АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-11 /2006 р                                                                                       Головуючий по першій інстанції

Категорія: приватна власність                                                                                                             Прокулевич B.C.

Доповідач в апеляційній інстанції Качан О В.

РІШЕННЯ

іменем України

18 грудня 2006 року                Колегія суддів судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого                            Храпка В.Д.

суддів                                          Качана О.В., Корнієнко Н.В.

при секретарі                            Шанауріній І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15.09.2005 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про реальний розподіл будинковолодіння, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні будинковолодінням,

встановила:

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15.09.2005 року відмовлено в лозові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про реальний розподіл будинковолодіння, задоволено зустрічний позов про усунення перешкод в користуванні будинковолодінням.

Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_1 просить його скасувати та винести нове рішення, яким визнати за ним право власності на все будинковолодіння, зобов'язати його сплатити ОСОБА_2 компенсацію за його 23/450 частини по дійсній вартості будинку, мотивуючи тим, що при винесенні рішення судом порушено вимоги матеріального права, виділ відповідачу в натурі його частки не можливий, спільне користування будинком неможливе по причині неприязнених відносин між ними.

У засіданні колегії ОСОБА_1 та його представник підтримали доводи апеляції, не згідні з висновками жодної експертизи в частині суми компенсації за 23/450 частини належної ОСОБА_2 Вважають, що вартість будинку завищена.

Представники ОСОБА_2 вважають рішення суду законним, а реальний розподіл можливим, просять апеляційну скаргу відхилити, рішення залишити без змін, а якщо колегія прийде до висновку про сплату компенсації, то слід виходити із вартості будинку встановленої комісійною експертизою.

Судом першої інстанції встановлено: сторони є співвласниками жилого будинку АДРЕСА_1, у якому ОСОБА_1 належить 94,9%, ОСОБА_2 - 5,1%. Оскільки ОСОБА_2 не має іншого житла в м. Умань, має намір та можливість добудувати до своєї частини будинку жилі приміщення, хворіє на ряд тяжких хвороб, потребує повсякденної медичної допомоги в позові ОСОБА_1 відмовлено, позов ОСОБА_2 задоволено - зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 в користуванні будинковолодінням АДРЕСА_1.

Колегія вважає, що судом при винесенні рішення неправильно не застосовано закон, який підлягає до застосування.

Припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників регулюється вимогами ст. 365 ЦК України, яка не була застосована судом.

Колегією встановлено: сторони є співвласниками жилого будинку АДРЕСА_1, у якому ОСОБА_1 належить 115/900 частин по рішенню Уманського районного суду від 26.02.2002 року та 9/50 частин по договору дарування від 27.04.2004 року, ОСОБА_2 - 23/450 частин по рішенню Уманського районного суду від 26.02.2002 року. ОСОБА_1 постійно проживав у спірному будинку, ОСОБА_2 з 1985 року по даний час постійно проживав із дружиною в селі Родниківка Умунського району в будинку АДРЕСА_2, власником якого є дружина ОСОБА_2. Крім вказаного будинку в селі Родниківка у ОСОБА_2 був власний будинок АДРЕСА_3. У грудні 2003 року обидва будинки подружжям ОСОБА_1, ОСОБА_2 подаровані синам ОСОБА_3 та ОСОБА_4, однак подружжя ОСОБА_1 продовжує проживати в одному з подарованих будинків. Між сторонами по справі - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 склалися неприязненні відносини та виник спір з приводу користування спільними майном - будинком АДРЕСА_1. Спільно користуватись майном сторони не можуть.

Розділити спірний будинок у відповідності з частками кожного немає технічної можливості. Висновок експертів про неможливість поділу будинку в натурі сторонами не оспорюється. Добудова до даного жилого будинку неможлива в зв'язку з належністю земельної ділянки, на якій розташовано будинок до історико-культурного центру бреславських хасидів, про що свідчить відповідь управління містобудування і архітектури Уманської міської ради від 26.11.2004 року.

В зв'язку із не досягненням згоди співвласник ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про примусове припинення права спільної часткової власності на майно. Колегія вважає, що в наявності всі чотири умови для припинення прва спільної часткової власності: частка ОСОБА_2 є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне користування і володіння майном є неможливим, припинення права власності на 23/450 частин не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Відсутність істотної шкоди колегія вбачає у не проживанні ОСОБА_2 в спірному будинку з 1985 року (рішення суду від 26.02.2002 року). Відсутність житла на праві власності у ОСОБА_2 не передбачена законодавством як підстава відмови в позові про примусове припинення права спільної часткової власності.

Для   встановлення   вартості   будинку   та   розміру   компенсації   колегією призначалися експертизи, якими встановлено дійсну вартість будинковолодіння та

неможливість виділу в натурі частки ОСОБА_2. Дійсна вартість будинку встановлена в 1359437 грн, з яких частка ОСОБА_2 складає: 1359437 : 23/450 = 69482,34 грн.

Припинивши право власності ОСОБА_2 колегія відмовляє йому в позові про вселення та усуненню перешкод в користуванні будинком.

Керуючись ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія

в up і ш и л а:

рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15.09.2005 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про реальний розподіл будинковолодіння, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні будинковолодінням скасувати.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 35/450 частини будинковолодіння АДРЕСА_1, які належали ОСОБА_2.

Стягти з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 69482 грн 34 коп компенсації за його частку в будинку АДРЕСА_1.

Стягти з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 508,48 грн та 765,34 грн судових витрат за проведення двох судово-технічних експертиз.

Стягти з ОСОБА_1 в прибуток держави 643 грн 82 коп недоплаченого судового збору.

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про вселення та усунення перешкод в користуванні будинком АДРЕСА_1 відмовити.

Рішення колегії вступає в законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржено до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня проголошення.