Справа № 22- Ц-3252/2006 Категорія  14

Головуючий у 1 інстанції   Бортницька В.В. Доповідач у 2 інстанції       Голуб С.А.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24  листопада  2006 року   колегія суддів   судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого                Сліпченка О.І.

суддів:                          Голуб С.А.,    Коцюрби О.П.

при секретарі                Некорі А.О.

розглянувши   у        відкритому   судовому     засіданні   в  м.Києві цивільну   справу  за

апеляційною скаргою        ОСОБА_1на рішення Васильківського

міськрайонного суду ЕМвської області від 23 серпня 2006 року у справі за позовом

ОСОБА_1до Васильківської філії ВАТ "Київоблгаз", третя особа

ОСОБА_2

про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИЛА:

4 січня 2006 року позивачка пред"явила в суді названий позов. В позові посилалась на те, що вона працювала у відповідача з 01 липня 1983 року.

Наказом № НОМЕР_1 по Васильківській філії ВАТ „Київоблгаз" ОСОБА_1 звільнено із займаної посади в зв"язку із скороченням чисельності штату згідно п.1 ст. 40 КЗпП України. Позивачка вважала своє звільнення незаконним, оскільки не було враховане її переважне право на залишення на роботі і не отримано належного дозволу профспілкового комітету на її звільнення. Просила поновити її на роботі і стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням  Васильківського міськрайонного суду від    23 серпня 2006 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1. оскаржила його в апеляційному порядку. В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом не були перевірені її доводи щодо переважного права залишення на роботі, оскільки вона не має іншого годувальника. Рішення профкому є формальним і необгрунтованим. Судом також не було дано ніякої оцінки поясненням позивачки щодо того, що на її місце був прийнятий інший працівник, який працює учнем слюсаря лише з 1 вересня 2006 року. Також вважає, що суд не перевірив правомочність засідання профспілкового комітету при розгляді питання про її звільнення.

Просить рішення суду скасувати і справу повернути до суду першої інстанції на новий розгляд.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін по справі, обговоривши доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі та заперечення позивача вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням суду першої інстанції встановлено, що позивачка в 1974 році закінчила ПТУ №6 по спеціальності перемотувальниця. З 1983 року працювала у відповідача слюсарем 2 розряду . Разом з позивачкою були звільненні також інші працівники, які мали 2 розряд. Працівники, які залишились на своїх посадах мають вищу, незакінчену вищу, технічну освіту та більш високий розряд.

При винесенні рішення суд першої інстанції виходив з того, що за кваліфікацією та продуктивністю праці позивачка не має переваг перед іншими працівниками, які працюють на таких же посадах, а тому відмовив їй в задоволенні позову.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду, оскільки вони зроблені з дотриманням норм матеріального права.

Частиною 1 ст. 42 КЗпП України встановлено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв"язку із змінами організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Частина друга названої статті, в якій встановлені переваги для залишення на роботі, застосовується в тому випадку, коли працівники, які можуть бути скорочені мають рівну продуктивність праці і кваліфікації.

Оскільки кваліфікація позивачки була нижчою порівняно з іншими працівниками, вона і була звільнена з додержанням ч. 1 ст. 42 КЗпП України.

Тому доводи апеляційної скарги в цій частині не обґрунтовані.

Судовою колегією також перевірені доводи апелянта щодо правомочності засідання профкому при розгляді питання про її звільнення. Відповідно до протоколу зборів первинної профспілкової організації Васильківської філії ВАТ „Київоблгаз" від 18 листопада

2005   року, профком складається із 7 осіб. На засіданні профкому , яке відбулось 9 червня

2006   року були присутні 5 членів профкому, які й прийняли одноголосно рішення про звільнення позивачки . Підстав вважати, що профком прийняв рішення неправомочним складом немає.

Частина 7 ст. 43 КЗпП України вимагає обґрунтованого висновку профкому лише у випадку відмови профкому в наданні згоди на розірвання трудового договору.

Оскільки профком надав свою згоду на звільнення позивачки, додаткового обґрунтування свого рішення в силу наведеної статті, профком надавати не зобов'язаний.

Також судова колегія не погоджується з доводами апелянта про те, що на засіданні профкому, яке відбулось 9 червня 2006 року не розглядалось подання керівника підприємства про надання згоди на звільнення позивачки..

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 1992 року №9 „Про практику розгляду судами трудових спорів" суд, встановивши, що звільнення працівника проведено власником або повноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, зупиняє провадження у справі та запитує   згоду профспілкового органу і після її

одержання або відмови профспілкового органу і дачі згоди на звільнення розглядає спір по суті.

Суд правомірно запросив згоду профкому ухвалою від 4 квітня 2006 року. Оскільки на розгляд профкому надійшла ухвала суду, подання керівника підприємства не було необхідним.

Доводи апеляційної скарги щодо прийняття на її посаду ОСОБА_3 яка працює лише з 1 вересня 2005 року учнем, спростовуються наказом від 1 вересня 2005 року, відповідно до якого ОСОБА_3 була прийнята учнем слюсаря з експлуатації та ремонту газового устаткування служби експлуатації ввідних та внутрішніх газопроводів і газового обладнання житлових і громадських будинків, підприємств житлово-комунального і побутового обслуговування. Позивачка же працювала на посаді слюсаря з експлуатації та ремонту підземних газопроводів служби підземних газопроводів та споруд на них і засобів захисту їх від електромеханічної корозії. Тобто у позивачки у ОСОБА_3 різні спеціальності, а тому твердження позивачки щодо прийняття ОСОБА_3 на її посаду необгрунтовані.

Всі інші доводи апеляційної скарги також не спростовують  рішення суду.

Враховуючи, що рішення суду винесено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, воно  не може бути змінено судовою колегією.

Керуючись ст.ст.303,308 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу   ОСОБА_1відхилити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 серпня 2006 року  залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду України.

Головуючий

Судді:   С.А.Голуб