СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
10 липня 2006 року | Справа № 2-26/7784.1-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Борисової Ю.В.,
суддів Горошко Н.П.,
Гонтаря В.І.,
за участю представників сторін:
позивача: Буличєва Олексія Анатолійовича, довіреність № 0720 від 20.05.05, Відкрите акціонерне товариство "Нега";
відповідача: Дікарєвої Діани Юріївни (повноваження перевірені), директор, Товариство з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська реєстраційна компанія "Корта";
відповідача: Падалюка Володимира Миколайовича, довіреність № 39 від 30.01.06, Закрите акціонерне товариство Інвестиційна компанія "Сінком";
відповідача: Ревунов Олександр Валерійович, довіреність № б/н від 08.07.04, Корпорація підприємств легкої промисловості "Текстиль Україна";
розглянувши апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська реєстраційна компанія "Корта" та відкритого акціонерного товариства "Нега" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Проніна О.Л.) від 23.05.2006 у справі №2-26/7784.1-2006
за позовом відкритого акціонерного товариства "Нега" (вул. Куйбишева, 35,Сімферополь,95004)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська реєстраційна компанія "Корта" (вул. Київська, 144,Сімферополь,95018)
закритого акціонерного товариства Інвестиційна компанія "Сінком" (пл. Бесарабська, 2,Київ 1,03001)
корпорації підприємств легкої промисловості "Текстиль Україна" (вул. Козача, 122,Київ 22,03022)
про визнання недійсним договору купівлі-продажу акцій;
за зустрічним позовом закритого акціонерного товариства Інвестиційна компанія "Сінком" до корпорації підприємств легкої промисловості "Текстиль Україна", відкритого акціонерного товариства "Нега", третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська реєстраційна компанія "Корта" про визнання угоди недійсною та спонукання до виконання певних дій
ВСТАНОВИВ:
Позивач, відкрите акціонерне товариство "Нега", звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідачів, товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська реєстраційна компанія "Корта", закритого акціонерного товариства Інвестиційна компанія "Сінком", корпорації підприємств легкої промисловості "Текстиль Україна", про визнання недійсним договору купівлі-продажу № К-206/11 від 23.11.2000, укладеного між закритим акціонерним товариством Інвестиційна компанія "Сінком" та відкритим акціонерним товариством "Нега", про зобов’язання товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська реєстраційна компанія "Корта" анулювати в системі реєстру акціонерів відкритого акціонерного товариства "Нега" запис про перехід прав власності на 1961298 акцій відкритого акціонерного товариства "Нега" до корпорації підприємств легкої промисловості "Текстиль Україна".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зміст оспорюваного договору суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема, колишній голова правління позивача з дійсного спору Устинко А.С., що підписав від імені відкритого акціонерного товариства "Нега" оспорюваний договір, діяв із перевищенням повноважень та на момент укладання спірної угоди майно позивача перебувало у податковій заставі.
Справа неодноразово розглядалась судовими інстанціями.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.06.2005 позов задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу № К-206/11 від 23.11.2000, в решті позову відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.07.2005 вказане рішення скасовано, у позові відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.11.2005 скасовано постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.07.2005, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.06.2005 залишено без змін.
Постановою Верховного суду України від 31.01.2006 постанову Вищого господарського суду України від 01.11.2005, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.07.2005 та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.06.2005 скасовані, справу направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Востаннє, рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя О.Л. Проніна) від 23.05.2006 у справі № 2-26/7784.1-2006 у задоволенні первісного позову відкритого акціонерного товариства "Нега" до товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська реєстраційна компанія "Корта", закритого акціонерного товариства Інвестиційна компанія "Сінком", корпорації підприємств легкої промисловості "Текстиль Україна" про визнання недійсним договору купівлі-продажу - відмовлено.
Зустрічний позов закритого акціонерного товариства Інвестиційна компанія "Сінком" до корпорації підприємств легкої промисловості "Текстиль Україна", відкритого акціонерного товариства "Нега", третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська реєстраційна компанія "Корта" про визнання угоди до договору недійсною та спонукання до виконання певних дій - задоволений.
Визнано недійсною угоду від 11.06.2004 щодо визнання недійсним правочину від 23.11.2000 № К-206/11, укладену між відкритим акціонерним товариством "Нега" та корпорацією підприємств легкої промисловості "Текстиль Україна".
Корпорацію підприємств легкої промисловості "Текстиль Україна" зобов'язано повернути відкритому акціонерному товариству "Нега" отримані за угодою від 11.06.2004 грошові кошти у розмірі 49032,00 грн.
Відкрите акціонерне товариство "Нега" зобов'язано повернути корпорації підприємств легкої промисловості "Текстиль Україна" 1961298 простих іменних акцій відкритого акціонерного товариства "Нега".
Не погодившись з вказаним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська реєстраційна компанія "Корта" та відкрите акціонерне товариство "Нега" звернулись до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати рішення місцевого господарського суду.
Апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська реєстраційна компанія "Корта" мотивована тим, що рішення, прийняте місцевим господарським судом, не відповідає фактичним обставинам справи, рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 203, 204, 215, 228, 256, 257, 267 Цивільного кодексу України, статей 22, 43 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, скарга зазначає те, що фактично спір між відкритим акціонерним товариством "Нега" та корпорацією підприємств легкої промисловості "Текстиль Україна" про визнання недійсним договору та повернення акцій відсутній, тому провадження, на думку апелянта, в цій частині повинно бути припинено.
Обґрунтування апеляційної скарги відкритого акціонерного товариства "Нега" полягає у тому, що судом першої інстанції неправильно застосовано та необґрунтовано відмовлено у визнанні поважними причин пропуску строку позовної давності. Також, на думку скаржника, договір купівлі-продажу, укладений сторонами, не відповідає вимогам закону, а тому повинен бути визнаний недійсним.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.07.2006 у зв’язку із зайнятістю в іншому судовому процесі судді Сотули В.В., здійснено її заміну на суддю Гонтаря В.І.
На підставі та за правилами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, повторно розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.
23.11.2000 між акціонерним товариством закритого типу Інвестиційна компанія "Сінком" (покупець) і відкритим акціонерним товариством "Нега" (продавець) був укладений договір купівлі-продажу № К-206/11, відповідно до першого розділу якого, продавець зобов'язався продати, а покупець зобов'язався сплатити та прийняти у власність клієнта цінні папери, а саме 1961298 акцій, емітованих відкритим акціонерним товариством "Нега".
Згідно із зазначеним договором, клієнтом для покупця є корпорація підприємств легкої промисловості "Текстиль Україна", яка доручила акціонерному товариству закритого типу інвестиційна компанія "Сінком" здійснити дії на ринку цінних паперів, що пов'язані з покупкою 1961298 акцій, емітованих відкритим акціонерним товариством "Нега".
Як вбачається з акту прийому-передачі від 29.11.2000 оплата акцій була здійснена простим векселем №3214773204 на суму 49032,45 грн., платником по якому була корпорація підприємств легкої промисловості „Текстиль Україна".
Відповідно до Правил виготовлення і використання вексельних бланків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.92 № 528, векселя можуть видаватися тільки для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи й надані послуги, за винятком векселів Мінфіну, Національного банку й комерційних банків України.
У відповідності зі статтею 3 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" акція є цінним папером. Статтею 1 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" установлено, що цінний папір, це - грошовий документ, що засвідчує право володіння або відносини позики, визначає взаємини між особою, що їх випустила, і їхнім власником і передбачає, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових й інших прав, які випливають із цього документа, іншим особам.
Акції не є продукцією, роботою або послугою, отже, КПЛП "Текстиль Україна" незаконно видав вексель в оплату акцій відкритого акціонерного товариства "Нега" за договором купівлі-продажу № К-206/11 від 23.11.2000.
Передатне розпорядження про передачу відкритому акціонерному товариству "Нега" корпорації підприємств легкої промисловості "Текстиль Україна" 1961298 акцій, емітованих відкритим акціонерним товариством "Нега", було оформлено 22.06.2001.
22.06.01 Вінницька філія товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська реєстраційна компанія "Корта" зареєструвала у системі реєстру акціонерів відкритого акціонерного товариства "Нега" перехід права власності на 1961298 простих іменних акцій від відкритого акціонерного товариства "Нега" до корпорації підприємств легкої промисловості "Текстиль Україна".
Відповідно до пункту 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
При розгляді даної справи корпорація підприємств легкої промисловості "Текстиль Україна" надала суду заяву про застосування строків позовної давності. У даній заяві відповідач вказує, що статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки та вказує на те, що відкрите акціонерне товариство „Нега" пропустило строки звернення із позовною заявою.
Одночасно суд першої інстанції дійшов висновку про пропуск позивачем строку позовної давності.
Однак, судова колегія не може погодитись з вказаним твердженням, виходячи з наступного.
Так, на думку суду першої інстанції, в ході здійснення судового провадження позивачем не було надано належних доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку позовної давності, а тому суд дійшов необґрунтованого висновку, що строк для пред’явлення вимог про недійсність договору на час звернення до суду сплив.
Твердження суду про те, що звернення до Київського районного суду м. Сімферополя громадянки Остапенко О.П. не є належною підставою для визнання поважною причину пропуску строку позовної давності є помилковим, зокрема, право суб’єкта цивільних правовідносин отримати захист в разі поважності причин пропуску ним строку позовної давності прямо передбачене частиною 2 статті 80 Цивільного кодексу УРСР (1963 р.).
У даному випадку особа (Остапенко О.П.) звернулась до кількох боржників відкритого акціонерного товариства "Нега", закритого акціонерного товариства Інвестиційна компанія "Сінком" та корпорації підприємств легкої промисловості "Текстиль Україна" з позовом до Київського районного суду міста Сімферополя про визнання недійсним договору купівлі-продажу № К-206/11 від 23.11.2000, рішення з якого було скасовано Верховним судом України від 25.05.2005.
Таким чином, відкрите акціонерне товариство „НЕГА" отримало право на звернення до суду тільки у 2005, тобто після 01.01.2004.
08.06.2005, тобто відразу після виникнення права на захист свого цивільного права, порушеного договором № К-206/11 від 23.11.2000, відкрите акціонерне товариство „НЕГА" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання договору № К-206/11 від 23.11.2000 недійсним.
Отже, судова колегія вважає поважною причину пропуску відкритим акціонерним товариством „НЕГА" строку позовної давності.
На момент укладення зазначеного договору, спірні правовідносини були врегульовані нормами Цивільного кодексу УРСР, який втратив чинність з 01.01.2004 відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, що набрав чинності з зазначеної дати.
Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтею 48 Цивільного кодексу УРСР (1963).
Оскільки договір укладений до вступу в силу Цивільного кодексу України, відповідність його законодавству має перевірятись з урахуванням діючих на момент його укладення норм, у зв’язку з чим судова колегія дійшла висновку що до спірних правовідносин мають бути застосовані норми Цивільного кодексу УРСР.
Відповідно до частини 1 цієї статті, недійсною є угода, що не відповідає вимогам закону.
Суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що дії відкритого акціонерного товариства „НЕГА" по відчуженню 1961298 простих іменних акцій, є протиправними, оскільки повідомленням № 2671-98/24-00 від 29.06.1998 начальник державної податкової інспекції в місті Сімферополі повідомив відкрите акціонерне товариство „НЕГА" про те, що з 1998 року все майно та майнові права підприємства знаходяться у податковій заставі, у зв’язку з чим відчуження майна та майнових прав може здійснюватись тільки з письмового дозволу об’єднаної державної податкової інспекції в м. Сімферополі (арк. с. 29).
Таким чином позивач при укладенні договору купівлі-продажу № К-206/11 від 23.11.2000 повинен був узгодити відчуження цього майна з податковим органом, однак, в порушення вказаних вимог не вчинив відповідних дій, чим порушив вимоги статті 8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ці факти не заперечуються скаржником.
Як встановлено судом, об’єктом купівлі-продажу за оспорюваним договором є продаж 1961298 простих іменних акцій, емітованих відкритим акціонерним товариством „НЕГА".
Відповідно до пункту 8.6.1 статті 8 Закону № 2181 платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом:
б) використання об’єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи не майнових прав, а також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантії, поручительств, відступлення вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 11.06.2004 між відкритим акціонерним товариством „НЕГА" та корпорацією підприємств легкої промисловості "Текстиль Україна" укладена угода про визнання недійсним правочину, укладеного між відкритим акціонерним товариством „НЕГА" та корпорацією підприємств легкої промисловості "Текстиль Україна", за якою сторони дійшли згоди щодо того, що договір № К-206/11 від 23.11.2000 визнається сторонами недійсним.
Задовольняючи зустрічний позов та визнаючи недійсною угоду сторін від 11.06.2004 господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 21 угоди, якою сторони визнали недійсними передаточні розпорядження, було вирішено питання щодо обігу цінних паперів, що, на думку суду, є порушенням Закону України „Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", оскільки ця угода пов'язана з професійною діяльністю, на що в свою чергу потрібна ліцензія. Суд додатково також посилався на пункт 57 статті 9 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності".
Однак, по-перше, пункт 57 статті 9 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності" на дату прийняття рішення був виключеним відповідно до Закону України „Про внесення змін до деяких законів України щодо ліцензування професійної діяльності на ринку цінних паперів" №2800-ІУ від 06.09.05.
По-друге, суд помилково встановив, що угода пов'язана з професійною діяльністю на ринку цінних паперів. В зустрічному позові закрите акціонерне товариство Інвестиційна компанія "Сінком" зазначило, що рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 321 від 29.10.2002 встановлено, що викуп емітентом власних акцій для їх наступного перепродажу не відноситься до торгівлі цінними паперами, як виду професійної діяльності.
Предметом як договору № К 206/11 від 23.11.2000 так і угоди від 11.06.04. були 1961298 простих іменних акцій, емітентом яких є відкрите акціонерне товариство „НЕГА". Тобто предметом цих правочинів були саме викуплені відкритим акціонерним товариством „НЕГА" власні акції. Більш того, в своєму рішенні суд вказав, що на виконання рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 17.12.2003 товариство з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська реєстраційна компанія "Корта" 28.05.2004 провела перереєстрацію 1961298 простих іменних акцій відкритого акціонерного товариства „НЕГА" з корпорації підприємств легкої промисловості "Текстиль Україна" до відкритого акціонерного товариства „НЕГА".
Таким чином, укладаючи угоду від 11.06.2004, відкрите акціонерне товариство „НЕГА" вирішувало питання щодо викупу власних акцій, що на цю дату вже були її власністю, відповідно до судового рішення.
Таким чином, угода від 11.06.2004 не пов'язана з професійною діяльністю на ринку цінних паперів, та на її укладення не потрібно мати ліцензію.
Далі, суд, посилаючись на статтю 28 Закону України „Про цінні папери та фондову біржу" доходить висновку, що розпорядження власними акціями товариства можливе за умовою надання доручення торговцю цінними паперами, а сторони прийняли рішення поза межами наданих їм прав. Це твердження не відповідає законодавству України з наступних підстав.
На дату укладання угоди від 11.06.2004 діяв Закон України „Про цінні папери та фондову біржу" від 18 червня 1991 року № 1201-XII, стаття 28 якого встановлює умови, за якими не допускається здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів, а саме: 1) заборону торговцю цінними паперами, який має дозвіл на здійснення будь-якого виду діяльності по випуску та обігу цінних паперів, на володіння майном іншого торговця цінними паперами вартістю понад 10 процентів статутного фонду, в тому числі безпосередньо - вартістю понад 5 процентів статутного фонду іншого торговця; 2) заборону торговцям на здійснення торгівлю цінними паперами один з одним, якщо частка юридичної особи, що не має дозволу на здійснення діяльності по обігу цінних паперів, або громадянина в статутному фонді кількох торговців цінними паперами перевищує 5 процентів по кожному торговцю; 3) заборону торговцю цінними паперами на здійснення торгівлі цінними паперами власного випуску та акціями того емітента, в якого він безпосередньо або побічно володіє майном у розмірі більше 5 процентів статутного фонду.
На дату прийняття рішення діяв Закон України „Про цінні папери та фондовий ринок" №3480-ІУ від 23.02.2006р., стаття 28 якого регулює етапи емісії цінних паперів у разі відкритого (публічного) та закритого (приватного) їх розміщення.
Ні одна з вищевказаних статей не містить у собі норм, викладених у рішенні з посиланням на статтю 28 Закон України „Про цінні папери та фондову біржу".
Відповідно до частини 1 статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 19 Цивільного кодексу України особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань. Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.
Таким чином, статтею 19 Цивільного кодексу України прямо встановлено, що самозахист - це будь-які дії, не заборонені законом, що не суперечать моральним засадам суспільства та які можуть встановлюватися договором. Угода від 11.06.2004 є договором між відкритим акціонерним товариством „НЕГА" та корпорацією підприємств легкої промисловості "Текстиль Україна", яким встановлюється спосіб самозахисту права ВАТ „НЕГА" на власні 1961298 акцій.
Вказуючи на те, що відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним можливе тільки в судовому порядку, суд помиляється, оскільки стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає тільки можливість судового захисту судом, та не забороняє інших видів захисту прав, а саме самозахисту, передбаченого статтею 19 Цивільного кодексу України.
Посилаючись на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що угода від 11.06.2004 суперечить положенням статті 203 Цивільного кодексу України, яка вимагає від правочину його відповідності законодавству. Вказуючи на це, суд неправильно викладає зміст частини 1 статті 203, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Таким чином, відповідність законодавству та протиріччя законодавству є по правовій суті різними правовими інститутами. Угода від 11.06.2004 не суперечить жодній з вказаних норм.
Крім того, відповідно до пункту 27 угоди від 11.06.2004 ні ВАТ „НЕГА", ні корпорація підприємств легкої промисловості "Текстиль Україна" не мали до закритого акціонерного товариства Інвестиційна компанія "Сінком" ніяких претензій, тому порушення охоронюваних законом інтересів не мало місця.
Згідно з частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, погоджуючи на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
За змістом частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 4, 7 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Вказані правила також передбачені статтею 627 Цивільного кодексу України, зокрема, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зазначена норма визначає основний принцип цивільного права, а саме встановлює диспозитивні засади у відносинах суб’єктів цивільного права, що надає їм можливість вільно обрати між декількома варіантами поведінки в межах, встановлених законом, певний, а також, у відповідних випадках, визначити зміст цивільних прав та обов’язків. Отже, суб’єкти цивільного права у певних межах, мають можливість своєю волею на власний розсуд врегулювати зміст цивільних прав та обов’язків.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку щодо безпідставності заявлених зустрічних позовних вимог, що безумовно є підставою для відмови у їх задоволенні.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги відкритого акціонерного товариства "Нега", часткового задоволення апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська реєстраційна компанія "Корта", та скасування постановленого у справі рішення з прийняттям нового.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 2), 104 (частина 1 пункти 1, 3, 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська реєстраційна компанія "Корта" задовольнити частково.
2. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Нега" задовольнити повністю.
3. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.05.2006 у справі № 2-26/7784.1-2006 скасувати.
4. Прийняти нове рішення.
Позов відкритого акціонерного товариства "Нега" задовольнити.
Визнати недійсним договір № К-206/11 від 23.11.2000, укладений між відкритим акціонерним товариством "Нега" та закритим акціонерним товариством Інвестиційна компанія "Сінком" щодо покупки закритим акціонерним товариством Інвестиційна компанія "Сінком" у власність корпорації підприємств легкої промисловості "Текстиль Україна" 1961298 акцій, емітованих відкритим акціонерним товариством "Нега".
5. У задоволенні зустрічного позову закритого акціонерного товариства Інвестиційна компанія "Сінком" до корпорації підприємств легкої промисловості "Текстиль Україна", відкритого акціонерного товариства "Нега", третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська реєстраційна компанія "Корта" про визнання угоди недійсною та спонукання до виконання певних дій- відмовити.
Головуючий суддя Ю.В. Борисова
Судді Н.П. Горошко
В.І. Гонтар