ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"04" липня 2006 р. | Справа № 17/325-05-10552 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гладишевої Т.Я.,
суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.
при секретарі судового засідання Іоффе С.Б.
за участю представників сторін:
від позивача: Попов П.Р.;
від відповідача: не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Жемчужина”
на рішення господарського суду Одеської області від 23.03.2006 року
по справі № 17/325-05-10552
за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю „Жемчужина”
до відповідача: Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради
про розірвання договору оренди
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Жемчужина” звернулось до господарського суду з позовом до Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради, в якому просило розірвати з 26.05.2003 р. договір оренди нежилого приміщення від 30.06.1998 р., укладений між позивачем та відповідачем. Позовні вимоги обґрунтовані нормами ст.ст. 651, 652 ЦК України та ст.ст. 10, 21, 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.
Заявою від 23.02.06 р. № 26 позивач надав доповнення до позовної заяви, в яких просив розірвати укладений з ним договір оренди нежилого приміщення від 30.06.1998 р. з дати викупу об’єкту, обґрунтовуючи позовні вимоги ст. 776 ч.3 п. 2, ст. 784 ч.1 пункти 1,2 Цивільного кодексу України.
Рішенням господарського суду Одеської області від 23.03.2006 р. по справі № 17/325-05-10552 (суддя Зуєва Л.Є.) у позові відмовлено.
Судове рішення вмотивоване наступним: відповідно до ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. В ході судового розгляду справи порушень умов договору з боку відповідача та невиконання ним своїх зобов’язань за договором не встановлено. Крім того, суд вказав про недоведеність позивачем обов’язку Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради проводити капітальний ремонт орендованого позивачем приміщення, тому посилання ТОВ „Жемчужина” на ст.ст. 776 п. 3, 784 ч. 1 п.п. 1,2 Цивільного кодексу України як на правову підставу своїх позовних вимог судом не прийнято до уваги.
Не погодившись з рішенням суду від 23.03.2006 р., ТОВ „Жемчужина” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вказує, що оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, тому воно підлягає скасуванню. Скаржник стверджує, що висновок суду першої інстанції про відсутність обов’язку відповідача проводити капітальний ремонт є невірним, оскільки договором оренди не передбачено обов’язок позивача здійснювати капітальний ремонт, тому відповідно до ч. 2 ст. 776 ЦК України капітальний ремонт речі, переданої у найм, проводиться наймодавцем. Крім того, скаржник вказує, що після викупу ним частини орендованого приміщення договір оренди припиняє свою дію, що не враховано судом.
Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради надав заперечення на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що господарський суд Одеської області 23.03.06 р. прийняв обґрунтоване рішення, з цієї підстави просить апеляційну скаргу ТОВ „Жемчужина” залишити без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і оцінки фактичних обставин справи, судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги і вважає відсутніми підстави для її задоволення виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 30.06.1998 р. між Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Ізмаїльської міської ради (Орендодавець) та ТОВ „Жемчужина” (Орендар) укладено договір оренди нежилого приміщення, відповідно до якого Орендар прийняв у тимчасове користування нежиле приміщення за адресою: м. Ізмаїл вул. Репіна, 24, етаж –457,5 кв.м., підвал –288,0 кв.м, всього –745,5 кв.м.
Згідно п. 1.2 вказаного договору строк оренди десять років –з 30.06.1998 р. по 30.06.2008 р. За орендоване приміщення Орендар сплачує орендну плату з розрахунку базової місячної орендної плати згідно розрахунку (п. 2.1 договору), орендна плата вноситься щомісяця (п. 2.5 договору).
26.05.2003 р. між Фондом комунального майна Ізмаїльської міської ради (Продавець) та ТОВ „Жемчужина” (Покупець) укладено договір купівлі-продажу комунального майна, згідно якого Продавець передає у власність Покупця комунальне майно –не житлове вбудовано-прибудоване приміщення, що складає 3/50 частин будівлі і знаходиться за адресою: м. Ізмаїл вул. Репіна, 24 загальною площею 396,8 кв.м (а.с. 9).
31.212.2004 р. позивач надіслав відповідачу лист (вих № 161), в якому вказав про незадовільний стан підвалу, необхідність його капітального ремонту, в зв’язку з чим та з підстави викупу у Фонду комунального майна частки не житлового приміщення, просить вважати договір оренди від 30.06.1998 р. розірваним з 26.05.2003 р. та надіслати представника для підписання акту передання підвального приміщення ( а.с. 14).
Згідно ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, який застосовується до спірних відносин на підставі п. 9 Прикінцевих та перехідних положень, а саме до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частина 2 цієї статті встановлює, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно пункту 5.8 договору оренди нежилого приміщення від 30.06.98 р. договір може бути достроково розірваний в разі:
- при використанні Орендарем приміщення не за призначенням, у тому числі та у випадку неузгодженої здачі приміщення в суборенду та передачі прав та обов’язків за договором третім особам без письмового погодження Орендодавця;
- при погіршенні, в результаті дії Орендаря, технічного чи санітарного стану приміщення;
- у випадку порушення строків внесення орендної сплати більш ніж на три місяці;
- за відсутності Орендатора за юридичною адресою та за адресою орендованого приміщення більш ніж 3 місяця;
- у випадку припинення діяльності в орендованому приміщенні;
- у випадку повного або часткового зруйнування приміщення;
- при відмові проведення капітального та поточного ремонту;
- при відмові вивільнення приміщення (будови) при проведенні Орендодавцем реконструкції приміщення (будови);
- в інших випадках, встановлених законодавством України.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 р. (із змінами) договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовує свої вимоги про дострокове розірвання договору оренди від 30.06.98 р. невиконанням зобов’язань за цим договом Фондом комунального майна Ізмаїльської міської ради, а саме нездійсненням відповідачем капітального ремонту орендованої частки приміщення.
Згідно ст. 784 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі; наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.
Однак, як вбачається з договору оренди нежилого приміщення від 30.06.98 р., ним не передбачено зобов’язання Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради щодо проведення капітального ремонту переданого в оренду майна.
Відтак, висновок місцевого господарського суду про недоведеність позивачем позовних вимог про дострокове розірвання договору оренди з підстави невиконання відповідачем свого обов’язку щодо проведення капітального ремонту речі відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи.
Посилання скаржника на неврахування судом першої інстанції обставин щодо викупу позивачем частки орендованого приміщення не приймається до уваги, оскільки вказані обставини не впливають на вирішення спору про розірвання договору оренди на підставі ст.ст. 776 п. 3, 784 ч. 1 п.п. 1, 2 Цивільного кодексу України.
Спірні співвідносини сторін за умови наявності договору купівлі-продажу комунального майна від 26.05.2003 р. регулюються ст. 652 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 р. (із змінами), що не враховано позивачем.
За таких обставин, оскаржене рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його зміни або скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України колегія суддів, -
постановила :
Рішення господарського суду Одеської області від 23.03.2006 року по справі № 17/325-05-10552 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева
Суддя: Я.Ф. Савицький
Суддя: О.Т. Лавренюк