Судове рішення #341183
Справа № 22-1371/2006 р

Справа № 22-1371/2006 р.          Головуючий суддя 1 інстанції: Коробов С.О.

Суддя-доповідач : Демянчук С.В.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

19 грудня 2006 року                                                                  м.Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді: Собіни І.М.

суддів : Демянчук С.В., Гордійчук С.О.

при секретарі: Колесовій Л.В. з участю сторін, представника позивачки ОСОБА_1,представника відповідача адвоката ОСОБА_2, розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 20 жовтня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про знесення самочинно побудованих споруд.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів, -

встановила:

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 20 жовтня 2006 року відмовлено ОСОБА_3 в позові до ОСОБА_4 про знесення самочинно побудованих споруд.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу.

В поданій апеляційній скарзі вказує, що оскаржуване рішення вважає незаконним, необгрунтованим і таким, що підлягає скасуванню, оскільки суд неправомірно обмежив коло осіб, які, відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦК України, можуть звертатися до суду з позовом про знесення самочинно побудованих споруд, відмовивши їй у праві заявити такий позов. Як опікун неповнолітніх власників майна у житловому будинку, для обслуговування якого призначена спірна земельна ділянка, вона має право захищати їхні майнові права.

Також зазначає, що самовільно побудовані споруди унеможливлюють доступ до комплексу господарських споруд, що знаходяться на при будинковій території та належать усім співвласникам квартир у житловому будинку у різних частках, відповідно до правовстановлюючої та технічної документації. За таких обставин прямо порушує право її підопічних -неповнолітніх власників квартири у житловому багатоквартирному будинку

на належну їм частину земельної ділянки, призначеної для обслуговування зазначеного житлового будинку.

Просила скасувати рішення Рівненського районного суду від 20 жовтня 2006 року, а позов про знесення самочинно побудованих споруд до ОСОБА_4 - задовольнити.

В апеляційному суду ОСОБА_3, її представник ОСОБА_1 підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі.

Відповідач, його представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнали. Вважають рішення суду законним та обґрунтованим. Просили апеляційну скаргу відхилити.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи в позві ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що вона не має права звернення до суду з даним позовом відповідно до положень ч.4 ст. 376 ЦК України. Таке право суд визначив лише за користувачем земельної ділянки - Державним територіально-галузевим об»єднанням «Львівська залізниця», які не висловили бажання звернутися з позовом до ОСОБА_4 про знесення самочинно побудованих споруд.

Проте, з таким висновком суду колегія суддів не може погодитись, оскільки він не відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.4 ст.376 ЦК України передбачено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок.

Вказана норма надає право і іншим особам, права яких самочинно збудованими спорудами порушується звертатися з позовом до суду .Таким чином ОСОБА_3, як опікун неповнолітніх власників квартири будинку , який розташований на прибудинковій території спірних самочинно збудованих споруд, має право на звернення до суду з даним позовом.

Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_3 доказів в підтвердження того, що самочинно збудовані споруди порушують її права, як опікуна неповнолітніх чи права самих неповнолітніх власників квартири не надала, судом таких доказів також не здобуто.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що самовільно збудовані споруди розташовані на частині прибудинкової території якою відповідач користується відповідно до порядку користування, який склався з часу заселення будинку жильцями. Інші власники квартир спірного будинку претензій щодо використання прибудинкової території до ОСОБА_4 не мають.

 

Також позивачка не надала будь-яких доказів про те, що самовільно збудовані відповідачем споруди унеможливлюють їй доступ до господарських споруд.

За встановлених обставин рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового рішення по справі про відмову в позові за недоведеністю заявлених вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, ЦПК України ч.4 ст.376 ЦК України, колегія суддів, -

Вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення  Рівненського  районного  суду  Рівненської  області  від  20 жовтня 2006 року скасувати.

Відмовити ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про знесення самочинно побудованих споруд за недоведеністю заявлених вимог.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним чинності.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація