Справа №22-ц-826 2006р. Головуючий у 1-й інстанції Костенко В.Г.
Категорія 19 Суддя-доповідач Смирнова Т.В.
УХВАЛА іменем України
13 грудня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області у складі:
головуючого - Смирнової Т.В.
суддів - Ільченко О.Ю., Ведмедь Н.І.
з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.
та осіб, які беруть участь у справі - позивачки ОСОБА_1,
представника відповідача - виконкому Сумської міської ради
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 31 березня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради, Виконавчого комітету Сумської міської ради, Управління житлово комунального господарства Сумської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Сервіс-Інвест», Сумськоїсанітарно-епідеміологічної станції, КП «Дирекція єдиного замовника Зарічного району м. Суми», Управління капітального будівництва Сумської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, треті особи: Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради, ЖБК № 80, -
ВСТАНОВИЛА:
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Зарічного районного суду від 31 березня 2006 року, яким їй було відмовлено в позові, та постановити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Апелянт вважає, що суд при постановленні рішення неповно з'ясував обставини справи, невірно застосував норми матеріального та процесуального права.
В доводах скарги апелянт посилається на те, що діями кожного із відповідачів їй була спричинена моральна шкода. Так, моральна шкода, заподіяна позивачці відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 полягає в тому, що вони двічі заливали її квартиру, тривалий час вели самовільні будівельні роботи в своєму житлі, що тягло за собою шуми і неможливість перебування позивачки у своїй квартирі, а також розмістили ванну кімнату над її спальнею, що викликає постійну вологість. Висновки суду щодо відсутності причинного зв'язку між діями цих відповідачів і появою тріщин на будинку, що в свою чергу не дає підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди з цих відповідачів, на думку апелянта ОСОБА_1, невірні. Так, вона зазначає, що просила стягнути моральну шкоду з них в зв'язку з тим, що відповідачі тривалими будівельними роботами, шумами і залиттям спричинили їй моральні страждання, а не тільки появою тріщин на будинку.
Моральна шкода, заподіяна позивачці органами місцевого самоврядування та їх структурними підрозділами, а саме: Сумською міською радою, виконавчим комітетом Сумської міської ради, управлінням житлово-комунального господарства Сумської міської ради, управління капітального будівництва Сумської міської ради, а також КП «Дирекція єдиного замовника Зарічного району м. Суми», полягає в тому, що дані органи не виконували покладені на них законом обов'язки, не надавали їй відповіді на звернення, не припинили будівельних робіт, а також в тому, що з їх вини до цього часу не встановлені причини появи тріщин в будинку і ніякі роботи по дослідженню не ведуться.
Моральна шкода, заподіяна позивачці товариством з обмеженою відповідальністю «Житло-Сервіс-Інвест», Сумською санітарно-епідеміологічною станцією, полягає в тому, що вони надали відповідачкам ОСОБА_3 і ОСОБА_2 згоду на переобладнання їх жилої кімнати, що розташована над спальнею позивачки, у ванну кімнату.
Апелянт вважає, що дії всіх цих відповідачів призвели до того, що порушився звичний уклад її життя, вона знаходиться в постійній нервовій напрузі, плаче, боїться проживати в пошкодженому і тріснутому будинку, тобто їй спричинено моральну шкоду, а тому висновки суду першої інстанції є невірними.
Судом першої інстанції було встановлено, що позивачка є власником квартири НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1. Відповідачка ОСОБА_3 без належного дозволу провела ремонт з переплануванням квартири НОМЕР_2, яка знаходиться над квартирою позивачки. З цього питання Сумським районним судом було вже постановлено рішення від 13 грудня 2004 року та ухвала апеляційного суду Сумської області від 01 липня 2005 року у цивільній справі за позовом ЖБК-80 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 Зобов'язано відповідачок привести кімнату, де вони розташували ванну, в початкове положення жилої кімнати, а ванну і санвузол влаштувати в бувших приміщеннях згідно з проектом забудови.
За проведення самовільного переобладнання в квартирі ОСОБА_3 була притягнута до адміністративної відповідальності згідно постанови інспекції державного архітектурно-будівельного контролю від 10 грудня 2002 року.
Також встановлено, що в стінах будинку з кінця осені 2002 року з'явились тріщини, це підтверджується висновками різних комісій, однак причини утворення тріщин встановлена не була.
Оскільки позивачка не надала суду достатніх доказів, що тріщини утворилися у зв'язку з переобладнанням квартири відповідачок, то суд не мав підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_3 та ОСОБА_2.
Щодо стягнення з відповідачів моральної шкоди, завданої залиттям квартири позивачки, суд встановив, що одного разу залиття виникло не з вини відповідачів, а з вини іншої особи, яка відшкодувала ОСОБА_1 шкоду в повному обсязі, що підтверджується її розпискою. Другий раз відповідачка ОСОБА_3 відшкодувала ОСОБА_1 шкоду по взаємній згоді, що також підтверджується розпискою позивачки. Тому суд не вбачає підстав для відшкодування моральної шкоди у зазначених випадках.
Стосовно стягнення моральної шкоди з інших відповідачів - місцевих органів влади та самоврядування, до суд першої інстанції дійшов висновку, що підстав для стягнення з них моральної шкоди немає, оскільки посадові особи цих органів діяли в межах законодавства України, і позивача не надала достатніх доказів, що їх діями їй було спричинено моральну шкоду.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення апелянта, яка пояснила, що будинок продовжує руйнуватися, ніякі міри міськвиконкомом не приймаються, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Згідно загального правила, ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 ґрунтуються в основному на заподіянні їй моральної шкоди внаслідок появи тріщин у будинку, які за думкою позивачки утворились після проведення переобладнання квартири відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Однак апелянт не наводить достатніх доказів того, що поява тріщин обумовлена саме будівельними роботами в квартирі відповідачів, крім того, причина утворення тріщин не була встановлена і судом. Не встановлена ця причина і на даний час, оскільки не проведені спеціальне детальне обстеження, оцінка технічного стану будинку та довготривалі геодезичні спостереження, в зв'язку із значною вартістю вказаних робіт.
За таких підстав, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що необхідною умовою для відшкодування шкоди є наявність причинного зв'язку між протиправним діянням особи, що заподіяла шкоду та завданою шкодою, а оскільки такого причинного зв'язку не встановлено, то підстав для стягнення моральної шкоди з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за утворення тріщин немає.
Доводи апелянта щодо необхідності відшкодування моральної шкоди, завданої залиттям її квартири відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки наявними в справі розписками позивачки підтверджується, що вона отримала відшкодування за обидва випадки затоплення і не має претензій до відповідачів по цих питаннях (том 2, а.с.60, 61).
З приводу доводів апелянта відносно необхідності відшкодування моральної шкоди, завданої їй діями органів влади та місцевого самоврядування, то як вірно визначив суд першої інстанції, зазначені органи і їх посадові особи не вчиняли незаконних дій і не приймали незаконних рішень в зв'язку з проведенням ремонту в квартирі ОСОБА_3, якими б могла бути завдана моральна шкода позивачці.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно з'ясував всі обставини, що мають значення для справи, надав правильну оцінку доказам по справі та правильно вирішив спір, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів:
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 31 березня 2006 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.