Справа № 22-1411/2006 рік                   Головуючий суддя 1 інстанції: Поровський В.А.

Суддя-доповідач: Гордійчук С.О.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

19 грудня 2006 року                                                                м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді : Василевича B.C. суддів : Гордійчук C.O., Демянчук С.В. при секретарі: Колесовій Л.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Володимирецького районного суду від 07 листопада 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Володимирецької селищної ради, Державної виконавчої служби у Володимирецькому районі, третьої особи ЖКП „Житлокомунсервіс" про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права на користування квартирою, виселення та стягнення моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів,-

встановила  :

Рішенням Володимирецького районного суду від 07 листопада 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Володимирецької селищної ради, Державної виконавчої служби у Володимирецькому районі та третьої особи житлово-комунальне підприємство "Житлокомунсервіс" про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права користування квартирою, виселення та стягнення моральної шкоди відмовлено за безпідставністю та пропуском строку позовної давності.

В поданій на рішення апеляційній скарзі відповідач вказує на його незаконність, оскільки судом порушені норми матеріального і процесуального права. Суд не врахував, що на підставі ордеру НОМЕР_1 від 16.08.1990року, між ОСОБА_4 (основним квартиронаймачем) та будинкоуправлінням, було укладено договір найму жилого приміщення. Згідно положень даного договору позивач набув право користування квартирою НОМЕР_2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Крім того, суд неправильно дійшов висновку про те, що позивач добровільно вибув на інше постійне місце проживання, а тому втратив право користування квартирою, адже в матеріалах справи відсутні будь-які докази на ствердження вибуття позивача на постійне місце проживання.

Суд не врахував, причини неможливості позивача потрапити до квартири та проживати там, оскільки рішенням Володимирецького районного суду від 19.07.2002 року позивача було визнано втратившими право на користування спірною квартирою. Також судом не враховано, що зазначене рішення ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 28 жовтня 2006 року скасовано, провадження в справі закрито у зв'язку з відмовою від позову Володимирецької селищної ради. Суд не дав належної оцінки тій обставині, що відповідач ОСОБА_3 проживає у квартирі без будь-яких правових підстав. Суд порушив вимоги ст.268 ЦК України, що призвело до неправильного висновку суду про пропуск строку позовної давності.

Просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

В запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_3 вказує, що рішення суду законне та обґрунтоване, просить залишити його без зміни, а скаргу без задоволення.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги апеляційний суд вважає, що скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права і висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив з того, що позивач втратив право користування квартирою, оскільки вибув на інше місце проживання та пропустив строк позовної давності.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки судом неправильно визначено характер спірних правовідносин.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом про витребування майна (квартири) із чужого незаконного володіння покликаючись на те, що після повернення із дійсної військової служби у листопаді 2001 року він не зміг потрапити у спірну квартиру, оскільки її зайняв без законних на те підстав ОСОБА_3 у зв'язку з чим він був позбавлений право користування квартирою.

Відповідно до положень ч.5 ст.48 Закону України „Про власність" положення щодо захисту права власності поширюються також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, довічного успадковуваного володіння або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором. Ця особа має право на захист свого володіння також від власника.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі ордеру виданого на сім'ю ОСОБА_5, в тому числі позивача, 16 серпня 1990 року між ОСОБА_4 основним квартиронаймачем та будинкоуправлінням було укладено договір найму жилого приміщення і з цього часу у позивача виникло право на користування квартирою НОМЕР_2 по АДРЕСА_1. В даній квартирі він проживав до травня 2000 року. 3 10 травня 2000 року по 14 листопада 2001 року проходив строкову військову службу.

Рішенням Володимирецького районного суду від 19.07.2002 року сім'ю ОСОБА_5, в тому числі і позивача, було визнано втратившими право на користування спірною квартирою. В липні 2002 року у спірну квартиру вселився ОСОБА_3 на підставі мирової угоди від 16.07.2002 року, згідно якої селищна рада зобов'язувалась забезпечити його жилим приміщенням, при цьому не вказувалось яку саме квартиру надати відповідачу.

Відповідно до ст. 58 ЖК України ордер на жиле приміщення є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

За таких обставин враховуючи те, що ордер відповідачу на спірне житло не надавався, підстав для вселення у квартиру НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 у ОСОБА_3 не було.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 28 жовтня 2006 року скасовано рішення Володимирецького районного суду від 19.07.2002 року, провадження в справі закрито у зв'язку з відмовою від позову Володимирецької селищної ради. Таким чином право користування житлом позивача було поновлено.

Оскільки відповідач володіє і користується даною квартирою неправомірно він підлягає виселенню.

За таких обставин позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, оскільки дані правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами житлового законодавства, яке не передбачає відшкодування моральної шкоди при порушенні житлових прав. Крім того, в період з 2002 року по жовтень 2006 року позивач був позбавлений права на житло на підставі рішення суду, яке було чинним на той час, а тому підстав вважати, що неправомірними діями відповідачів йому було заподіяно моральну шкоду немає.

Доводи відповідача проте, що позивач пропустив строк звернення до суду не заслуговують на увагу, оскільки його право на користування квартирою було поновлено ухвалою суду лише в жовтні 2006 року. Крім того, відповідно до вимог ст.268 ЦК України на дані правовідносини позовна давність не поширюється.

Керуючись ст.ст.307,309,316 ЦПК України, ст. ст. 58,109 ЖК України, ст.48 Закону „Про власність", колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Володимирецького районного суду від 07 листопада 2006 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Володимирецької селищної ради, Державної виконавчої служби у Володимирецькому районі, третьої особи ЖКП „Житлокомунсервіс" про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права на користування квартирою, виселення та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_3 повернути ОСОБА_1 квартиру НОМЕР_2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та виселити його з квартири.

В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним чинності.