УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
22 листопада 2006 року м. Запоріжжя
у складі: головуючого - судді Тютюника В.М. суддів Шпоньки В.П., Літвіної В.В. за участю прокурора Шелудько З.Л. потерпілого ОСОБА_1 засудженого ОСОБА_2. розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2. на вирок Оріхівського районного суду Запорізької області від 13 грудня 2004 року
ВСТАНОВИВ Цим вироком, - ОСОБА_2, не працюючого, раніше судимого:
08 грудня 1997 року. Оріхівським районним судом, за частиною 2 статті 206 КК України на 2 роки позбавлення волі, з відстрочкою виконання вироку на 1 рік:
03 серпня 1999 року, Оріхівським районним судом, за частиною 3 статті 140, частиною 2 статті 141, частиною 2 статті 206, із застосуванням статей 42, 43 КК України (1960 року) на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі, за даними вступної частини вироку, -10 березня 2001 року умовно-достроково, -
засуджено за частиною 2 статті 121 КК України на 8 років 6 місяців позбавлення волі.
У відношенні ОСОБА_2. застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Питання про речові докази вирішені.
Із засудженого стягнуто: на користь потерпілого ОСОБА_1 на відшкодування матеріальних збитків від злочину - 1102,35 гривен, моральних збитків від злочину 12000 гривен; на користь НДЕКЦ УМВС України в Запорізькій області судові витрати 41,31 гривен.
Згідно з вироком, 6 січня 2003 року приблизно в 16-00 годин ОСОБА_2. в квартирі АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 після сумісного розпиття спиртних напоїв з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під час сварки, що виникла на підставі
№ 11- 1781/2006 p. головуючій у 1 інст. суддя Мосейко Н.В.
№ 1 -73/04 доповідач в апеляційній інстанції - суддя Шпонька В.П.
особистих неприязнених відносин з ОСОБА_6, наніс останньому не менше десяти ударів руками й ногами в область волосяної частини голови й обличчя, чим заподіяв йому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, які й стали причиною смерті потерпілого у місці події.
В апеляції на судове рішення:
засуджений ОСОБА_2. вважає вирок незаконним, оскільки при розгляді кримінальної справи припущено неповноту та однобічність досудового та судового слідства. Стверджує про те, що потерпілому він наніс лише два удари в обличчя після того як той витягнув ніж і хотів ним нанести йому удар, вказаний ніж не долучений до справи як речовий доказ, також стверджує про те, що огляд місця події було проведено у відсутності понятих. Крім того, посилається на застосування до нього незаконних методів ведення досудового слідства. Просить вирок скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.
В судовому засіданні апеляційної інстанції, вислухавши доповідь судді щодо суті вироку, основні доводи апеляції: засуджений ОСОБА_2. підтримав свою апеляцію та просив визнати його дії такими, що вчинені з необережності або вчинені у зв'язку з захистом свого життя від протиправного посягання, а тому просив пом'якшити призначене йому покарання, прокурор не підтримав апеляцію і просив залишити судове рішення без зміни, а апеляцію засудженого без задоволення, апеляційний суд не знаходить підстав до задоволення апеляції засудженого ОСОБА_7.
Згідно з доказами, які є в кримінальній справі і які засновані на фактичних матеріалах справи, органи досудового слідства і суд першої інстанції у визначеному законом порядку встановили наявність суспільно небезпечних діянь та винність засудженого у їх вчинені.
Так, сам засуджений ОСОБА_2, в судовому засіданні, не оспорюючи нанесення двох ударів ногою в область голови потерпілого, стверджує про те, що ці дії він вчинив з метою захисту свого життя, оскільки потерпілий загрожував застосуванням ножа.
Згідно висновку судово-медичної експертизи від 19.02.2003 р. «смерть ОСОБА_6 настутша от закрытой внутричерепной травмы при явлениях отека-набухания головного мозга и гемаспирации. Это подтверждается обнаружением: множественных ссадин, кровоподтеков и соответствующих им кровоизлияний в мягких тканях волосистой части головы и лица, , закрытого двухстороннего перелома нижней челюсти, кровоизлияний под оболочки мозга с признаками прижизненности их образования, отека-набухания головного мозга, с дислокационным, наличия жидкой крови и свертков в просветах верхних дыхательных путей, неравномерного кровенаполнения внутренних органов с преимущественным полнокровием, а также микроъщркуляторными и реологическими расстройствами в головном мозге, сердце и легких, отека внутренних органов, острых респираторных нарушений, мелкоточечных излияний под плеврой легких, жидкого состояния крови», /а.с.76/
З наведеними доказами причинного зв'язку між діями ОСОБА_2 і смертю потерпілого погоджуються показання свідка ОСОБА_3. на досудовому слідстві, згідно з якимив: «...ОСОБА_1 и ОСОБА_2 спорились между собой и я увидел у ОСОБА_6 нож, который забрал у него и спрятал под покрываю... после того как ОСОБА_2 и ОСОБА_1 выйти в коридор почти сразу же услышал в прихожей глухие удары и понял, что там происходит драка. Выйдя в прихожую увидел, что ОСОБА_1 лежит па полу, а ОСОБА_2 правой рукой наносна ему удары по голове...подбежав к нему и обхватив его я оттянул его... » /а.с. 27, 43/ та аналогічними ним, показаннями свідка ОСОБА_5, яка їх підтвердила і в судовому засіданні показавши, що „ ...ОСОБА_1 был пьян, ОСОБА_2 его поддерживаї. Между ними возник конфликт, ОСОБА_1 вынул нож:, ОСОБА_3 спрятал этот нож:. Потом ОСОБА_1 и ОСОБА_2 выйти из спальни и через время я услышала стук, вышла и увидела: ОСОБА_1 лежит, а ОСОБА_2 стоит над ним» /а.с. 42, 208/.
За таких обставин, суд обгрунтовано відкинув змінені в судовому засіданні показання свідка Денісьонка про те, що саме ОСОБА_2 віддав йому ніж у той момент коли він „стоял над лежащим ОСОБА_1» (а. с 204). Згідно протоколу судового засідання цей свідок не зміг пояснити та обгрунтувати причину зміни своїх показань.
З урахуванням того, що ножових поранень потерпілому не наносилося, сам по собі факт не долучення до матеріалів справи ножа, про наявність якого вказували обвинувачений і свідки, не тягне за собою неповноту досудового чи судового слідства, яка б стала перешкодою до визнання винності ОСОБА_2 у спричиненні смерті потерпілого в результаті нанесення йому ударів руками й ногами у особливо життєві органи.
Таким чином, доводи засудженого ОСОБА_7. про те, що він потерпілому наніс лише два удари в обличчя після того як той витягнув ніж і хотів ним нанести йому удар, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки фактичні обставини свідчать, що він навмисно в ході сварки з ОСОБА_6, наніс останньому не менш десяти ударів руками й ногами по голові і обличчю, заподіявши при цьому йому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, які знаходяться в прямому причинному зв'язку зі смертю потерпілого ОСОБА_6. Тому, дії засудженого правильно кваліфіковано за частиною 2 статті 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Посилання апелянта про огляд місця події у відсутності понятих спростовуються матеріалами справи з яких вбачається, що вказана слідча дія була проведена за участю понятих ОСОБА_8. та ОСОБА_9., ними підписано відповідний протокол на який з боку інших учасників цієї слідчої
4 дії (експертів, прокурора) не було принесено яких-небудь зауважень /а.с. 2-18/.
В судовому засіданні судом було повно та всебічно досліджено посилання підсудного про застосування до нього насильства під час досудового слідства. Таких фактів встановлено не було. Так, слідчий РВ УМВД ОСОБА_10 в судовому засіданні підтвердив, що при розслідуванні даної кримінальної справи щодо ОСОБА_2. не застосовувались недозволені методи ведення слідства, допити його здійснювалися у присутності захисника (а.с.268). Сам ОСОБА_2 в суді показав, що ним не подавалися письмові заяви, скарги на дії слідчого чи інших осіб під час досудового слідства (а.с.269).
Під час апеляційної перевірки вироку виявлені недоліки при його постановлені, які потребують внесення у вирок відповідних змін:
у вступній частіші вироку -
всупереч положенням статті 333 КПК України та пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановления вироку'' від 29 червня 1990 року №5 - не зазначено точні відомості про особу підсудного, які мають значення для справи. Так, судом не зазначено, що ОСОБА_2., постановою Вільнянського районного суду Запорізької області від 12 березня 2006 року було замінено невідбутий строк покарання - 1 рік 5 місяців 25 днів - на виправні роботи і його було звільнено з місць позбавлення волі 13 березня 2001 року.
Враховуючи викладені недоліки вироку, які потребують внесення до нього змін, апеляційний суд, на підставі статті 367, вносить у вирок відповідні зміни.
Керуючись статями 362, 365, 366,373 КПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ
апеляцію засудженого ОСОБА_7. залишити без задоволення.
Вирок Оріхівського районного суду Запорізької області від 13 грудня 2004 року у відношенні ОСОБА_2, в порядку статті 373 КПК України, змінити:
вступну частину вироку щодо ОСОБА_7. уточнити тим, що ОСОБА_7. постановою Вільнянського районного суду Запорізької області від 12 березня 2006 року невідбутий строк покарання - 1 рік 5 місяців 25 днів - замінено на виправні роботи і його було звільнено з місць позбавлення волі 13 березня 2001 року.
В решті цей вирок залишити без змін.
судді
Тю тюник В.М.
Шпонька В.П.
Літвіпа В.В.