ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2006 р. | № 8/5983 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Бенедисюка І.М.,
Самусенко С.С.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Селянського фермерського господарства "Лан", с. Велика Березна Хмельницької обл., на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 5 жовтня 2006 року у справі № 8/5983 Господарського суду Хмельницької області за позовом Відкритого акціонерного товариства Полонського підприємства "Агрохім", м. Полоне Хмельницької області, до Селянського фермерського господарства "Лан", с. Велика Березна Хмельницької обл., про стягнення 16 552 грн.,
за участю представників:
позивача –ВАТ Полонське підприємство "Агрохім" –Бацман А.А. (дов. № 145/1 від 01.12.2006 р.);
відповідача –СФГ "Лан" –Лошатецький В.В. (№ 07-Н від 29.09.2006 р.);
встановив:
У жовтні 2005 року позивач –ВАТ Полонське підприємство "Агрохім" пред’явив у господарському суді позов до відповідача –Селянського фермерського господарства "Лан" про стягнення 16 552 грн.
Вказував, що по усній угоді купівлі-продажу поставив Селянському фермерському господарству "Лан" мінеральні добрива, на загальну суму 16 552 грн., про що свідчить накладна № 729 від 25.03.2002 року на отримання відповідачем, через Бурку Миколу Васильовича по довіреності серії ИАМ № 636304 від 20.03.2002 року 10 тонн аміачної селітри на суму 4 666,68 грн., 9 тонн нітроамофосу на суму 9 000 грн., всього на суму 16 552 грн., включаючи витрати за надані послуги по навантаженню товару.
Посилаючись на те, що відповідач розрахунок за одержані мінеральні добрива не проводив та взагалі заперечує факт отримання добрив по вказаній накладні, з підстав невідповідності підпису в накладній підпису довіреної особи Бурку М.В., позивач просить стягнути з відповідача 16 552 грн. основного боргу.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 21 квітня 2006 року (суддя Степанюк А.Г.) в задоволені позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивоване спливом строку позовної давності та тим, що позивач документально не підтвердив свої доводи, що між ним та відповідачем укладено договір № 11 від 24.03.2002 року на поставку мінеральних добрив, оскільки в накладній № 729 від 25.03.2002 року відсутня відмітка, що товар відпущений за цим договором.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 5 жовтня 2006 року у справі № 8/5983 (колегія суддів у складі: Вечірка І.О. –головуючого, Зарудяної Л.О., Ляхевич А.А.) рішення господарського суду скасовано. Позов задоволено частково.
Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 12 000 грн. боргу, 120 грн. витрат по сплаті державного мита та 85,55 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постанова мотивована тим, що рішенням Господарського суду Хмельницької області від 14 червня 2005 року у справі № 18/2487 встановлено, що ВАТ Полонське підприємство "Агрохім" безпідставно отримало грошові кошти від СФГ "Серпанок", у тому числі 12 000 грн., перерахованих ним за СФГ "Лан", згідно накладної № 729 від 25.03.2002 року. При цьому апеляційним судом зазначено, що строк позовної давності не пропущений і має обраховуватись з моменту набуття вказаним рішенням законної сили, а саме з 25 червня 2005 року.
У касаційній скарзі Селянське фермерське господарство "Лан" просить скасувати постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 5 жовтня 2006 року у даній справі з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 21 квітня 2006 року залишити в силі.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Постанова апеляційного суду відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Під час розгляду справи господарськими судами встановлено, що по накладній № 729 від 25.03.2002 року позивач відвантажив відповідачу аміачну селітру в кількості 10 тонн на суму 4 666,68 грн., нітроамофосу в кількості 9 тонн на суму 9 000 грн. та надав послуги по навантаженню 19 тонн мінеральних добрив на суму 126,65 грн.
Факт отримання відповідачем мінеральних добрив та послуг по навантаженню на суму 16 552 грн. підтверджується довіреністю серії ИАМ № 636304 від 20.03.2002 року виданої на ім'я Бурко М.В.
Місцевий суд, приймаючи рішення у даній справі виходив з того, що позивач документально не підтвердив своїх доводів про те, що 24 березня 2002 року сторони уклали договір № 11 на підставі якого відповідачу відпущено мінеральні добрива на загальну суму 16 552 грн., так в накладній № 729 від 25.03.2002 року відсутня відмітка, що товар відпущений за договором.
При цьому судом, до правовідносин, що склались між сторонами, застосовано загальні положення норм ст. 655 загальних положень про купівлю-продаж, що визначені у Главі 54 розділу ІІІ ЦК України.
Крім того, на думку місцевого суду у задоволені позову про стягнення 16 552 грн. за відпущені мінеральні добрива слід відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності, оскільки відповідно до ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. З матеріалів справи вбачається, що відповідач, у відзиві на позов, заявив клопотання про відмову від позову так як сплинув строк позовної давності.
Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що СФГ "Лан" розрахунок за одержані мінеральні добрива не проводив. За добрива, отримані по накладній № 729 від 25.03.2002 року розрахунок частково проведено іншою юридичною особою –СФГ "Серпанок" на суму 12 000 грн., про що свідчить платіжне доручення № 13 від 12.04.2002 року. На решту суми 4 552 грн. відповідач або інші особи розрахунки з позивачем не проводили.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 14.06.2005 року у справі № 18/2487 за позовом СФГ "Серпанок" до ВАТ Полонського підприємства "Агрохім" про стягнення 17 000 грн. стягнуто з відповідача на користь позивача 17 000 грн., у тому числі 12 000 грн. за добрива, згідно з накладної № 729 від 25.03.2002 року, раніше перерахованих за СФГ "Лан".
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про те, що ВАТ Полонське підприємство "Агрохім" безпідставно отримало грошові кошти від СФГ "Серпанок", у тому числі 12 000 грн., перераховані за СФГ "Лан". А у зв'язку з тим, що зазначене рішення набуло законної сили та виконане в повному обсязі, ВАТ Полонське підприємство "Агрохім" повинно було дізнатися про порушення свого права щодо отримання від СФГ "Лан" грошових коштів за передані добрива на суму 12 000 грн.
Також апеляційним судом вірно зазначено, що строк позовної давності щодо стягнення з відповідача 12 000 грн. не є пропущеним ВАТ Полонським підприємством "Агрохім" і має обраховуватися з моменту набуття рішення господарського суду від 14.06.2005 року законної сили.
Також обгрунтованим і таким, що відповідає обставинам справи є висновок апеляційного суду про те, що місцевим господарським судом правомірно відмовлено в стягненні з відповідача 4 552 грн., проте, підставою такої відмови являється не пропуск позивачем строку позовної давності, а той факт, що в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем вимоги на суму 4 552 грн., відповідно до ст. 165 ЦК УРСР та ст. 530 ЦК України, в зв'язку з чим, строк виконання зобов'язання щодо погашення заборгованості на вказану суму є таким, що не настав.
Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відмовляючи у позові місцевий суд не надав належної оцінки доказам та дійшов неправомірного висновку щодо недоведеності позивачем обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
З даними висновками апеляційного суду повністю погоджується судова колегія Вищого господарського суду України, оскільки вони відповідають матеріалам справи, встановленим судом обставинам та вимогам закону.
Твердження касаційної скарги про те, що постанова Житомирського апеляційного господарського суду від 5 жовтня 2006 року № 8/5983 необгрунтована та прийнята при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, до уваги не беруться та спростовуються вищевикладеним.
Посилання скаржника в касаційній скарзі на те, що апеляційний господарський суд приймаючи оскаржену постанову, не прийняв до уваги договір на відпуск мінеральних добрив № 11 від 24.03.2002 року у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про те, що зазначені у накладній № 729 від 25.03.2002 року добрива не мають відношення до вказаного договору, а строк виконання зобов'язання не був встановлений не заслуговують на увагу, оскільки вказані обставини досліджені судами попередніх інстанцій у повному обсязі.
З зазначених підстав слід вважати необґрунтованими і посилання скаржника на неправильне застосування судами вимог норм матеріального та процесуального права.
Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань скаржника надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 1117 ГПК України, і тому до уваги не беруться.
Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Селянського фермерського господарства "Лан" залишити без задоволення.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 5 жовтня 2006 року у справі № 8/5983 залишити без змін.
Судді: І.М. Бенедисюк
С.С. Самусенко
Н.Г. Дунаєвська