Справа № 2а-261/2007 року

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2007 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді Перегінець Л.В.

секретаря Возняк Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УМВС України в Івано-Франківській області про зобов'язання виплатити грошові кошти - невиплачені суми матеріальних допомог та компенсацію за невикористану відпустку, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до УМВС України в Івано-Франківській області про зобов'язання виплатити грошові кошти - суми матеріальних допомог за 2003-2005 роки передбачених Указом Президента України „Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ, , від 04.10.96р. № 926/96 та грошову компенсацію за невикористану відпустку в загальній сумі 6165, 13 грн. В судовому засіданні позивач вимоги позову підтримав з підстав, вказаних в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 згідно довіреності, позов не визнав, суду пояснив, що позивач пропустив строк звернення до суду а крім того, не може претендувати на виплату зазначених сум, оскільки на виконання Указу Президента України № 926 були розроблені накази МВС України № 149 та № 1236, якими передбачався порядок виплати грошового забезпечення в т.ч.1 матеріальної допомоги. Оскільки така допомога є додатковим видом грошового забезпечення, вона виплачується в межах фонду оплати праці. Оскільки УМВС було профінансовано тільки частково, така допомога і виплачувалася в межах наявних коштів. Щодо стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку, то, вважає, що така не підлягає до виплати, так як позивач відноситься до старшого начальницького складу органів внутрішніх справ, а відповідно до п.56 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.07.1991р. №114 «Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР» компенсація за невикористану відпустку старшому начальницького складу в році звільнення не виплачується. Просить в позові відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, з'ясувавши таким чином фактичні її обставини, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи із наступного.

Судом встановлено, що позивач був звільнений з органів внутрішніх справ 30.12.2005р. за ст. 64 п. Ж Положення про проходження служби рядовим та наач.1ьницьким складом органів внутрішніх справ в запас (за власним бажанням).

Позивач звернувся до відповідача про виплату сум матеріальних допомог за 2003-2005 роки в сумі 3862, 24 грн. та грошової компенсації за невикористані відпустки в сумі 2301грн., на що відповідач відмовив.

Як вбачається з листа УМВС України в Івано-Франківській області від 25.05.2006р. за №15/1378 позивач не використав чергові відпустки за 2004-2005 p.p.

Указом Президента України „ Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ „ від 04.10.96р. № 926/96 в редакції чинній на час служби позивача 04.03.05р., було

2

встановлено виплачувати особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ матеріальну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення на рік.

Згідно п.26 Наказу МВС України від 01.11.03р. за № 1236 „ Про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та умови оплати праці працівників , які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу" матеріальна допомога є додатковим видом грошового забезпечення і фактичні витрати на матеріальну допомогу здійснюються відповідно до вимог бюджетного законодавства і провадяться тільки в межах затвердженого фонду оплати праці.

Згідно довідок відповідача № 5/974 від 12.09.05р. та №5/63 від 27.01.2006р. вбачається, що фінансування грошового утримання УМВС на 2001-2004 роки забезпечувало реальну потребу УМВС тільки на 77, 5%, в 2005 році - на 88, 9%, у зв'язку з чим матеріальна допомога позивачу виплачувалася в межах асигнувань. Тому суд приходить до висновку , що підстави для стягнення з відповідача суми невиплаченої матеріальної допомоги передбаченої Указом № 926 відсутні.

Згідно ч.1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Судом встановлено, що у ОСОБА_1 на час звільнення налічувалося 40 діб невикористаної відпустки за 2004-2005 роки, що підтверджується довідкою відповідача від 25.05.2006р. за №15/1378 .

Згідно довідки УМВС України в Івано-Франківській області від 12.10.2006р. №2690 грошова компенсація за 40 діб невикористаної відпустки мала б становити 2301, 38 грн., що не заперечував в судовому засіданні представник відповідача.

Враховуючи наведену норму Закону, суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у виплаті даної компенсації.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на п.56 Постанови КМУ від 29.07.1991р. №114, за якою таке право старший начальницький склад органів внутрішніх справ не має, як на підставу для невиплати компенсації, оскільки останній неправильно застосовує її.

Згідно п.56. Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого даною Постановою, особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення.

Особам рядового і начальницького складу (крім осіб, указаних в абзаці першому цього пункту), які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Тобто частина друга даного підпункту передбачає право на грошову компенсацію особам рядового і начальницького складу, крім осіб, звільнених із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів.

Також суд не вважає пропущеним строк звернення позивача до суду в частині вимог щодо виплати компенсації за невикористану відпустку, оскільки з позовом до суду за даною вимогою позивач звернувся 07.12.06р.

На підставі наведеного, ст. 24 Закону України „Про відпустки", Указу Президента України „ Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ „ від 04.10.96р. № 926/96 , п.26 Наказу МВС України від 01.11.03р. за № 1236 „ Про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та умови оплати праці працівників, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу" та керуючись

3

ст. ст. 2, 3, 9, 11, 71, 99, 100, 159, 160, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до УМВС України в Івано-Франківській області про зобов"язання виплатити грошові кошти - невиплачені суми матеріальних допомог та компенсацію за невикористану відпустку - задоволити частково.

Стягнути з УМВС України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 (адреса: м. Івано-Франківськ, вул. Шота Руставелі, 13«а» кв.97) 2301, 38 грн. грошової компенсації за невикористані відпустки та 5, 1 грн. судового збору на користь позивача та 45, 9 грн. на користь держави.

В решті вимог позову - відмовити.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.