Справа № 22А-1257/2006 р.                            Головуючий у 1 інстанції Корнієць М.І.

Категорія                                                             Доповідач у 2 інстанції  Лащенко В.Д.

Постанова Іменем України

11 грудня 2006 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді:                      Лащенка В.Д.

суддів                                         Корзаченко і.Ф.,Червінко К.С.

при секретарі                               Левочко І.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за апеляційною скаргою військової частини А-2215 м. Бориспіль на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 9 серпня 2006 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1до військової частини А-2215 про визнання права на отримання грошової надбавки за безперервну військову службу,

встановила :

Постановою Бориспільського міськрайонного суду від 9 серпня 2006 року позов задоволений.

В апеляційній скарзі відповідач просить постанову суду скасувати з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач проходить дійсну військову службу у військовій частині А-2215 і йому нараховувалась та виплачувалась надбавка за безперервну службу не в повному обсязі, встановленому Указом Президента України від 05 травня 2003 року, а в розмірах, що встановлювався кожен місяць в різних відсотках до грошового забезпечення на підставі телеграм Міністерства оборони України. Суд першої інстанції вважав це порушенням конституційних прав позивача з цих підстав задовольнив позовні вимоги.

З   висновками   суду   не   можна   погодитись,   оскільки   вони   не грунтуються на законі.

Правильно пославшись на Указ Президента України від 5 травня 2003 року № 389, суд зробив неправильні висновки про те, що даним Указом визначені розміри надбавок військовослужбовцям.

Згідно п.1 Указу Президента України „Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ   України,   Державного   комітету  у   справах   охорони   державного кордону України та Управління державної охорони України за безперервну службу" N 389/2003 від 05 травня 2003 року надано Міністрові оборони України, Міністрові внутрішніх справ України, Голові Державної прикордонної служби України та Начальнику Управління державної охорони України право встановлювати військовослужбовцям відповідно Збройних Сил України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, внутрішніх військах, у Державній прикордонній службі та Управлінні державної охорони України у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років - до 10; понад 10 років - до ЗО; понад 15 років - до 50; понад 20 років - до 70; понад 25 років - до 90 відсотків.

Порядок і умови виплати зазначених надбавок визначаються Міністром оборони України, Міністром внутрішніх справ України, Головою Державної прикордонної служби України та Начальником Управління державної охорони України.

Пунктом 2 цього Указу Передбачено - виплату надбавок здійснювати з 1 травня 2003 року за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України.

Наказом Міністра оборони України від 26 травня 2003 року №149 відповідно до п.1 Указ Президента України від 5 травня 2003 року № 389, затверджена Інструкція про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України.

Даною інструкцією не змінений граничний розмір надбавок за вислугу років, а лише визначений порядок її призначення.

Колегія суддів вважає, що відповідач призначаючи позивачу надбавку за безперервну військову службу, обґрунтовано керувався наказом Міністра оборони України від 26 травня 2003 року №149, оскільки саме Міністру оборони України згідно п.1 Указу Президента України від 5 травня 2003 року № 389 надано право встановлювати розміри вказаних надбавок за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України.

Оскільки суд першої інстанції невірно застосував норму матеріального права і з цих підстав помилково ухвалив постанову, якою задовольнив необгрунтовані позовні вимоги, тому зазначена постанова суду першої інстанції повинна бути скасована та ухвалена нова постанова , про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.. 195, 198, 202, 205, 207 КАС України, п.1, п.2 Указу Президента   України   №389   від   5   травня   2003   року   „Про   надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу", наказу Міністра оборони України від 26 травня 2003 року №149 „Про затвердження інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України", колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу військової частини А 2215 задовольнити.

Постанову Бориспільського міськрайонного суду від 9 серпня 2006 року скасувати і ухвалити нову постанову.

ОСОБА_1відмовити в позові до військової частини А - 2215 про визнання права на отримання грошової надбавки за безперервну військову службу.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.

Головуючий

Судді

_з