Головуючий у 1-їй інстанції Ониско Р.В.

Доповідач Соломаха Л.І.

Категорія 5

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Осипчук О.В.

суддів Соломахи Л.І., Смєлік С.Г.

при секретарі Мишко Д.О.

за участю:

позивача ОСОБА_2

відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_10 (третя особа - Комунальне підприємство «Артемівська керуюча компанія») про усунення перешкод у користуванні житлом, вселення, визначення порядку користування жилим приміщенням з апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 05 листопада 2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

07 червня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_10 (третя особа - Комунальне підприємство «Артемівська керуюча компанія») про усунення перешкод у користуванні житлом, вселення, визначення порядку користування жилим приміщенням.

Зазначав, що на підставі рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 22 січня 2013 року йому на праві спільної сумісної власності належить ? частка квартири АДРЕСА_1. Співвласниками цієї квартири також є його колишня дружина ОСОБА_3, її донька ОСОБА_4 та онук ОСОБА_10, кожному з них також належить ? частка квартири.

Посилаючись на те, що шлюб між ним та ОСОБА_3 11 вересня 2012 року розірвано, що відповідач ОСОБА_3 змінила замки на вхідних дверях квартири та чинить йому перешкоди у користуванні квартирою, просив:

- усунути йому перешкоди у користуванні житловим приміщенням, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та вселити його в цю квартиру;

- зобов'язати ОСОБА_3 видати йому один екземпляр ключів від вхідних дверей квартири;

- встановити порядок користування квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1: йому та ОСОБА_10 виділити в користування жилу кімнату площею 12,3 м?; ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - жилу кімнату площею 15,7 м?; коридор площею 7,8 м?, ванну площею 2,7 м?, кухню площею 6,7 м?, туалет площею 1,3 м?, кладову площею 0,2 м?, кладову площею 0,3 м?, кладову площею 1,2 м? - залишити в загальному користуванні;

- зобов'язати комунальне підприємство «Артемівська керуюча компанія» оформити на нього окремий особовий рахунок на ? частку квартири;

- стягнути з відповідачів солідарно на його користь судовий збір в розмірі 114,70 грн. та 46,34 грн. за видачу документа (а.с. 2-3).

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 05 листопада 2013 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2

ОСОБА_2 усунуто перешкоди в користуванні жилою площею, розташованою в квартирі АДРЕСА_1, вселено в спірну квартиру.

ОСОБА_3 зобов'язано видати ОСОБА_2 один екземпляр ключів від вхідних дверей квартири.

Визначено порядок користування квартирою:

- ОСОБА_2 та ОСОБА_10 виділено в користування жилу кімнату площею 12,3 м?;

- ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виділено в користування жилу кімнату площею 15,7 м?;

- коридор 7,8 м?, ванна 2,7 м?, кухня 6,7 м?, туалет 1,3 м?, кладову 0,2 м?, кладову 0,3 м?, кладову 1,2 м? залишено в загальному користуванні.

Комунальне підприємство «Артемівська керуюча компанія» зобов'язано оформити на ОСОБА_2 окремий особовий рахунок на ? частку квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

З ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 стягнуто солідарно судовий збір в розмірі 114,70 грн. (а.с.75-77).

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3, яка згідно свідоцтва про зміну імені змінила ім'я на ОСОБА_3 (а.с. 104), просить рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2.(а.с. 82-84).

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_4, яка діє від свого імені та імені свого сина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, її представник - адвокат ОСОБА_5, який діє на підставі договору про надання правової допомоги від 29 листопада 2013 року (а.с. 105-107), доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_3 підтримали, просили її задовольнити.

Позивач ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити.

Представник третьої особи - Комунального підприємства «Артемівська керуюча компанія» (далі КП «Артемівська керуюча компанія») у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, її представника - адвокат ОСОБА_5, позивача ОСОБА_2, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково з наступних підстав:

З матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 25 квітня 1995 року. Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11 вересня 2012 року, яке набрало законної сили 25 вересня 2012 року, шлюб між ними розірвано (а.с. 8).

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 22 січня 2013 року, яке набрало законної сили 04 лютого 2013 року, встановлено, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_10 на підставі свідоцтва про право на житло від 14 листопада 2002 року є співвласниками квартири АДРЕСА_1, та чим рішенням за ОСОБА_2 визнано право на ? частку в спільній сумісній вланості на цю квартиру (а.с. 6-7). Право власності ОСОБА_2 на ? частку квартири зареєстровано 12 вересня 2013 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17 вересня 2013 року за № 9489394 (а.с. 56).

Згідно викопировки з інвентаризаційної справи на квартиру АДРЕСА_1, зазначена квартира має загальну площу 50,3 кв.м, жилу - 28,0 кв.м та складається з двох житлових кімнат площею 15,7 кв.м та 12, 3 кв.м, кухні площею 6,5 м?, коридору площею 7,8 м?, ванної площею 2,7 м?, туалету площею 1,3 м?, кладових площею 0,2 м?, 0,3 м? та 1,2 м? (а.с. 9).

Згідно довідки приватного підприємства «Жил сервіс-1» від 19 липня 2013 року в квартирі зареєстровані: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_10 (а.с. 15).

Задовольняючі позовні вимоги ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житлом, вселення, визначення порядку користування квартирою, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є співвласником спірної квартири, відповідач ОСОБА_3 створює позивачу перешкоди у користуванні квартирою, чим порушує його право власності на частку в цій квартирі, а тому право власності позивача підлягає захисту, він підлягає вселенню в цю квартиру, оскільки іншого житла не має. При визначенні порядку користування житлом суд враховує норми житлової (13,65 кв.м) та загальної площі (21 кв.м), принцип користування житлом за статевими ознаками.

Статтею 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.97 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.97 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Відповідно до частини 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Відповідно до ст. 150 Житлового кодексу України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Статтею ст. 321 ЦК України, ст. 155 ЖК України встановлені гарантії прав громадян, які мають в приватній власності жилий будинок (квартири), а саме, жилі будинки (квартири), що є в приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством.

Позивач ОСОБА_2 на підставі рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 22 січня 2013 року, яке набрало законної сили 04 лютого 2013 року, є власником ? частки квартири загальною площею 50,3 м?, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 43).

Відповідно до частини 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Враховуючи, що позивач є співвласником спірної квартири, відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 не мають права порушувати його законні права на володіння та користування спірною квартирою, в тому числі право на проживання в цій квартирі. Позивач має право на володіння та користування належною йому на праві власності часткою спірної квартири незалежно від того, що його шлюб з відповідачем розірвано, незалежно від стосунків, які склалися між сторонами після розірвання шлюбу, незалежно від наявності у нього іншого житла.

Доводи відповідача ОСОБА_3 про те, що у позивача є інше житло, яке він отримав у спадщину після смерті його батька, не впливають на висновки суду. Сторони визнають, що право власності на належну позивачу частку в спірній квартирі на теперішній час не припинено, позивач до теперішнього часу зареєстрований у спірній квартирі, а тому позивач не може бути позбавлений права користування належною йому часткою квартири.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 порушує право позивача на користування квартирою, не пускає його до спірної квартири, відповідач ОСОБА_3 змінила замки на вхідній двері квартири та у судовому засіданні апеляційного суду обидва відповідачі категорично заперечують проти вселення позивача в квартиру, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про захист права позивача на користування власністю - усунення йому перешкод у користуванні спірною квартирою шляхом його вселення в цю квартиру та зобов'язання відповідача ОСОБА_3 вручити йому один екземпляр ключів від вхідної двері квартири.

Доводи відповідача ОСОБА_3 в апеляційній скарзі про те, що позивач неодноразово вчиняв в квартирі сварки та погрожував застосовувати фізичну силу щодо неї та доньки, що унеможливлює його проживання на одній житловій площі з нею та донькою, її онуком, не спростовують висновків суду, оскільки незалежно від бажання відповідача позивач не може бути позбавлений права власності навіть за умови його неналежної поведінки.

Правила ст. 116 Житлового кодексу України про виселення за неможливістю сумісного проживання не поширюються ні на власника, ні на учасників спільної власності на жилі будинки чи квартири. У таких випадках захист прав учасника спільної власності може здійснюватися іншим способом, передбаченим ст. 16 ЦК України, наприклад, покладенням зобов'язання усунути перешкоди у користуванні зазначеним майном, відшкодуванням моральної шкоди.

Що стосується доводів відповідача ОСОБА_3 в апеляційній скарзі про те, що позивач не бажає отримувати грошову компенсацію за належну йому частку квартири, то вони виходять за межі предмету позову по цій справі. Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 не позбавлені можливості в установленому законом порядку звернутися до суду з позовом про припинення права власності ОСОБА_2 на належну йому частку квартири.

Що стосується доводів апеляційної скарги, згідно яких суд не врахував інтереси дитини, якій держава гарантує право на виховання та розвиток, то слід зазначити, що як позивачу ОСОБА_2, так і малолітній дитині ОСОБА_10, кожному належить по ? частці в спірній квартирі і відповідно до частини 1 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності, як позивача ОСОБА_2, так і малолітньої дитини ОСОБА_10, яка тривалий час до розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мешкала з ОСОБА_2 в одній квартирі. ОСОБА_2 в спірній квартирі мешкав з 25 жовтня 1996 року, тобто ще до народження ОСОБА_10, а тому його вселення в спірну квартиру права ОСОБА_10 на користування спірною квартирою будь-яким чином не порушує.

Що стосується висновків суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про встановлення порядку користування квартирою та зобов'язання КП «Артемівська керуюча компанія» оформити на ОСОБА_2 окремий особовий рахунок на ? частку квартири, то з ними погодитися не можливо, до них суд першої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до п. 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду в цій частині та ухвалення в цій частині нового рішення.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» якщо виділ частки будинку (квартири) в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності.

Враховуючи, що загальна площа спірної квартири складає 50,3 кв.м, жила - 28,0 кв.м, на ? частку, яка належить позивачу, приходиться 12,575 кв.м загальної площі, в тому числі 7,00 кв.м жилої площі. Окрема кімната жилою площею 7,00 кв.м в спірній квартирі відсутня. Квартира складається з двох жилих кімнат площею 12,3 та 15,7 кв.м, право користування якими мають чотири співвласника.

Встановлюючи порядок користування квартирою лише з урахуванням, як зазначив суд, принципу користування житлом за статевою ознакою, та виділивши позивачу в користування житлову кімнату площею 12,3 кв.м разом з ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, суд першої інстанції, як обгрунтовано зазначає в апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3, не врахував, що позивач ОСОБА_2 та ОСОБА_10 не є членами однієї сім'ї, вони не мають навіть будь-якого кровного споріднення, тобто є чужими один до одного людьми. Суд також не врахував, що раніше, до розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, існував такий фактичний порядок користування квартирою: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 користувалися житловою кімнатою площею 15,7 кв.м, а ОСОБА_4 та її син ОСОБА_10 - житловою кімнатою площею 12,3 кв.м. Суд не врахував, що відособлена кімната житловою площею 7,00 кв.м, яка приходиться на частку позивача в спірній квартирі, в квартирі відсутня.

Враховуючи, що на теперішній час шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано, вони не є членами однієї сім'ї, з відповідачем ОСОБА_4 та її сином ОСОБА_10 позивач кровного споріднення не має, жоден з відповідачів - ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_4 не бажають мешкати з позивачем в одній кімнаті та категорично заперечують проти встановлення будь-якого порядку користування квартирою, а виділити ОСОБА_2 в користування частку квартири, в тому числі відокремлену кімнату жилою площею 7,00 кв.м, неможливо, апеляційний суд вважає, що спірну квартиру, яка є спільною частковою власністю ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_10, слід залишити в спільному користуванні всіх чотирьох співвласників, відмовивши у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про встановлення порядку користування квартирою.

Зобов'язуючи КП «Артемівська керуюча компанія» оформити на ОСОБА_2 окремий особовий рахунок на ? частку квартири, суд першої інстанції не врахував, що КП «Артемівська керуюча компанія» була залучена до участі у справі лише в якості третьої особи та за процесуальним становищем відповідно до ст. 35 ЦПК України не є суб'єктом матеріально-правових відносин, не користується правами сторін і не несе їх обов'язків, а тому суд не вправі поширювати на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, матеріально-правові наслідки вирішення позову та покладати обов'язок виконання рішення.

Враховуючи зазначене, рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про встановлення порядку користування квартирою та зобов'язання КП «Артемівська керуюча компанія» оформити на ОСОБА_2 окремий особовий рахунок на ? частку квартири підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Стягуючи з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 солідарно судовий збір, суд першої інстанції не врахував, що судові витрати розподіляються між сторонами відповідно до ст. 88 ЦПК України, яка не передбачає солідарної відповідальності, тобто в цій частині рішення суду ухвалено також з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає зміні.

Відповідно до частини 1 ст. 88 ЦПК України понесені позивачем при зверненні до суду судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 114,70 грн. (а.с. 1) підлягають йому відшкодуванню з обох відповідачів в рівних частках, тобто по 57,35 грн. з кожного.

Рішення в частині відмови ОСОБА_2 у відшкодуванні витрат в розмірі 46,34 грн., які ним сплачені за видачу документа - викопировки з інвентарної справи (а.с. 13), є законним, оскільки ці витрати відповідно до ст. 79 ЦПК України не є судовими витратами.

Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 05 листопада 2013 року в частині усунення ОСОБА_2 перешкод у користуванні житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1, вселення його в квартиру, зобов'язання ОСОБА_3 передати ОСОБА_2 ключі від квартири залишити без змін.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 05 листопада 2013 року в частині встановлення порядку користування квартирою та зобов'язання комунального підприємства «Артемівська керуюча компанія» оформити на ім'я ОСОБА_2 окремий лицевий рахунок на ? частку квартири скасувати та ухвалити в цій частині нове.

Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_10 (третя особа - Комунальне підприємство «Артемівська керуюча компанія») про встановлення порядку користування квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, про оформлення на ім'я ОСОБА_2 окремого особового рахунку на ? частку квартири.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 05 листопада 2013 року в частині розподілу судових витрат - стягнення судового збору у розмірі 114 гривень 70 коп. солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 змінити. Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженка м. Артемівськ Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженка м. Артемівськ Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець з/радгосп Сосновський Тавричеського району Омської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на відшкодування витрат по сплаті судового збору по 57 (п'ятдесят сім) гривень 35 коп. з кожного.

Рішення в частині відмови ОСОБА_2 у відшкодуванні витрат в розмірі 46 грн. 34 коп. за видачу документа залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.В. Осипчук

Судді: Л.І. Соломаха

С.Г. Смєлік