Справа №22-ц-1589 2006 р. Головуючий у 1-й інстанції Моісеєнко О.М.
Категорія 23 Суддя-доповідач Батюк А.В.
УХВАЛА іменем України
13 грудня 2006 року м. Суми
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі;
головуючого - Шевченка В.А.,
суддів - Батюка А.В., Лузан Л.В.,
з участю секретаря судового засідання - Рой Я.М.,
та осіб, які приймають участь у розгляді справи - позивачки ОСОБА_1 та представника ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4, представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_5 та ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 на рішення Сумського районного суду Сумської області від 19 жовтня 2006 року
у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
встановила:
В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
При цьому вказував, що висновки суду базуються лише на висновку авто-технічної експертизи, що судом не вірно встановлено обставини справи, допущене невірне застосування норм Правил дорожнього руху України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити, задовольнивши їх позов у повному обсязі.
При цьому зазначали, що ОСОБА_5 перебував у стані алкогольного сп'яніння, яке знаходиться у прямому причинному з'язку із ДТП, а водій ОСОБА_3 не порушував Правил дорожнього руху України, судом невірно визначена матеріальна шкода.
Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 19 жовтня 2006 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 16567 грн. 32 коп. на відшкодування матеріальної шкоди і 350 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 350 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 249 грн. 55 коп. на відшкодування матеріальної і 700 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 433 грн. 39 коп. судових витрат.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області 294 грн. витрат за проведення експертизи.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області 126 грн. витрат за проведення експертизи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без зміни з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 5 листопада 2005 року близько 19 год. на вул. Сумській в районі будинків НОМЕР_1 і НОМЕР_2 АДРЕСА_1 сталося зіткнення автомобіля "Ford Escort 1.6", держ. номер НОМЕР_3, піл керуванням водія ОСОБА_3, який належить ОСОБА_1 і автомобіля ВАЗ-21093, держ. номер НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_5, який належить ОСОБА_7 (а. с. 7).
Дорожньо-транспортна пригода сталася при слідуючих обставинах.
Автомобіль ВАЗ під керуванням ОСОБА_5 у темний час доби рухався по вул. Сумській с. Н. Сироватка в напрямку с. Низи Сумського району зі швидкістю близько 70 км/год.
Автомобіль Форд під керуванням ОСОБА_3 знаходився в нерухомому стані на смузі руху автомобіля ВАЗ біля узбіччя. На відстані 0,4-0,2 м від краю проїзної смуги сталося зустрічне зіткнення автомобілів і в момент контакту були деформовані передні ліві частини автомобілів.
З висновку експерта №1088 від 27 липня 2006 року вбачається, що в даній дорожній ситуації, з технічної точки зору, у діях водія автомобіля ВАЗ 21093 вбачається невідповідність вимогам п. п. 2.9 "а", 12.4, 19.3 Правил дорожнього руху України, з яких невідповідність вимогам п. 19.3 знаходиться в прямому причинному зв'язку з ДТП.
З технічної точки зору, у діях водія автомобіля "Ford Escort 1.6" вбачається невідповідність вимогам п. 15.1 Правил дорожнього руху України, яка знаходиться в прямому причинному зв'язку з ДТП.
Водій автомобіля ВАЗ 21093 мав технічну можливість уникнути зіткнення транспортних засобів шляхом виконання ним вимог п. п. 12.4, 19.3 Правил дорожнього руху України, тобто рухатись на автомобілі необхідно було зі швидкістю не більше 60 км/год (п. 12.4) та побачивши автомобіль за 200 м, маючи погіршення видимості у напрямку руху, необхідно було зменшити швидкість автомобіля до такої, яка б не перевищувала безпечної за умовами фактичної видимості дороги в напрямку руху, а у разі засліплення - необхідно було увімкнути аварійну світлову сигналізацію, і, не змінюючи смугу руху, зупинитися.
Водій автомобіля "Ford Escort 1.6" мав технічну можливість уникнути зіткнення транспортних засобів шляхом виконання ним вимог п. 15.1 Правил дорожнього руху України, тобто зупинку і стоянку транспортного засобу на дорозі необхідно було здійснювати у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.
Водій автомобіля ВАЗ 21093 почав реагувати на перешкоду, у вигляді автомобіля "Ford Escort 1.6", гальмуванням на відстані меншій ніж зупинковий шлях транспортного засобу, чим створював аварійну обстановку (а. с. 74-78).
З протоколу медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння від 6 листопада 2005 року вбачається, що ОСОБА_5 вживав алкоголь, хоча ознак сп'яніння не виявлено (а. с. 26 матеріалів №1378 про відмову в порушенні кримінальної справи).
Виходячи з викладеного вище, суд першої інстанції вірно визначив частки вини водіїв У ДТП.
Посилання апелянта на те, що рішення суду базується на висновку авто-технічної експертизи, у зв'язку з чим підлягає скасуванню є неспроможними, оскільки судом першої інстанції були враховані всі обставини по справі і була дана оцінка всім доказам наявним у справі.
Не можна погодитись з доводами ОСОБА_5, що автомобіль Форд рухався на смузі автомобіля ВАЗ зі швидкістю 40 км/год, т. я. це суперечить обставинам справи, показам свідків, пошкодженням транспортних засобів, напрямку вектору швидкості відкидування автомобіля Форд після зіткнення, розташування епіцентру осипу деталей автомобілів та кінцевим положенням транспортних засобів.
Ці обставини досліджувались експертом, дана оцінка цим доводам (а. с. 76) і ці доводи не спростовані ОСОБА_5.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з п. З ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Виходячи з автотоварознавчого висновку вартість відновлювальних робіт по автомобілю "Форд" становить 41587 грн. 13 коп., а матеріальна шкода, яка була заподіяна власнику автомобіля "Форд" складає 23367 грн. 60 коп. (а. с. 17).
Колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку про відшкодування матеріальної шкоди ОСОБА_1 виходячи з розміру 23367 грн. 60 коп., що відповідає вимогам чинного законодавства України.
При цьому слід врахувати, що сума матеріальної шкоди дорівнює середньоринковій вартості автомобіля, а відновлення автомобіля "Форд" - економічно не доцільно, що вбачається з висновку спеціаліста.
З цього слідує, що суд першої інстанції вірно визначив розміри відшкодувань позивачам, з врахуванням ступеня вини кожного з водіїв автомобілів.
У зв'язку з цим доводи апелянтів ОСОБА_2, ОСОБА_3 не заслуговують на увагу.
Всупереч ст. 60 ЦПК України апелянти не довели тих обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх заперечень.
Виходячи з викладеного вище, при розгляді даної справи місцевий суд належним чином з'ясував та перевірив доводи кожної сторони, обґрунтував висновки викладені в рішенні.
Колегія вважає, що рішення суду узгоджується з доказами наявними у справі і відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його зміни або скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, а рішення Сумського районного суду Сумської області від 19 жовтня 2006 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.