Головуючий у 1 інстанції Шипович В.В.
Доповідач Соломаха Л.І.
Категорія 24
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 грудня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого-судді Осипчук О.В.
суддів Соломахи Л.І., Смєлік С.Г.
при секретарі Мишко Д.О.
за участю:
представника позивача Чмірьової Л.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу позивача - публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 14 листопада 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, нарахованих на суму заборгованості, -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 14 листопада 2013 року відмовлено у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (далі - ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго») до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, нарахованих на суму заборгованості (а.с. 35-36).
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача вартість електричної енергії з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, нарахованих на суму заборгованості, у розмірі 301,22 грн. (а.с. 39).
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» Чмірьова Л.С., яка діє від імені юридичної особи на підставі довіреності від 31 грудня 2012 року № 70-13 «Д» (а.с. 50), доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, повістку про явку до суду 10 грудня 2013 року отримав 05 грудня 2013 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення йому поштового відправлення (форма № 119) (а.с. 49), причини неявки суду не повідомив і відповідно до частини 2 ст. 77 ЦПК України вважається, що він не з'явився у судове засідання без поважних причин.
Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача Чмірьової Л.С., дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав:
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що згідно розрахунку ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» за об'єктом споживання за адресою: АДРЕСА_1, за період з 01 вересня 2006 року (данні лічильника «842») по 04 жовтня 2010 року (данні лічильника «2016») утворилась заборгованість за спожиту електричну енергію у сумі 284,49 грн. (а.с. 6-12).
Відповідач ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 08 червня 2004 року до 19 грудня 2006 року, 19 грудня 2006 року знятий з реєстрації за цією адресою та зареєстрований за іншою адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується копією його паспорта, яка долучена до матеріалів справи (а.с. 25).
Згідно листа комунального підприємства «Горлівське міське бюро технічної інвентаризації» від 04 листопада 2013 року за вих. № 2580, право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 не зареєстровано (а.с. 31).
Відмовляючи ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» у задоволенні позовних вимоги про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, суд першої інстанції виходив з того, що з 19 грудня 2006 року відповідач ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, не проживає та не зареєстрований, згідно відомостей по особовому рахунку № НОМЕР_1, який відкритий позивачем за об'єктом споживання: АДРЕСА_1, станом на січень 2007 року облікована електрична енергія на показання лічильника «843» оплачена в повному обсязі, а тому підстави для стягнення з відповідача заборгованості відсутні, відповідач ОСОБА_2 не є споживачем послуг, які позивач надає за вказаною адресою після 19 грудня 2006 року і не зобов'язаний оплачувати вартість електричної енергії по цій квартирі після 19 грудня 2006 року.
Зазначений висновок суду є законним та обгрунтованим.
Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулюються ст. 714 ЦК України, ст.ст. 24-27 Закону України від 16 жовтня 1997 року № 575/97-ВР «Про електроенергетику», «Правилами користування електричною енергією для населення», які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357.
Згідно зі ст. 67, ст. 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги. Плата за комунальні послуги, крім квартирної плати, береться за затвердженими в установленому законом порядку тарифами.
Згідно з п. 5 частини 3 ст. 20 Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово - комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово - комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 1 Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово - комунальні послуги» споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про електроенергетику» споживачі енергії - суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.
Згідно п. 2 «Правил користування електричною енергією для населення» об'єкт споживача - житловий будинок, гараж, майстерня або інша електрифікована споруда, що належить споживачу на правах власності або користування;
Відповідно п. 19, п. 42 «Правил користування електричною енергією для населення» споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати спожиту електричну енергію, здійснюючи її перерахування виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку. Розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показань приладів обліку.
Суд першої інстанції правильно встановив, що станом на січень 2007 року, коли відповідач був знятий з реєстрації за спірним об'єктом споживання на контрольні показанні приладу обліку електричної енергії «843», які були зняті 08 січня 2007 року, тобто вже після зняття відповідача з реєстрації по спірній квартирі, заборгованість за спожиту електричну енергію була відсутня, фактично заборгованість в сумі 284,49 грн. згідно особового рахунку № НОМЕР_1, який відкритий на квартиру АДРЕСА_1, утворилася за період з січня 2007 року (показання лічильника «843» ) по 04 жовтня 2010 року (показання лічильника «2016) (а.с. 7-12).
Відповідно до частини 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 59 ЦПК України, обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Виходячи з положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
ПАТ «Донецькобленерго» не надав суду доказів, що після 19 грудня 2006 року відповідач мав право власності або право користування квартирою АДРЕСА_1, що в період з січня 2007 року по 04 жовтня 2010 року саме відповідач був споживачем електричної енергії за цим об'єктом споживання, за яким утворилась заборгованість за спожиту електричну енергію. З 19 грудня 2006 року відповідач за цією адресою не зареєстрований, що підтверджується копією його паспорта (а.с. 25). За відомостями КП «Горлівське міське БТІ» право власності на квартиру АДРЕСА_1 не зареєстровано (а.с. 31). З 19 грудня 2006 року відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується копією його паспорту (а.с. 25).
Доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд не встановив з якого часу відповідач змінив місце реєстрації, є необґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач порушив п. 42 «Правил користування електричною енергією для населення», згідно якого споживач електричної енергії зобов'язаний не пізніше ніж за 7 днів до припинення користування електричною енергією у квартирі або на іншому об'єкті письмово повідомити енергопостачальника про розірвання договору та розрахуватися за спожиту електричну енергію, включаючи день виїзду, також є необгрунтованими.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що позивачу було відомо, що відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, 19 грудня 2006 року знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, оскільки саме з 19 грудня 2006 року по цьому об'єкту споживання позивачем знята пільга на оплату за електричну енергію - «дитина війни», що підтверджується розрахунком дебіторської заборгованості (а.с. 6).
Наявність укладеного між позивачем та відповідачем договору на постачання та користування електричною енергією від 03 січня 2006 року (а.с. 24), не спростовує висновків суду, оскільки відповідачем факт укладення цього договору не заперечується, станом на 03 січня 2006 року він дійсно був споживачем електричної енергії за об'єктом споживання: АДРЕСА_1. Проте зазначений договір не є доказом того, що пізніше, а саме, після 19 грудня 2006 року, ці договірні відносини не були припинені.
Висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову відповідає правовій позиції Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 30 жовтня 2013 року по справі № 6-59цс13 та відповідно до ст. 360-7 ЦПК України обов'язкова до застосування, згідно якої п. 1 частини 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 частини 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування або зміни рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального та матеріального права необгрунтовані і не спростовують висновків суду, тому відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст. 307, ст. 308, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу позивача - публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» відхилити.
Рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 14 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: О.В. Осипчук
Судді: Л.І. Соломаха
С.Г. Смєлік