ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2006 р. | № 2-14/144-2006(2-19/144-2006,2-19/13778-2005) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Плюшка І.А.
Суддів: Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
Розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну
скаргу Фірми “Електрокомплект”
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.04.2006 року;
у справі №2-14/144-2006 господарського суду АРК
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Мустанг”
до Фірми “Електрокомплект”
про стягнення 299 400, 00 грн.
За участю представників:
- позивача – Осипенко Д.М.;
- відповідача – не з’явилися
Дослідивши доводи касаційної скарги, ознайомившись з наданими сторонами поясненнями,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.03.2006 року у справі №2-14/144-2006 в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Мустанг” про стягненні 299 400, 00 грн. неотриманого прибутку відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.04.2006 року у справі №2-14/144-2006 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Мустанг” задоволено. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.03.2006 року у справі №2-14/144-2006 скасовано. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Мустанг” задоволено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного суду, Фірма “Електрокомплект” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.04.2006 року з мотивів неправильного застосування та порушення норм матеріального і процесуального права, та залишити в силі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.03.2006 року у справі №2-14/144-2006 .
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет повноти їх встановлення судом апеляційної інстанцій та правильності застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів, дійшла висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, з наступних підстав.
Згідно з частиною 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанції чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключною прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
Приймаючи оскаржуване судове рішення, Севастопольський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що судовими рішеннями у справах №2-3/6533-2004 та №2-21/9409-2004 фірмою “Електрокомплект” відшкодовані реальні збитки при невиконанні взятих на себе зобов’язань перед ТОВ “Мустанг”, однак предметом спору по даній справі є стягнення з фірми “Електрокомплект” суми неотриманого прибутку (упущеної вигоди), який позивач міг би отримати з участі в господарських відносинах в разі належного виконання зобов’язань фірмою “Електрокомплект”.
Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Статтею 22 ЦК України визначено під збитками також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Згідно ч.4 ст. 623 ЦК України, при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Так, при вирішенні питання щодо стягнення збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) суд повинен виходити з доведеності розміру відповідних збитків. Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Відповідно до ст. 42 ГПК України висновок експерта є одним із видів доказів. Отже, при вирішенні справи по суті, відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Приймаючи оскаржуване судове рішення суд апеляційної інстанції дійшов висновку про доведеність обставин заподіяння збитків у вигляді упущеної вигоди, зокрема посилаючись на висновок №77 судово-бухгалтерської експертизи від 27.10.2005 року, апеляційним судом встановлено, що у результаті несвоєчасного виконання фірмою “Електрокомплект” зобов’язань перед товариством з обмеженою відповідальністю “Мустанг” за договором №567 від 29.11.2002 року та №2 від 02.01.2004 року має місце факт неучасті суми заборгованості в обороті підприємства –товариства з обмеженою відповідальністю “Мустанг”, та виходячи з цього, сума недоотриманого прибутку складає 299 400,00 грн.
Зокрема, колегія суддів касаційної інстанції погоджується також з позицією суду апеляційної інстанції, що суд першої інстанції при вирішенні справи по суті не надав належної оцінки тому факту –чи мав позивач можливість вжити необхідні заходи за умови, що відсутність у нього грошових коштів обмежує можливість вступати у господарські правовідносини з іншими суб’єктами господарювання.
Згідно роз’яснень пленуму Верховного Суду України викладених в п. 1 постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, дотримавшись всіх вимог процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність порушень норм матеріального і процесуального права при постановленні судом апеляційної інстанції оскаржуваного судового рішення. Інші доводи скаржника викладені в касаційній скарзі до уваги колегії суддів не беруться, оскільки дослідження останніх призведе до порушення меж касаційного перегляду судових рішень встановлених ст. 1117 ГПК України.
Відповідно до вище викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Фірми “Електрокомплект” залишити без задоволення.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.04.2006 року у справі №2-14/144-2006 залишити без змін.
Головуючий суддя І. Плюшко
Судді: Г. Савенко
І. Ходаківська