договору від 30.09.2003 року, укладеного між ОСОБА_3. та „Укрсиббанком" на суму 5000 доларів США між тими ж сторонами укладено договір застави житлового будинкуНОМЕР_2 та земельної ділянки по АДРЕСА_1. Договір застави  засвідчено  нотаріально.

Судом встановлено, що вказаний жилий будинок згідно гіравовстановлюючих документів належить на праві особистої власності відповідачці ОСОБА_3., тому може бути предметом застави   (а.с.15).

На час укладення договору застави неповнолітні діти ОСОБА_3. не були власниками або співвласниками заставленого майна, а тому відповідно до ст.11  КпШС не мали право на майно матері за її  життя.

Доводи про порушення права дітей на проживання у вказаному будинку безпідставні, оскільки сам по собі факт укладення договору застави будинку не перешкоджає їхньому проживанню в ньому разом з матір'ю. Крім того, судом встановлено, що на час укладення спірного договору неповнолітні позивачі не були зареєстровані у вказаному будинку та згідно рішення Радомишльського районного суду від 17.05.2004 року про розірвання шлюбу між їхніми батьками - ОСОБА_3. та її чоловіком  залишені  з  батьком.

Враховуючи викладене, суд правильно вважав, що при укладенні договору застави нерухомого майна права позивачів не порушені, підстави  для  визнання  угоди  недійсною  відсутні.

Рішення  суду  відповідає  обставинам  справи  та  вимогам  закону.

Керуючись  ст.ст.209,   307,308,313-315,317,319  ЦПК  України, суд  -

ухвалив   :

апеляційну скаргу прокурора Брусилівського району відхилити. Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 7 вересня  2006  року  залишити  без  змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох  місяців  з  дня  проголошення.